Рішення № 93206033, 30.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 листопада 2020 р. Справа № 520/13072/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Ю.О., розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під`їзд, 1 поверх, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під`їзд, 1 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, згідно заяви ОСОБА_1 від 13 липня 2020 року, на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 березня 2020 р. №01-33/239/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області;

- скасувати Рішення відділу з питань перерахунків пенсій №21 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.07.2020 року №963270838375 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 березня 2020 р. №01-33/239/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 березня 2020 р. №01-33/239/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області, без обмеження граничним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Крім того, позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання в місячний строк з дня отримання постанови подати звіт про виконання рішення.

Суд зазначає, що дана адміністративна справа не належить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження та має незначну складність.

Відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, відповідно до якого Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснювати автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Також, позивач зазначає, що саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у ОСОБА_1 виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII, зокрема підпункту 4 пункту 24 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким передбачалось, що розмір посадового окладу судді з 01.01.2020 становить для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Крім того, право ОСОБА_1 на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 17.03.2020 № 01-33/239/2020, виданої Апеляційного суду Харківської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, саме з 19.02.2020, підтверджується правовим висновком Верховного Суду, викладеного у рішенні від 16.06.2020 по зразковій справі № 620/1116/20 (адміністративне провадження № Пз/9901/5/20).

Враховуючи викладене, позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення ОСОБА_1 , як судді в відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області від 17.03.2020 № 01-33/239/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Крім того, позивач зазначає, що рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №21 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.07.2020 №963270838375, яким було відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання позивача.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 15.10.2020 за вх.№01-26/79256/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області подано відзив на адміністративний позов, в якому просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування відзиву на адміністративний позов відповідач зазначає, що на даний час не було прийнято відповідного правового акта, який регулював порядок здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФ України в Харківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 18.11.2015.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач звернувся до відповідача з заявою від 13.07.2020 про проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 17.03.2020 №01-33/239/2020 про суддівську винагороду станом на 18.02.2020 судді у відставці, виданої Апеляційним судом Харківської області.

Рішенням відповідача від 14.07.2020 № 963270838375 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, яке вмотивовано тим, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 визнано неконституційними норми пункту 25 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ. Рішення 2-р/2020 не містить положень щодо порядку його виконання. Зазначено, що з 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного грошового утримання суддям у відставці врегульовано ст.142 Закону України №1402-VІІІ, отже, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом України №1402-VІІІ, не працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненнями після 18.02.2020 виникає відповідно до ст.142 Закону №1402-VІІІ.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч. 2 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII.

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини третьої ст. 142 Закону України №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої ст. 135 Закону України №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді, в тому числі судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, пунктами 22,23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII).

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені вище пункти.

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

У той же час, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Мотивуючи зазначене рішення Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3.06.2013 №3-рп/2013).

Розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом України №1402-VIII, фактично не мали можливості отримувати довічне грошове утримання у вказаному розмірі.

Водночас, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

З урахуванням наведеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України».

Таким чином, наведені положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII втратили чинність з 18.02.2020. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон України №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Як наслідок, з 18.02.2020 на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення статті 142 Закону України №1402-VIII, у силу приписів частини четвертої якої суддя у відставці має право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Суд також зазначає, що Конституційний Суд України у пункті 7 мотивувальної частини рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та законом про статус суддів.

Зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє відображення і у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Також, досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Суд акцентує увагу на тому, що запровадження Законом України №1402-VIII правила, згідно з яким зміна складових грошового забезпечення працюючого судді є підставою для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці покликане забезпечити єдність статусу судді у відставці зі статусом судді, який здійснює повноваження з відправлення правосуддя.

Право позивача на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у належному розмірі є беззаперечним, гарантоване в силу положень статей 126, 130 Конституції України, статті 142 Закону України №1402-VIII, а забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що відповідач оскаржуваним рішенням безпідставно відмовив позивачу у проведенні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у частині визнання протиправним та скасування рішення про відмову у перерахунку довічного грошового утримання позивача з 19.02.2020.

Суд не вважає аргументованими твердження відповідача щодо відсутності порядку проведення перерахунку, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки підставою для проведення перерахунку є збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, що підтверджене відповідною довідкою, яку надав позивач, а необхідності окремого порядку проведення перерахунку Закон «Про судоустрій і статус суддів», як і інші законодавчі акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин не передбачають.

На виконання приписів ч.5 ст.242 КАС України суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 05.09.2018р. по справі №826/9727/16 зробив правовий висновок про те, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №2340/2921/18).

Згідно розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного форду України від 25.01.2008 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.03.2017 № 5-1) заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано, а також не заперечується відповідачем, що разом із заявою від 13.07.2020 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачем надано пенсійному органу довідку Апеляційного суду Харківської області від 17.03.2020 № 01-33/239/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18.02.2020, що оформлена у відповідності до згаданого вказаного Порядку.

Зазначена довідка з урахуванням Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 є підставою для здійснення такого перерахунку судді у відставці з 19.02.2020.

За таких обставин, суд дійшов висновків, що позовні вимоги позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 березня 2020 р. №01-33/239/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області, з урахуванням раніше виплачених сум , починаючи з 19 лютого 2020 року, підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці суд зазначає, що під час прийняття оскаржуваного у даній справі рішення відповідачем не вирішувалось питання обмеження щомісячного довічного грошового утримання судців граничним розміром, що свідчить про передчасність даної позовної вимоги з огляду на обставини не проведення відповідачем перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відтак, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Відносно клопотання позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання в місячний строк з дня отримання постанови подати звіт про виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це прерогатива суду.

Зазначена правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі № 235/7638/16-а від 31.07.2018 року.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В своєму ж позові про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач не навів аргументованих доводів, та не надав доказів того, що прийняте рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись.

В даній справі судом не вбачається необхідності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Отже, дане клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності спірного рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

У позовній заяві позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області судовий збір у сумі 878,40 грн. (вісімсот сімдесят вісім гривень 40 коп.) на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду з цим адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 878,80 грн., що підтверджується квитанцією № 13 від 28 вересня 2020 року.

Водночас, суд зазначає, що предметом розгляду у цій адміністративній справі є вимога визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, заявлені позивачем позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01 січня 2020 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2102 гривні.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання адміністративного позову фізичною особою ставка судового збору позовних вимог немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, враховуючи предмет позову, позивач при зверненні з позовною заявою до суду мав сплатити 840,80 грн. судового збору (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Відтак, сплативши 878,80 грн. судового збору за заявлені позовні вимоги немайнового характеру позивач вніс більший його розмір, ніж встановлено законом.

Згідно із пунктом першим частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тому за такого правового регулювання надмірно сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 38,00 грн. (878,80 грн. - 840,80 грн.) може бути повернута йому ухвалою суду за його клопотанням.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що при зверненні з позовом до суду позивач мав сплатити 840,80 грн., а також беручи до уваги, що позов задоволено частково, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 840,80 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під`їзд, 1 поверх, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під`їзд, 1 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, згідно заяви ОСОБА_1 від 13 липня 2020 року, на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 березня 2020 р. №01-33/239/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області.

Скасувати Рішення відділу з питань перерахунків пенсій №21 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.07.2020 року №963270838375 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 березня 2020 р. №01-33/239/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під`їзд, 1 поверх, 61022) здійснити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 березня 2020 р. №01-33/239/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5 Держпром, під. 3, пов. 2, 61022) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 30.11.2020.

Суддя Ю. О. Супрун