Рішення № 93205284, 01.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7487/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул.Ак.Філатова,буд.15-А, м.Одеса, 65080) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №1618 від 09.07.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Малиновського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області», визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №901 о/с від 13.07.2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 із служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби), поновити ОСОБА_1 , який має спеціальне звання капітан поліції, на посаді інспектора з ювенальної превенції сектору превенції №1 Малиновського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №1618 від 09.07.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській Області»;

визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №901 о/с від 13.07.2020 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);

поновити ОСОБА_1 , який мав спеціальне звання капітан поліції, на посаді інспектора з ювенальної превенцїї сектору превенції №1 Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.07.2020 року по день фактичного поновлення на посаді.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, 09.07.2020р. у відповідності до наказу №1618 ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом №901 о/с від 13.07.2020р. відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 13.07.2020 капітана поліції ОСОБА_1 інспектора з ювенальної превенції сектору превенції №1 Малиновського відділу поліції в місті Одеса Головного управління поліції в Одеській області. У відповідності до висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими посадовими особами Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 25.06.2020р., зроблено висновок, що інспектор з ювенальної превенції сектору превенції №1 Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_1 безпідставно був відсутній на службі з 08.04.2020р. по 24.06.2020р. Зазначена інформація стала відома у зв`язку із отриманням відповіді на адвокатський запит від 16.07.2020р. Проте позивач зазначає, що у вказаний у висновку період часу позивач перебував на лікарняному. Крім того, позивач зазначає, що наказ про його звільнення прийнято також під час його перебування на лікарняному, чим порушено норми чинного законодавства. У зв`язку з наведеним позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 11.08.2020 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження . Призначено підготовче засідання на « 02» вересня 2020 року о « 10» годині « 00» хвилин за участю сторін.

Відповідно до відзиву на адміністративний позов від 08.09.2020р., відповідач з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне. Так, відповідачем зазначено, що дії Головного управління в спірній справі є законними, об`єктивними та такими, що не підлягають скасуванню. Позовна заява є необґрунтованою та безпідставною. ОСОБА_1 не надає до суду докази того, що йому заважало повідомити керівництво про своє місце знаходження та причини відсутності на службі. Відповідач наголошує на тому, що Головне управління провело службове розслідування та зібрало всі наявні в ньому докази з чітким дотриманням норм чинного законодавства України. Враховуючи вищевикладене, Головне управління просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.11.2020 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без виклику учасників судочинства на « 01» грудня 2020 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, починаючи з жовтня 2007р. проходив службу в органах внутрішніх справ, а в органах поліції працює з листопада 2015р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/408/17 від 15.03.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування Наказу №1543 о/с від 16.11.2016р. в частині звільнення зі служби в поліції оперуповноваженого Київського ВП в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 за п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), поновлення на посаді, та стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №1543 о/с від 16.11.2016 р. в частині звільнення зі служби в поліції оперуповноваженого Київського ВП в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 за п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів); поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Київського ВП в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16.11.2016р. по 15.03.2017р. у загальному розмірі 20 903 (двадцять тисяч дев`ятсот три) грн. 44 коп.

На підставі наказу ГУНП в Одеській області від 10.03.2020 №349 о/с позивача було поновлено на посаді капітана поліції, оперуповноваженого Київського ВП в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.

У зв`язку із організаційно-штатними змінами згідно наказу №441 о/с від 02.04.2020р. капітана поліції ОСОБА_1 призначено інспектором з ювенальної превенції сектору превенції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.

22.04.2020р. на адресу керівництва Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшла доповідна записка керівництва Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області вих. №38/2386 про те, що були виявлені факти тривалої і безпідставної відсутності на службі з 08.04.2020 року по 24.06.2020року інспектора з ювенальної превенції сектору превенції №1 Малиновського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 .

З метою перевірки відомостей, викладених у доповідній записці, наказом ГУНП в Одеській області від 29.04.2020 року №1034 призначене дане службове розслідування.

26.06.2020р. начальником ГУНП в Одеській області затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими посадовими особами Малиновського ВП. В м. Одесі ГУНП в Одеській області, відповідно до якого встановлено, що

23.03.2020 року капітана поліції ОСОБА_1 було попереджено про, наступне звільнення у зв`язку зі скороченням штатної чисельності, останньому було запропоновано вакантні посади, з яких він обрав інспектора з ювенальної превенції сектору превенції №1 Малиновського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області. Того ж дня, капітан поліції ОСОБА_1 написав рапорт, що із за пропонованою йому посадою він згоден.

В подальшому наказом ГУНП в Одеській області від 02.04.2020 року №441 о/с капітан поліції ОСОБА_1 був призначений на посаду інспектора з ювенальної превенції сектору превенції №1 Малиновського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області.

Відповідно до довідки начальника сектору кадрового забезпечення Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_2 та рапорту начальника сектору превенції №1 Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_3 (вих. Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП від 14.04.2020 року №38/2318) 08.04.2020 року , під час телефонної розмови капітану поліції ОСОБА_1 було повідомлено, що відповідно до наказу ГУНП в Одеській області від 02.04.2020 року №441 о/с його призначено на посаду інспектора з ювенальної превенції сектору превенції №1 Малиновського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області.

Разом з цим, капітан поліції ОСОБА_1 з 08.04.2020 року по 24.06.2020 року на службу не виходив, про причини відсутності керівництву Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області не повідомляв.

09.07.2020 у відповідності до наказу №1618 ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом №901 о/с від 13.07.2020 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 13.07.2020 капітана поліції ОСОБА_1 інспектора з ювенальної превенції сектору превенції №1 Малиновського відділу поліції в місті Одеса Головного управління поліції в Одеській області.

Позивач вважає вказані накази протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовані Законом України «Про Національну поліцію».

Законом України "Про Національну поліцію" визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Припасами ч.1 ст.2 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.17 та ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Особа, яка вступає на службу до поліції, складає Присягу на вірність Українському народові, текст якої наведено у ч.1 ст.64 Закону України "Про Національну поліцію", та скріплює її власноручним підписом. Присяга покладає на працівника поліції всю повноту відповідальності за виконання ним службових обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Частиною 2 ст.19 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень, визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення позивача визначено п. 6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», згідно якого поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до ст.1,3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини.

Згідно з ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції(ч.1.ст.12 Статуту).

Приписами ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України №230 від 12.03.2013 р.

Відповідно до п.2.1 Інструкції №230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Приписами п. 2.2, 2.5, 2.6 Інструкції №230 встановлено, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема, отримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1 - 2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.

Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Приписами п.5.1 - 5.4 Інструкції встановлено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.

Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Як вказувалось судом вище, за результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 26.06.2020 року та наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 09.07.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Зі змісту вказаної норми вбачається, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Щодо підстав проведення службового розслідування, а саме відсутності позивача на робочому місці в період з 08.04.2020 по 24.06.2020, суд зазначає наступне.

Порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначає Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена Наказом Міністерства охорони здоров`я України №455 від 13.11.2001 року (далі - Інструкція №455).

Відповідно до п.1.1, 1.2 Інструкції №455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

Саме листок непрацездатності за даних обставин є єдиним офіційним документом, що підтверджує тимчасову непрацездатність, та право особи не виходи на службу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 року по справі №805/1816/17-а.

На підтвердження правомірності відсутності на службі позивач надав до суду наступні докази.

листок непрацездатності Серії АДН №183359, який виданий 08.04.2020, що підтверджує перебування на лікарняному у період з 08.04.2020 по 24.04.2020, до роботи стати - 25.04.2020 (субота);

листок непрацездатності Серії АДН №183414, який видано 27.04.2020, що підтверджує перебування на лікарняному у період з 27.04.2020 по 15.05.2020 (до роботи стати 16.05.2020 - субота);

листком непрацездатності Серії АДН №078871, який видано 18.05.2020, підтверджує період перебування на лікарняному з 18.05.2020 по 27.05.2020 (до роботи стати 28.05.2020);

листок непрацездатності Серії АДН №193068, який видано 28.05.2020 підтверджує період перебування на лікарняному з 28.05.2020 по 05.06.2020 (до роботи стати 06.06.2020 - субота).

листок непрацездатності Серії АДН №183534, який видано 09.06.2020, підтверджує період перебування на лікарняному з 09.06.2020 по 26.06.2020 (до роботи стати 27.06.2020 - субота) підтверджується;

листком непрацездатності Серії АДН №193998, який виданий 30.06.2020, підтверджується період перебування на лікарняному з 30.06.2020 по 10.07.2020 (до роботи стати 11.07.2020 - субота).

Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №283 підтверджено факт звернення до лікаря 13.07.2020 за лікуванням та неможливістю перебувати на роботі в цей день, а саме - 13.07.2020.

Таким чином, ОСОБА_1 із поважних причин не зміг проходити службу та перебувати на робочому місці, адже перебував на лікарняному з 08.04.2020 по дату звільнення та був тимчасово непрацездатною особою.

Зокрема, судом встановлено, що як зазначено у висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими посадовими особами Малиновського ВП. В м. Одесі ГУНП в Одеській області від 26.06.2020р., 08.04.2020р. підполковником поліції ОСОБА_3 було здійснено телефонний дзвінок до капітана поліції ОСОБА_1 , який в телефонній розмові пояснив, що перебуває на лікарняному. Таким чином, відповідач знав, що позивач перебуває на лікарняному з 08.04.2020р.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч.3 ст.40 Кодексу законів про працю України, яка регулює розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення, а в Рішенні Конституційного Суду України від 4 вересня 2019 року № 6-р (II)/2019 зазначено, що сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Законодавством України визначено, що тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежать від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи; тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності (Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затверджене наказом Міністерства охорони здоров`я України від 9 квітня 2008 року № 189).

У статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, зокрема у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, тому для забезпечення конституційного права кожного на працю, встановленого статтею 43 Основного Закону України, закріплені певні гарантії, а саме заборона на звільнення працівника з ініціативи власника в період тимчасової непрацездатності такого працівника.

З приписів Конституції України випливає, що незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника.

Також Конституційний Суд України у даному Рішенні відмітив, що положеннями частини третьої статті 40 Кодексу закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним.

Таким чином, враховуючи, що звільнення позивача відбулося в період його тимчасової непрацездатності, вказане є порушенням частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Суд наголошує, що з відповідач був обізнаний про тимчасову непрацездатність позивача з 08.04.2020р.

Відповідно до статті 75 КАС України достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідачем подано до суду у якості доказу перебування на лікарняному листки непрацездатності за весь період вказаний у наказі.

Слід зазначити, що згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 4 жовтня 2018 року у справі № 821/496/16 звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, приймаючи до уваги, що звільнення Позивача відбулося в період його тимчасової непрацездатності, що є порушенням частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ не може відповідати критеріям правомірності визначеним в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак позовні вимоги про визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №1618 від 09.07.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській Області» та визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №901 о/с від 13.07.2020 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вказані висновки в частині застосування норм права, що стосуються звільнення у період перебування, у період тимчасової непрацездатності узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 20.11.2019 року у справі № 826/8556/16, від 26 грудня 2019 року у справі № 428/2353/17.

Щодо позовних вимог про поновлення позивача на посаді на посаді інспектора з ювенальної превенцїї сектору превенції №1 Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, суд зазначає наступне.

Правові засади звільнення працівників визначаються у КЗпП України.

Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання поновлення особи на посаді поліцейського в разі визнання судом протиправним звільнення, відсутня процедура відшкодування грошового утримання, тому судом застосовуються положення Кодексу законів про працю України.

Однак, відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд у постанови від 27.02.2020 року у справі № 822/6297/15 вказав на необхідність з`ясування, яка посада є рівнозначною тій, яку позивач обіймав до звільнення задля повного та належного захисту порушеного права позивача.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 817/860/16.

З огляду на викладене, позовна вимога про поновлення позивача на посаді на посаді інспектора з ювенальної превенцїї сектору превенції №1 Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області підлягає задоволенню.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Нормами абз. 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100) визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 Порядку №100 визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) днів на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку №100 передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу. Зокрема, не підлягають урахуванню відпускні та лікарняні.

Відповідачем до суду не надано довідку про заробітну плату позивача, за останні 2 календарні місяці, чи за рівнозначною посадою..

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача розрахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.07.2020 року по день фактичного поновлення на посаді.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1,4 ст.73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довеститі обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул.Ак.Філатова,буд.15-А, м.Одеса, 65080) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №1618 від 09.07.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Малиновського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області», визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №901 о/с від 13.07.2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 із служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби), поновити ОСОБА_1 , який має спеціальне звання капітан поліції, на посаді інспектора з ювенальної превенції сектору превенції №1 Малиновського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №1618 від 09.07.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області»;

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №901 о/с від 13.07.2020 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), який мав спеціальне звання капітан поліції, на посаді інспектора з ювенальної превенцїї сектору превенції №1 Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 13 липня 2020 року;

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області самостійно здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.07.2020 року по день фактичного поновлення на посаді.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на службі в поліції лейтенанта поліції Заігралова В`ячеслава В`ячеславовича (вул.Радісна,82-А, м.Одеса, 65033), який мав спеціальне звання капітан поліції, на посаді інспектора з ювенальної превенцїї сектору превенції №1 Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 13 липня 2020 року.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293,295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Єфіменко

.