Рішення № 93205135, 30.11.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 р. № 814/2305/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 до відповідача:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 про:стягнення податкового боргу в сумі 19577,92 грн.,ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Миколаївській області (далі-позивач, ГУ ДПС у Миколаївській області) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач), в якому просить стягнути з відповідача в рахунок погашення податкового боргу в сумі 19 577,92 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач має податковий борг, проте всупереч вимогам чинного законодавства він є не погашеним.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на протиправність податкових повідомлень - рішень від 19.06.2015 № 3044-17 на суму 8 408,83 грн. та від 27.05.2016 № 2798-1303 на суму 12 049,85 грн.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій посилається на узгодженість суми податкового зобов`язання.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою від 05.04.2018 суд задовольнив клопотання відповідача, зупинивши провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 814/654/18.

Ухвалою від 29.11.2018 суд поновив провадження у справі.

Ухвалою від 26.02.2019 суд за клопотанням представника відповідача зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/2519/18.

Ухвалою від 21.04.2020 суд поновив провадження у справі та постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до розрахунку податкової заборгованості, за відповідачем обліковується податковий борг перед бюджетом з орендної плати з фізичних осіб на суму 19 577,92 грн., що виник на підставі податкових повідомлень - рішень від 19.06.2015 № 3044-17 на суму 8 408,83 грн., від 27.05.2016 № 2798-1303 на суму 12 049,85 грн., з урахуванням переплати в сумі 5,36 грн., часткової оплати в сумі 1 277,28 грн. та нарахування пені в сумі 401,88 грн.

04.12.2013 відповідач уклала із Миколаївською міською радою договір оренди землі № 9827, за умовами якого прийняла в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 616 кв. м для житлової забудови, що підтверджується копією відповідного договору.

Згідно із пунктом 4.2 цього договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 224 414,96 грн., а розмір орендної плати встановлений у розмірі 0,1 % від цього показника, що складає 224,42 грн.

19.06.2015 ДПІ у Інгульському районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення № 3044-17, яким визначено позивачу податкове зобов`язання із орендної плати в розмірі 8 403,83 грн., а 27.05.2017 - податкове повідомлення-рішення №2798-1303 на суму 12 049,85 грн.

Вважаючи, що контролюючий орган при розрахунку розміру податку протиправно збільшив відсоток від нормативно-грошової оцінки, відповідач оскаржила зазначені податкові повідомлення-рішення до суду.

Рішенням Миколаївського окружного суду від 30.07.2018, яке оскаржене сторонами не було, у задоволенні позовних вимог відповідача було відмовлено (справа № 814/654/18), що підтверджується листом Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 № 814/654/18/13167 (а. с. 114).

Судове рішення мотивовано тим, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми Податкового кодексу України - сплата податків (орендної плати) не може залежати від волі сторони щодо внесення змін до умов договору.

Відповідач повторно оскаржила зазначені податкові повідомлення-рішення, посилаючись на те, що відповідач визначив розмір грошового зобов`язання з орендної плати із застосуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, що не належить до його повноважень.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019 у справі № 400/2519/18 у задоволенні позову відповідача до позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.06.2015 № 3044-17 на суму 8 408,83 грн. та від 27.05.2016 № 2798-1303 на суму 12 049,85 грн. відмовлено. Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019 у справі № 400/2519/18 набрала законної сили.

Зазначені обставини підтверджуються копією вказаної вище постанови.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зобов`язання у сумі 19 577,92 грн. є узгодженим.

Отже, визначена податковим органом сума податкового зобов`зання узгоджена, однак не сплачена та набула статусу податкового боргу.

Позивач вживав заходів, передбачених пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, з метою погашення податкового боргу, а саме: відповідачу було надіслано податкову вимогу форми „Ф" від 10.09.2015 № 2496-25 рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення, яке було повернуте до ГУ ДПС у Миколаївській області з відміткою оператора поштового зв`язку про підставу повернення - "за закінченням терміну зберігання".

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачає, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пункт 36.5 статті 36 Податкового кодексу України встановлює, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Станом на день розгляду справи податковий борг у сумі 19 577,92 грн. залишається непогашеним.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з пунктами 95.1 - 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Отже, за відповідачем обліковується податковий борг, вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, на час розгляду справи доказів про сплату вказаної заборгованості в добровільному порядку відповідачем суду не надано, на підставі чого суд дійшов висновку, що позовні вимоги ГУ ДПС у Миколаївській області про стягнення податкового боргу в сумі 19 577,92 грн. належить задовольнити.

Оскільки спір вирішено на користь позивача як суб'єкта владних повноважень, а також за відсутністю витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають до стягнення з відповідача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39394277) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 19 577,92 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят сім гривень 92 копійки) в рахунок погашення податкового боргу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна