Рішення № 93207774, 23.11.2020, Іваничівський районний суд Волинської області

справа № 156/904/20

Провадження № 2/156/412/20

рядок статзвіту 75

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2020 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Федечко М. О.,

за участю: секретаря судового засідання Салатюк Г.В.

представника відповідача Мацьохи Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в смт. Іваничі цивільну справу №156/904/20 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовом до ДП "Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська»» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 07.12.2019 року по 02.06.2020 року включно в розмірі 28533 грн. 60 коп.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона працювала на Державному підприємстві «Передпускова дирекція шахти №10». 06.12.2019 року звільнена з підприємства за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства, умов колективного чи трудового договору з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку. У день звільнення роботодавець не виплатив їй заробітну плату належну при звільненні. Повний розрахунок з нею проведено лише 02 червня 2020 року. Враховуючи, що середньоденний заробіток позивача становив 237,78 грн., просить суд стягнути з відповідача на її користь 28533,60 грн. середнього заробітку з розрахунку 120 робочих днів – з дня звільнення до моменту проведення з нею повного розрахунку.

Представником відповідача надіслано відзив на позов у якому позовні вимоги визнає частково, просить суд зменшити суму середнього заробітку взявши до уваги такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості з врахуванням розумності, справедливості та пропорційності.

Позивач ОСОБА_1 направила на адресу суду заяву, просить розгляд справи проводити у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Вказав, що матеріальне становище підприємства є вкрай важким, коштів на виплату заробітної плати працівникам немає, просив зменшити суму середнього заробітку, яку просить стягнути позивач, врахувати вимоги розумності, справедливості та пропорційності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені в день звільнення працівника.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Як встановлено судом, позивач працювала на посаді гірника 2-го розряду в ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська»» та 06.12.2019 року звільнена на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України (за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим органом законодавства, умов колективного чи трудового договору, з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, згідно ст.44 КЗпП України) (а.с.10).

Згідно з довідкою відповідача від 02.04.2020 року (а.с. 11), заборгованість по виплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та інших належних при звільненні виплат на день звільнення, яка належить ОСОБА_1 становить 26269,02 грн., середньоденний заробіток без урахування прибуткового податку та військового збору становить 237,78 грн.

Як зазначив позивач у позові та вбачається з виписки по рахунку від 31.08.2020 року розрахункові повністю виплачено відповідачем 02 червня 2020 року.

З урахуванням того, що 06.12.2019 позивача звільнено з посади у ДП «Передпускова дирекція шахти №10 Нововолинська»» на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, та з вини підприємства належні звільненому працівникові суми у строки зазначені в ст.116 КЗпП України не були виплачені, суд визначає розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Судом встановлено, що позивача звільнено 06.12.2019 року, тому саме з 07.12.2019 року розраховується кількість робочих днів, а саме з наступного дня після звільнення до 02.06.2020 року – часу коли з позивачем проведено повний розрахунок. Таким чином сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.12.2019 року по 02.06.2020 року, із розрахунку 237,78 грн. (середньоденний заробіток)х 120 (робочі дні за вищевказаний період) = 28533,60 грн.

Вирішуючи питання про стягнення суми середнього заробітку суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

Із вказаного правового висновку слідує, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

З урахуванням неспівмірності заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі виплаченим розміром заборгованості по заробітній платі, характером цієї заборгованості, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що буде відповідати обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат в сумі 15000 грн.

Крім того з відповідача в користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягає до стягнення 445,60 грн. сплаченого судового збору та 2120 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги, розмір якої підтверджено належними доказами - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 89, 141, 197, 259, 265, 268, 273, 293-294, 315-319 Цивільно-процесуального кодексу України суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Передпускова дирекція шахти № 10 «Нововолинська», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35671961, адреса: с. Поромів Іваничівського району Волинської області в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 15000 грн. (п`ятнадцять тисяч) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 грудня 2019 року по 02 червня 2020 року включно.

Стягнути з Державного підприємства «Передпускова дирекція шахти № 10 «Нововолинська», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35671961, адреса: с. Поромів Іваничівського району Волинської області на користь ОСОБА_1 445,60 грн. судового збору.

Стягнути з Державного підприємства «Передпускова дирекція шахти № 10 «Нововолинська», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35671961, адреса: с. Поромів Іваничівського району Волинської області на користь ОСОБА_1 2120 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги

Повний текст судового рішення складено 30 листопада 2020 року.

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. О. Федечко