Рішення № 93205571, 20.11.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2020 року м. Рівне №460/967/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання М.С. Боймиструк та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Земляк Я.І., Булак В.В.,

відповідача: представник Білик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

Державна установа "Городищенська виправна колонія (№96)" (далі – ДП "Городищенська виправна колонія (№96)", позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.02.2019 за №0000401305, №0000411305, №0000421305.

Мотивуючи свої вимоги позивач зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та винесені за відсутності для того відповідних правових підстав. Так, на переконання ДП "Городищенська виправна колонія (№96)" відповідачем безпідставно застосовано п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України, якою встановлено міру відповідальності саме за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду. Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, утримання чи сплата податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Натомість, позивач вважав, що коли мають місце нарахування, однак несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник притягується до відповідальності відповідно до ст.126 вказаного кодексу. При цьому, розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати, а не від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Таким чином, так як перевіркою донарахування не проводилися, штрафна санкція, передбачена ст.127 Податкового кодексу України, у розмірі 75% не могла бути застосована, а до випадків несвоєчасного перерахування податку мали бути застосовані ставки 10% і 20%. За наведеного, позивач просив скасувати відповідні податкові повідомлення-рішення та задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.03.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 02.04.2020 на 14:30 год.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву від 31.03.2020, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції, що позивач не заперечує виявлені в ході документальної позапланової виїзної перевірки, однак не погоджується з штрафними санкціями, які застосовував відповідач згідно з ст.126, 127 Податкового кодексу України. Разом з тим, нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб, як визначено ст.127, 168 Податкового кодексу України, є обов`язком платника податків. При цьому, подальша сплата такого податку після факту виплати доходу не може нівелювати цей обов`язок. Невиконання вказаного обов`язку утворює склад податкового правопорушення із формальним складом, відповідальність за яке передбачена п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України, і це правопорушення вважається закінченим з моменту виплати доходу без сплати (перерахування) податку. З цього ж моменту виникають підстави для притягнення до відповідальності. За наведеного відповідач просив повністю відмовити у задоволенні позову (а.с.62-64).

Ухвалою суду від 10.08.2020 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 24.09.2020 на 16:00 год.

19.08.2020 позивачем подано відповідь на відзив, у якій виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення (а.с.114-118).

Представники позивача у судовому засіданні 20.11.2020 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.11.2020 заперечувала проти позовних вимог з підстав, наведених у відзиві. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Посадовими особами Головного управління ДФС в Рівненській області в період з 27.12.2018 по 04.01.2019 (з 04.01.2019 продовжено на 2 робочих дні) проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання законодавства щодо правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.10.2015 по 30.09.2018 та правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт від 15.01.2019 №54/17-00-13-05/08564386 (далі – Акт перевірки; а.с.7-41).

Згідно з висновками Акта перевірки, позивачем, зокрема, допущено наступні порушення:

1) п.51.1 ст.51 глави 2, пп."б" п.176.2 ст.176 розділу ІV Податкового кодексу України, розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а саме: подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ за 4 кв. 2015 р., 1-4 кв.2016 р., 1-4 кв. 2017 р., 1-3 кв.2018 р. не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та помилками;

2)пп. 14.1.180, пп. 14.1.156, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст. 54, абз.2 п.57.1 ст.57, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст.162, п.168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, пп. 168.1.6 п.168.1 ст. 168, п. 171.1 ст.171 та пп. "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме:

-несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, передбачених п.168.1 ст.168 Кодексу, у випадках коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті податку, тобто із заробітної плати вільнонайманих працівників;

-неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України (Таблиця №5) на суму 28172,75 грн.;

-несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом сум належного до сплати

податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, передбачених п.168.1.5 ст.168 Кодексу із заробітної плати засуджених у сумі 63954,80грн.;

-неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, утриманого передбаченими п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України із заробітної плати засуджених (Таблиця №6) на суму 281806,31грн.;

3) пп. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 16 п. 1.6 прим. І підрозділу по розділу 10 Розділу ХХ ст. 168 п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України, а саме:

-несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом сум належного до сплати військового збору після настання граничних термінів сплати збору до бюджету, передбачених п.168.1 ст.168 Кодексу, у випадку коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті військового збору;

-неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати військового збору за граничними термінами сплати збору до бюджету всього на загальну суму 17223,94 грн., передбаченими п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України.

На підставі висновків Акта перевірки контролюючим органом 05.02.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення за №0000401305, №0000411305, №0000421305 (а.с.4, 5, 6).

Позивач, фактично не заперечуючи проти виявлених порушень, вважає неправомірним притягнення його до відповідальності за ст.127 Податкового кодексу України, оскільки вважає, що несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору в даному випадку є підставою для відповідальності за ст.126 Податкового кодексу України.

Отже, спірним в межах даної справи є правомірність застосування відповідачем положень ст.127 Податкового кодексу України при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.180 п.14.1ст.14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з ст.18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з п.51.1 ст.51 ПК України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

У відповідності до п.54.2 ст.54 ПК України грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пп. "а" п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 119.2 статті 119 ПК України визначено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

У ході перевірки контролюючим органом встановлено, що у податкових розрахунках по формі 1-ДФ у періоді, що перевіряється, податковим агентом ДУ "Городищенська виправна колонія (96)" не відображаються нараховані та виплачені доходи фізичним особам-підприємцям. Дані суми нарахованих та виплачених доходів згідно з Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку відображається в податковому розрахунку за формою 1ДФ за ознакою доходу "157", а також податкові розрахунки по формі 1-ДФ у періоді, що перевіряється податковим агентом ДУ "Городищенська виправна колонія (96)" подано без відображення нарахованих та виплачених доходів від працевлаштування засуджених, нарахованого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно, на переконання суду, податкове повідомлення-рішення від 05.02.2019 №0000401305 прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ПК України.

Більше того, доводів щодо наявності підстав для скасування оспорюваного податкового повідомлення рішення в частині застосування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 05.02.2019 №0000401305 штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 510,00 грн. позовна заява не містить.

Щодо спірних податкових повідомлень рішень від 05.02.2019 №0000411305, №0000421305, суд зазначає таке.

Згідно із пп.168.1.1п.168.1ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп.168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з п.109.1 ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 115.1 статті 115 ПК України встановлено, що у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Положеннями п.127.1 ст.127 ПК України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відтак, приписами ст.127 ПК України встановлено відповідальність платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Кожний встановлений контролюючим органом факт несплати податку до або під час виплати доходу є податковим правопорушенням.

Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Податковим правопорушенням відповідно до ст.126 ПК України є вчинення дії (платником податку) щодо фактичної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, але з затримкою (несвоєчасно).

Відповідно до ст.127 ПК України таким порушенням є бездіяльність податкового агента, тобто ненарахування, неутримання, несплата, неперерахування податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу.

Кваліфікуючою ознакою для застосування відповідальності відповідно до ст.127 ПК України в даному спорі є порушення саме податковим агентом встановлених правил щодо утримання податку у джерела виплати доходу. Джерелом виплати доходу є заробітна плата, з якої податковим агентом утримано податок на доходи фізичних осіб, але не перераховано у встановлені терміни до бюджету.

Положення ст.126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовуються у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст.126 цього Кодексу.

Статтею 127 ПК України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено ст.126 ПК України), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суд дійшов висновку, що несплата (неперерахування) податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків є підставою для накладення штрафу згідно зі ст.127 ПК України. Розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.

З Акта перевірки судом встановлено, що на сторінках 18 – 20 такого акта в табличній формі №5 згруповано порушення позивача по несплаті ПДФО до або під час виплати доходу із заробітної плати вільнонайманих працівників, а саме: у вересні 2017 року позивач виплачує заробітну плату вільнонайманим працівникам за вересень цього ж року в сумі 166897,5 грн., податку необхідно перерахувати 30680,98грн. у строк 28.09.2017. Платник 28.09.2019 перераховує податок в сумі 29896,8грн. Контролюючий орган при обрахунку несплати податку також враховує переплату на кінець серпня 2017 року в сумі 629,22 грн. Таким чином, позивачем не сплачено податок під час виплати доходу (заробітної плати) у сумі 154,96грн. та не подано платіжне доручення на сплату податку.

Аналогічне порушення встановлено з грудня 2017 року по серпень 2018 року , а також по несплаті ПДФО до або під час виплати доходу із заробітної плати засуджених, що відображено в Таблиці 6 та військового збору.

Отже, відповідачем обґрунтовано застосовано до позивача вимоги ст.127 ПК України, а спірні податкові повідомлення-рішення від 05.02.2019 №0000411305, №0000421305 є правомірними.

Висновки суду щодо застосування норм права в межах спірних правовідносин відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.01.2020 у справі № 820/11382/15, від 27.10.2020 №813/3955/15.

Поряд з цим, суд зазначає, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України").

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Тому, враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з нормами ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене сукупності, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що порушення прав позивача не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, а відповідачем доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" (35341, Рівненська область, Рівненський район, с.Городище, код ЄДРПОУ 08564386) до Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська,12, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2019 за №0000401305, №0000411305, №0000421305 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 30 листопада 2020 року.

Суддя С.А. Борискін