Рішення № 93205287, 30.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3763/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Одеський консервний завод дитячого харчування» до Державної екологічної інспекції в Одеської області про визнання протиправним та скасування припису №21/04 від 14.06.2019 року

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Акціонерного товариства «Одеський консервний завод дитячого харчування» до Державної екологічної інспекції в Одеської області про визнання протиправним та скасування припису №21/04 від 14.06.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 27.05.2019 року по 07.06.2019 року Державною екологічною інспекцією в Одеській області проводилася планова перевірка Акціонерного товариства «Одеський консервний завод дитячого харчування» дотримання вимог законодавства у сфері навколишнього природного середовища. За результатами перевірки складено Акт щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №33/14, на підставі Акту складено Припис №21/04 від 14.06.2019 року. Із зазначеним приписом АТ «ОКЗДХ» не погоджується, вважає його необґрунтованим та незаконним, у зв`язку з чим й звернулось до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 01.07.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15.07.2019 року за вх. № 25131/19 від Державної екологічної інспекції в Одеської області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що припис Державної екологічної інспекції в Одеській області №21/04 від 14.06.2019 року обґрунтованим, законним та таким, що прийнятим у відповідності до вимог природоохоронного законодавства. Відповідач вказує, що в ході проведення планового заходу Інспекцією встановлено факт провадження господарської діяльності з грубим порушення вимог природоохоронного законодавства. За результатом проведення планової перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природнього середовища Одеської області видано припис для усунення виявлених під час перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник наполягає на задоволенні позову з посиланням на протиправність дій відповідача.

Ухвалою суду від 28.08.2019 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження

Ухвалою суду від 25.10.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 25.11.2019 року зупинено провадження по справі.

15.10.2020 року за вх. № 42931/20 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Ухвалою суду від 15.10.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 16.10.2020 року закрито підготовче провадження по справі та розгляд справи продовжено у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено.

Акціонерне товариство «Одеський консервний завод дитячого харчування» (далі - АТ «ОКЗДХ») здійснює такі види діяльності за КВЕД 10.86 Виробництво дитячого харчування та дієтичних харчових продуктів (основний); 10.32 Виробництво фруктових і овочевих соків; 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. н. в. і. у.; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

В період з 27.05.2019 р. по 07.06.2019 р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Одеської області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства АТ «ОКЗДХ», за результатом проведення якої складено акт №33/14.

Приписом Державної екологічної служби в Одеській області від 14.06.2019 року № 21/04, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, зобов`язано АТ «ОКЗДХ»:

- Розробити план заходів по усуненню виявлених порушень, копію надати до Державної екологічної служби в Одеській області;

- Надати до Державної екологічної служби в Одеській області довідку про об`єм забраної з артезіанських свердловин води в період з 02.02.2018 р. по 27.02.2018 р.;

- Надати до Державної екологічної служби в Одеській області довідку про об`єм скинутої у водний об`єкт води в період з 02.02.2018 р. по 27.02.2018 р.;

- Отримати висновок оцінки впливу на довкілля господарської діяльності, що призводить до скидання забруднюючих речовин у водний об`єкт та забір води з водного об`єкту при водозаборі який перевищує 300 куб.м. на добу;

- Отримати дозвіл на користування надрами;

- Отримати дозвіл на спецводокористування на артсвердловину № 11-Е (8209);

- Надати до Державної екологічної служби в Одеській області довідку про об`єм забраної води з артсвердловини № 11-Е (8209) за період з листопада 2018 року по 05.06.219 року;

- Визначити склад і властивості відходів, що утворюються на підприємстві.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством: законами України: «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі Закон № 877-V); «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 року № 1264-XII (далі Закон № 1264-XII); «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 року № 2707-XII (далі Закон № 2707-XII); «Про оцінку впливу на довкілля» від 23.05.2017 року № 2059-VIII (далі Закон № 2059-VIII); Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 (далі Положення № 275).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону № 1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом «а» ч. 1 ст. 202 Закону № 1264-XII визначена компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема, до компетенції вказаного органу, крім іншого, належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог законодавства, зокрема: про екологічну та радіаційну безпеку; про охорону атмосферного повітря; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Держекоінспекція України відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19 квітня 2017 року, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства суб`єктами господарювання під час здійснення ними господарської діяльності, Держекоінспекція здійснює на підставі Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 5 квітня 2007 року (далі по тексту - Закон України № 877).

Згідно з ст.5 Закону України № 877 планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України № 877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 312 11.08.2017 року (далі по тексту Положення) інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.

Згідно п. 3 Розділу ІІ Положення Інспекція проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням, здійснює лабораторні вимірювання (випробування).

Відповідно до п. 6 розділу ІІ Положення розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

Згідно ч.6 ст.7 Закону України № 877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Державною екологічною інспекцією в Одеській області (далі - Держекоінспекція) на підставі Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2019 рік, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 30.11.2018 №262, та відповідно до ст. ст. 5, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017року №652, у період з 27.05.2019 р. по 07.06.2019 р. проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства АТ «ОКЗДХ».

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що директор АТ «ОКЗДХ» відмовився підписувати акт перевірки та отримувати свій примірник, проте акт підписаний головним спеціалістом з охорони навколишнього середовища АТ «ОКЗДХ» ОСОБА_1, яка отримала даний акт для передавання до ознайомлення та підпису 07.06.2019 року о 17:00 год. (а.с.27, Т.1). Позивач заперечення до акту перевірки не надав.

Пунктом 4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що заходи державного нагляду здійснюються у спосіб та за формою, які встановлюються законами.

Відповідно до пункту 15 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Пунктом 2 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку визначеному законодавством.

Положеннями ч. 2 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності.

Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).

Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).

Залежно від ступеня ризику орган державного нагляду (контролю) визначає перелік питань для здійснення планових заходів, що затверджується наказом такого органу.

Методика розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), розробляються Державною регуляторною службою України, і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Методика розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі - Методики), були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342.

Пунктом 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342 були визнані такими, що втратили чинність постанова Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 752 «Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)»; постанова Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 р. № 362 «Про внесення змін до методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)» та пункт 20 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2017 р. № 1103.

Тобто, із початком застосування нових Методик наступили такі правові наслідки:

1. Всі критерії та уніфіковані форми актів, розроблені органами державного нагляду (контролю) на підставі методик, затверджених постановами Кабінету Міністрів України, що втратили чинність згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342, є нечинними, оскільки вони не відповідають новим Методикам.

2. Органи державного нагляду (контролю), які не затвердили та не оприлюднили у встановленому Законом про нагляд (контроль) уніфіковані форми актів, що відповідають новій Методиці, втратили можливість проведення заходів державного нагляду (контролю), оскільки за результатами перевірок можливо складання актів перевірок виключно за уніфікованою формою.

Основні положення, що визначають порядок розроблення уніфікованих форм документів, зафіксовано в ДСТУ 3843-99. За визначенням, наведеним у даному стандарті визначенням, уніфікованою формою документа є сукупність реквізитів, установлених відповідно до завдань, вирішуваних у певній галузі діяльності, і розміщених за певними правилами на носії інформації.

Відповідно до розділу 9 ДСТУ 3843-99 скасування державної уніфікованої форми документа здійснює розробник, зокрема, у разі розроблення замість неї іншої уніфікованої форми документа.

Виходячи зі змісту положень частини другої статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», затвердження уніфікованої форми акта, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), є виключним повноваженням Кабінету Міністрів України.

Завданням органів державного нагляду (контролю) є наповнення затвердженої Кабінетом Міністрів України уніфікованої форми акту змістом, який має відповідати завданням, що вирішуються ними у ході здійснення заходів державного нагляду (контролю) у віднесених до їх відання сферах.

Із виданням Кабінетом Міністрів України постанови від 10.05.2018 № 342 були докорінно змінені підходи до розроблення органами державного нагляду (контролю) критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, та затверджена уніфікована форма акту, що складається за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), яка за структурою, формою та змістом відрізняється від форми, що була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 752.

Уніфікована форма акту, яка була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 752, була скасована, оскільки вказана постанова була визнана такою, що втратила чинність.

Таким чином, оскільки уніфіковані форми актів, розроблені органами державного нагляду (контролю) на виконання положень Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 752, не містять усієї сукупності реквізитів, передбачених уніфікованою формою акта, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342, а реквізити, які за формою та змістом залишились незмінними, розміщуються на аркуші не за правилами, встановленими уніфікованою формою акта, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342, вони не можуть використовуватись органами державного нагляду (контролю), незважаючи на те, що нормативно-правові акти, якими вони були затверджені, продовжують залишатися чинними.

Уніфіковані форми актів, розроблені та затверджені органами державного нагляду (контролю) відповідно до методик, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 752 та від 10.05.2018 № 342, мають суттєву відмінність.

Уніфіковані форми актів, розроблені відповідно до вимог Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 752, не містили переліку питань залежно від ступеня ризику.

Переліки питань залежно від ступеня ризику містяться виключно в уніфікованих формах актів, затверджених органами державного нагляду (контролю) відповідно до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342.

З матеріалів справи вбачається, що акт від № 33/14, на підставі якого винесено спірний припис, складений за формою визначеною відповідно до вимог Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 752, яка на момент складення документу вже втратила чинність.

За таких обставин, суд доходить висновку, що акт перевірки який складений не відповідає вимогам чинного законодавства, та не може бути підставою для винесення припису про усунення виявлених перевіркою порушень.

На переконання суду рішення суб`єкта владних повноважень, наслідком якого є вчинення дій щодо нагляду (контролю) за його діяльністю не може ґрунтуватись на припущеннях.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ними рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій (ст. 2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта власних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаному критерію для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Разом з тим, в даній справі суд не повинен обмежуватись лише дослідженням дотримання відповідачем процедурних питань, оскільки предметом розгляду в даній справі є встановлення правомірності прийнятого відповідачем на підставі акту перевірки №33/14 від 07.06.2019 року припису №21/04 від 14.06.2019 року.

Стосовно пункту 1 оскаржуваного припису, яким зобов`язано позивача розробити план заходів по усуненню виявлених порушень, а копію надати до Державної екологічної інспекції в Одеській області, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 8 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю ), яка здійснювала перевірку.

Отже, суть припису - виключно обов`язкова письмова вимога щодо усунення конкретних порушень вимог законодавства. Тобто, зазначені вимоги припису спрямовані на надання інформації з цих питань.

Таким чином, включення до змісту припису вимог, які не спрямовані на усунення конкретних виявлених порушень законодавства, а носять загальний характер суперечить суті та меті припису як розпорядчого документу, що складається за результатами заходу державного нагляду.

Як вбачається з зазначених пунктів припису, встановлені перевіркою обставини є порушенням статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища».

Водночас, стаття 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» встановлює компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, а стаття 68 встановлює відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема, за відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення.

Зазначені вимоги припису стосуються інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення. Таким чином, позивач не звільнений від обов`язку надавати зазначену інформацію.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду по справі №816/581/16.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про законність вимог зазначених у пункті 1 оскаржуваного припису.

Стосовно пунктів 2-4, 7 оскаржуваного припису, якими зобов`язано позивача надати до Державної екологічної інспекції в Одеській області довідку про об`єм забраної з артезіанських свердловин води в період з 02.02.2018 р. по 27.02.2018 р. та довідку про об`єм скинутої у водний об`єкт води в період з 02.02.2018 р. по 27.02.2018 р.; отримати висновок оцінки впливу на довкілля господарської діяльності, що призводить до скидання забруднюючих речовин у водний об`єкт та забір води з водного об`єкту при водозаборі який перевищує 300 куб.м. на добу; надати довідку про об`єм забраної води з артсвердловини № 11-Е (8209) за період з листопада 2018 року по 05.06.219 року та визначити склад і властивості відходів, що утворюються на підприємстві, суд зазначає, що відповідно до п.4 Додатку «Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» до Закону України від 19.05.2011 № 3392-VI «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» висновок з оцінки впливу на довкілля є документом дозвільного характеру.

Так, відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Згідно з п.8 ст.3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає виробництво продуктів харчування шляхом обробки та переробки: сировини тваринного походження (крім молока) продуктивністю виходу готової продукції понад 75 тонн на добу; сировини рослинного походження продуктивністю виходу готової продукції понад 300 тонн на добу (середній показник за квартал); молока, якщо обсяг одержаного молока перевищує 200 тонн на добу (на основі середньорічного показника); пакування та консервування тваринних і рослинних продуктів у обсязі понад 50 тонн на добу; виробництво молочних продуктів в обсязі понад 20 тонн на добу; виробництво пива та солоду в обсязі понад 50 тонн на добу; виробництво кондитерських виробів та патоки в обсязі понад 20 тонн на добу; виробництво крохмалю; підприємства з переробки риби і риб`ячого жиру; бійні продуктивністю понад 10 тонн на добу; цукрові заводи.

Згідно з відомостями журналу первинного обліку документації водозабору АТ «ОКЗДХ», об`єм забраної води у період відсутності дозволу на спеціальне водокористування становить - 52,5 тис куб. м.

Вказаний факт підтверджується звітом про використання води за 2018 рік АТ «ОКЗДХ», згідно якого збір, використання, передача та втрати води у лютому 2018 року забрано 52,5 тис куб. м.

Крім іншого, позивач стверджує, що ним у період з 02.02.2018 по 27.02.2018 року не здійснювалося скидання забруднюючих речовин у водний об`єкт та забір води з водного об`єкту при водозаборі який перевищує 300 куб. м. на добу, однак доказів на підтвердження цих доводів позивачем до суду не надано.

Стосовно пункту 5 оскаржуваного припису, яким зобов`язано позивача отримати дозвіл на користування надрами, посилаючись на порушення приписів ст.ст.19, 12, 23 Кодексу України «Про надра» суд зазначає, що згідно з приписами ст. 19 Кодексу України «Про надра», надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 21 Кодексу України «Про надра», надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

В абз. 1 ст. 23 Кодексу України «Про надра» зазначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Відповідно до акту №33/14 при обстеженні 05.06.2019 року СЗЗ артезіанських свердловин, були перевірені водоміри та зняті показники, відповідно до яких добір води з підземних джерел складає 3568 кубічних метрів на добу. При цьому доказів на спростування зазначеного позивачем не надано.

Стосовно пункту 6 оскаржуваного припису, яким зобов`язано позивача отримати дозвіл на спецводокористування на артсвердловину № 11-Е (8209 ), суд зазначає, що відповідно до п.9 ст.44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України, водокористування - це використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); забір води - це вилучення води з водного об`єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Позивач в розумінні ст. 42 Водного кодексу України є водокористувачем.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України, водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарських, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, етичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших них і громадських потреб.

Згідно ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається відповідно до Порядку видачі дозволу на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №321, у якому зазначається термін, на який видано дозвіл.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявний Дозвіл на спеціальне водокористування № 263/ОД/49д-18 від 28.02.2018 року, виданий Державним агентством водних ресурсів України в Одеській області АТ «ОКЗДХ» (Т. 1 а.с. 10-16).

Також, у Дозволі № 263/ОД/49д-18 від 28.02.2018 року встановлені ліміти забору води, ліміти використання води та ліміти скидання забруднюючих речовин та фактичні скиди речовин із зворотними (стічними) водами у поверхневі водні об`єкти, окремо для кожного водовипуску.

Згідно пункту 4 дозволу позивача зобов`язано щорічно не пізніше 01 лютого наступного за звітним року подавати звіт про використання води за формою №2ТП-водгосп(річна) до Одеського облводресурсів. Підпунктом 3 п. 5 зобов`язано позивача вести регулярний облік відбору води, її якості та глибин рівня у водозабірній споруді.

За таких обставин покладені на відповідача обов`язки відповідно до пункту 6 оскаржуваного припису позивачем виконано.

Стосовно пункту 8 оскаржуваного припису, який позивача зобов`язано визначити склад і властивості відходів, що утворюються на підприємстві, суд зазначає, що згідно пункту в) статті 17 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 року №187/98-ВР суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров`я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про відходи» зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Суд зазначає, що в матеріалах адміністративної справи наявні докази визначення складу та властивостей відходів, які виробляються при здійсненні діяльності АТ «Одеський консервний завод дитячого харчування», а саме звіти по інвентаризації та паспортизації відходів (Т1, а.с.40-49, 50-70).

Суд критично ставиться до таких доводів відповідача, оскільки, як вже зазначалося, актом перевірки №33/14 від 07.06.2019 року не було зафіксовано, що на підприємстві не визначено склад та властивості відходів, що свідчить про те, що відповідні підтверджуючі документи були у розпорядженні інспекторів, які проводили плановий захід контролю.

Зокрема, судом встановлено, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа № 522/10841/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12.11.2019 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2019 року скасовано. Прийняте нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Державної екологічної інспекції в Одеській області про накладення адміністративного стягнення №000258 від 20 червня 2019 року. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КУпАП.

За наведених обставин пункт 8 оскаржуваного припису є необґрунтованим.

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем прийнятий спірний припис на підставі акту перевірки, який не відповідає вимогам чинного законодавства, та не може бути підставою для винесення припису про усунення виявлених перевіркою порушень, а також враховуючи те, що частина зазначених в приписі порушень не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в загальній сумі 1921,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 5890 від 21.06.2019 року (а.с.3).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції в Одеської області.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 255, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов акціонерного товариства «Одеський консервний завод дитячого харчування» до Державної екологічної інспекції в Одеської області про визнання незаконним та скасування припису №21/04 від 14.06.2019 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати припис Державної екологічної інспекції в Одеській області №21/04 від 14.06.2019 року.

Стягнути на користь Акціонерного товариства «Одеський консервний завод дитячого харчування» (код ЄДРПОУ 05529030, 65007, м.Одеса, пров.Високий, 22) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції в Одеської області (код ЄДРПОУ 38017120, 65058, м.Одеса, проспект Шевченка, 12).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч. І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Акціонерне товариство «Одеський концервний завод дитячого харчування» (код ЄДРПОУ 05529030, 65007, м.Одеса, пров.Високий, 22)

Відповідачі: Державна екологічна інспекція в Одеської області (код ЄДРПОУ 38017120, 65058, м.Одеса, проспект Шевченка, 12)

Суддя П.П. Марин

.