Рішення № 93205003, 25.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/5919/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.

за участю:

представник позивача не прибув

представник відповідача Катревич Н.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) в частині виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках без врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889;

- зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати і виплати ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016 та 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889;

- визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо не нарахування ОСОБА_1 при звільненні компенсації за. невикористані дні додаткової відпустки передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2018 роки;

- зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати і виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2013-2018 роки;

- визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період 2009 - 2018 роки в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;

- зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум надбавку за кваліфікацію за 2009 - 2018 роки у розмірі, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу;

- визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо виплати ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування за період 2013 - 2018 роки у розмірі 5% посадового окладу при законодавчо встановленому від 10 до 30 відсоткового розміру від посадового окладу;

- зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум винагороду за бойове чергування за 2013 - 2018 роки згідно додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» із розрахунку 4% за бойове чергування у максимальному розмірі, тобто 30% посадового окладу на місяць.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка посилається на те, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення, однак під час проходження військової служби та звільнення із неї Львівським прикордонним загоном (військова частина 2144) грошове забезпечення та компенсаційні виплати ОСОБА_1 виплачувалися у меншому ніж законодавчо визначеному розмірі. Вказує, що із особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016 та 2017 роки видно, що до складу грошового забезпечення, з якого їй було здійснено обчислення допомоги на оздоровлення, яку виплачено у грудні 2016 року у розмірі 5008 грн, у вересні 2017 року у розмірі 5008 грн не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» у розмірі 2927,57 грн та 3004,8 грн відповідно, яку ОСОБА_1 отримувала щомісячно з 01.01.2016 по березень 2018 року. Таким чином вважає, що недоплата допомоги на оздоровлення у 2016 - 2017 роках становить суму 5932,37 грн.

Зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 889, та, як видно з копії особистих карток грошового забезпечення за 2016 та 2017 роки (додатки до позовної заяви), виплачувалася ОСОБА_1 щомісяця з дня застосування у Держприкордонслужбі нової Інструкції (січень 2016 року) по березень 2018 року, тобто мала постійний характер, а тому, в силу положень ст. 9 Закону № 2011, повинна була включатися до розрахунку допомоги на оздоровлення.

Позивачка вважає, що дії відповідача щодо виплати їй допомоги на оздоровлення, передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону № 2011 без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», не ґрунтуються на законі і є протиправними, та призвели до виплати відповідачем належної ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2016 - 2017 роках у меншому розмірі, ніж це належить, згідно з діючим законодавством.

Також позивачка вказує, що на час прийняття наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу, Львівським прикордонним загоном протиправно не було проведено з ОСОБА_1 усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2018 роки.

Позивачка зазначає, що згідно карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2009 - 2018 роки останній виплачено в меншому ніж належало розмірі надбавку за кваліфікацію. Відповідно до інформації зазначеної в особистих картках грошового забезпечення ОСОБА_1 наказом від 07.11.2007 № 1217 присвоєно 3 класну кваліфікацію, наказом від 03.11.2009 № 1137 присвоєно 2 класну кваліфікацію, наказом від 08.06.2010 № 566 підтверджено 1 класну кваліфікацію, наказом від 03.11.2010 № 1143 підтверджено 2 класну кваліфікацію, наказом від 03.11.2011 № 1132 підтверджено 2 класну кваліфікацію, наказом від 07.11.2012 № 1181 підтвердженої класну кваліфікацію, наказом від 13.11.2015 № 337 підтверджено 1 класну кваліфікацію, наказом від 27.11.2017 № 261 підтверджено 1 класну кваліфікацію. Позивачка вважає, що дії Львівського прикордонного загону стосовно виплати ОСОБА_1 додаткового грошового забезпечення за класну кваліфікацію у період 2009 -2018 років у розмірі 50 % від розміру, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007, тобто за 2-й клас - 2,5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 4 відсотків посадового окладу суперечить нормам законодавства, оскільки наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 від 20.05.2008 упорядковано виплати додаткових видів грошового забезпеченні, а отже такі мали виплачуватися у розмірі, визначеному Урядом у постанові № 1294, зокрема в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу.

Позивачка також вказує, що із огляду на виплачену винагороду за бойове чергування згідно особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 щомісячно за період з 2013 по 2018 рік така виплачувалася у розмірі 5% посадового окладу, у той час як ОСОБА_1 щомісячно залучалася за розрахунком до складу прикордонних нарядів, що несуть бойову службу з безпосередньої охорони державного кордону на державному кордоні понад 8 раз на місяць, що мало б наслідком виплату вказаної винагороди із розрахунку 4% за бойове чергування у максимальному розмірі, тобто 30% посадового окладу на місяць.

У зв`язку з вищенаведеним просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 03.08.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У поданому суду відзиві відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. По суті позовних вимог вказує, що згідно положень Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів Україні від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», Інструкції про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороді військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 73 від 02.02.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиц України 11.02.2016 за № 217/28347, дає підстави стверджувати, що винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та грошова допомога на оздоровлення. Також вказує, що військовослужбовцям, які одночасно мають право на щорічну додаткову відпустку з різних підстав, щорічна додаткова оплачувана відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця. Зазначає, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено. У зв`язку з цим додаткова відпустка, що не надавалася в особливий період не вважається такою, що є не використаною.

Також відповідач вказує, що наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України» відповідно до пункту 7 постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 передбачений максимальний розмір виплати надбавки за кваліфікацію у розмірі 50 % від 8% - розміру встановленого в додатку 25 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України. Враховуючи викладене, відповідно до постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007, наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України та додатку 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 позивачу нараховувалась та виплачувалась надбавка за кваліфікацію, що становить, 2,5% та 4 % посадового окладу позивача відповідно.

Крім того вказує, що винагорода за бойове чергування (бойову службу) виплачується за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказів відповідних начальників (командирів) органу Держприкордонслужби про виплату винагороди. Підставою для видання наказу є рапорт відповідних начальників (командирів) підрозділів, у якому зазначаються військовослужбовці, які залучалися до несення бойового чергування (бойової служби) (п. 3.17.4). Вказує, що сам розмір цієї винагороди не є сталим, залежить від розміру затвердженого фонду грошового забезпечення, від кількості днів чергування, тому, вимога про стягнення суми за бойове чергування також не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

21.09.2020 представник позивачки подав до суду відповідь на відзив в якому зокрема покликався на висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.10.2019 по справі № 520/3505/19 та від 28.02.2020 № 817/1427/17, від 09.07.2020 № 826/2807/18, від 10.07.2020 № 760/8406/16-а, від 14.07.2020 № 820/1784/17, від 23.07.2020 № 240/5273/18.

Ухвалою суду від 05.10.2020 призначено в справі судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не прибув, просить суд розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас згідно абз. 4 п.п. «а» п. 2 ч. 8 ст. 26 (у зв`язку із закінченням строку контракту) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» наказом начальника 7 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України (Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) від 09.08.2018 № 202-ос (а.с.13) та наказом від 10.09.2018 № 234 - ос виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення (а.с.14).

ОСОБА_1 із отриманих документів з питань грошового забезпечення вважає, що під час проходження військової служби та звільнення із неї Львівським прикордонним загоном (військова частина 2144) грошове забезпечення та компенсаційні виплати ОСОБА_1 виплачувалися у меншому ніж законодавчо визначеному розмірі., відтак звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України № 1115/2009 від 29.12.2009 року, з наступними змінами та доповненнями (далі Положення) особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

Згідно з абзацом 2 п.292 Положення після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними бездіяльності відповідача в частині виплати допомоги на оздоровлення у 2016 та 2017 роках без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 року у справі № 522/2738/17 зроблено наступні висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-ХІІ від 20.12.1991 року, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 2011-ХІІ)до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", з наступними змінами та доповненнями, пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 року, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 2262-XII), який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Ураховуючи наведене, щомісячна додаткова грошова винагорода має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №320/7310/16-а від 06.03.2019, № 560/589/17 від 12.06.2019, №569/8920/16-а від 27.11.2019, № 295/11615/17 від 30.09.2020.

Водночас, представник відповідача посилається на практику, яка містить протилежні правові висновки.

Так, постанова Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 817/1196/17 передбачає, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога, передбачена статтею 15 Закону № 2011-ХІІ. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий характер виплати, оскільки виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати. Винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 року у справі № 750/6945/17 суд зазначив, що при обчисленні пенсії на підставі статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення, як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Відтак, правові висновки у практиці не містять однозначної думки з приводу правовідносин щодо включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу сум грошового забезпечення військовослужбовців, що, у свою чергу, вказує на нечіткість та неточність чинного законодавства у спірних правовідносинах.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів визначає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року № 3477-IV, з наступними змінами та доповненнями, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy" № 36813/97).

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не включив позивачу до розрахунку допомоги на оздоровлення у 2016 та 2017 роках щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889.

Вказані дії відповідача спричинили отримання позивачем допомоги на оздоровлення у значно меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством, а тому суд вважає, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати на день звільнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2013 по 2018 роки.

Закон № 2011-ХІІ визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до абзацу 1 ч.4 ст.10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Згідно з абзацом 2 ч.4 ст.10-1 Закону № 2011-ХІІ перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Абзац 3 цієї ж статті передбачає, що військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Відповідно до додатку 4 (Перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку) до постанови Кабінету Міністрів України №702 від 01.08.2012 року військовослужбовцям, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби на посадах інспектора прикордонної служби 1, 2 та 3 категорії встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Відповідно до п.1 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 (далі Порядок), щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.

Згідно з п.11 Порядку в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

З матеріалів справи встановлено, що позивач проходив військову службу з 2013 року до вересня 2018 року у підрозділах Львівського прикордонного загону на посадах інспектора прикордонної служби 1, 2 та 3 категорій, згідно послужного списку із особової справи ОСОБА_1 (а.с.27-31).

Судом встановлено, що при звільненні позивача з військової служби відповідач не провів виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч.4 ст.10-1 Закону № 2012-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2013-2018 роки. В судове засідання таких доказів також не подав.

Відповідно до абз. 3 ч.14 ст.10-1 Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах 1 та вказаного пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Суд зазначає, що відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності щодо невиплати позивачці компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч.4 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ.

Окрім того, з приводу доводів відповідача, що з урахуванням дії в Україні особливого періоду та призупинення відповідних прав військовослужбовців щодо додаткових відпусток, позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за неотримані додаткові відпустки, суд звертає увагу на наступне.

Припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

З огляду на те, що позивач навів законні й обґрунтовані підстави для нарахування та виплати їй грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки у період з 2013 по 2018 роки, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про визнання протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період 2009 - 2018 роки в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум надбавку за кваліфікацію за 2009 - 2018 роки у розмірі, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно із карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2009 - 2018 роки, зазначено, що наказом від 07.11.2007 № 1217 присвоєно 3 класну кваліфікацію, наказом від 03.11.2009 № 1137 присвоєно 2 класну кваліфікацію, наказом від 08.06.2010 № 566 підтверджено 1 класну кваліфікацію, наказом від 03.11.2010 № 1143 підтверджено 2 класну кваліфікацію, наказом від 03.11.2011 № 1132 підтверджено 2 класну кваліфікацію, наказом від 07.11.2012 № 1181 підтвердженої класну кваліфікацію, наказом від 13.11.2015 № 337 підтверджено 1 класну кваліфікацію, наказом від 27.11.2017 № 261 підтверджено 1 класну кваліфікацію (а.с. 32).

Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в. межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

Так, 20.05.2008 на виконання п. 2 вказаної Постанови, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, підпунктом 3.13.1 якої встановлено, що особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; клас майстра - 11 відсотків посадового окладу.

Згідно п. 2 ст. 9 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування, структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови.

Відповідно п. 2 Постанови № 1294 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв`язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань, (далі - державні органи), а п. 11 зазначеної постанови надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам (до яких віднесена й Державна прикордонна службу України) упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Враховуючи наведене, Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

Разом з тим, згідно п. 7 Постанови № 1294, до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

На виконання п. 2 Постанови № 1294 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, відповідно до якої визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (до складу якого входять й додаткові види грошового забезпечення), а також самі додаткові види грошового забезпечення, серед яких й надбавка за кваліфікацію (пункт 3.13), яка виплачується особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Отже, Адміністрацією Державної прикордонної служби України вищевказаною Інструкцією № 425 було упорядковано перелік, розмір та порядок виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, до складу яких входить і надбавка за кваліфікацію.

За таких обставин, дії Львівського прикордонного загону щодо виплати ОСОБА_1 додаткового грошового забезпечення за класну кваліфікацію у період 2009 -2018 років у розмірі 50 % від розміру, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007, тобто за 2-й клас - 2,5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 4 відсотків посадового окладу протиправними, оскільки наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 від 20.05.2008 упорядковано виплати додаткових видів грошового забезпеченні, а відтак, на переконання суду, такі мали виплачуватися у розмірі, визначеному Урядом у постанові № 1294, зокрема : 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу.

Щодо вимог позивачки про визнання протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо виплати ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування за період 2013 - 2018 роки у розмірі 5% посадового окладу при законодавчо встановленому від 10 до 30 відсоткового розміру від посадового окладу та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум винагороду за бойове чергування за 2013 - 2018 роки згідно додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" із розрахунку 4% за бойове чергування у максимальному розмірі, тобто 30% посадового окладу на місяць.

Відповідно до додатку № 25 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» військовослужбовці у з`єднаннях, частинах і підрозділах, на прикордонних заставах, у складі екіпажів літаків, вертольотів, кораблів і катерів Держприкордонслужби за час бойового чергування (бойової служби) отримують винагороду за бойове чергування (бойову службу), відсотків посадового окладу від 10 до 30.

Підпунктами 3.17.1 - 3.17.7 п. 3.17 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 від 20.05.2008 упорядковано виплату винагороди за бойове чергування, зокрема визначено, що військовослужбовцям прикордонних застав (відділень відділів прикордонної служби), які входять за розрахунком до складу прикордонних нарядів, що несуть бойову службу з безпосередньої охорони державного кордону на державному кордоні, виплачується винагорода за бойове чергування за час бойового чергування (бойової служби), - 4 відсотки посадового окладу за кожне несення служби, але не більше 30 відсотків на місяць.

Судом встановлено, що згідно особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 щомісячно за період з 2013 по 2018 рік така виплачувалася у розмірі 5% посадового окладу, однак ОСОБА_1 щомісячно залучалася за розрахунком до складу прикордонних нарядів, що несуть бойову службу з безпосередньої охорони державного кордону на державному кордоні понад 8 раз на місяць, що на переконання суду є наслідком виплати вказаної винагороди із розрахунку 4% за бойове чергування у максимальному розмірі, тобто 30% посадового окладу на місяць.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо ненарахування та невиплати Неглядовій в повному обсязі компенсійних виплат та видів грошового забезпечення при звільненні з військової служби не відповідають критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин, враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, а саме судового збору, позивач згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ухвалив :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) в частині виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках без врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889.

3. Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74; код ЄДРПОУ: 14321653) нарахувати і виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ) недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016 та 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889.

4. Визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо не нарахування ОСОБА_1 при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2018 роки.

5. Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74; код ЄДРПОУ: 14321653) нарахувати і виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2013-2018 роки.

6. Визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період 2009 - 2018 роки в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру.

7. Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74; код ЄДРПОУ: 14321653) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ) з урахуванням виплачених сум надбавку за кваліфікацію за 2009 - 2018 роки у розмірі, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу.

8. Визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо виплати ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування за період 2013 - 2018 роки у розмірі 5% посадового окладу при законодавчо встановленому від 10 до 30 відсоткового розміру від посадового окладу.

9. Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74; код ЄДРПОУ: 14321653) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ) з урахуванням виплачених сум винагороду за бойове чергування за 2013 - 2018 роки згідно додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» із розрахунку 4% за бойове чергування у максимальному розмірі, тобто 30% посадового окладу на місяць.

10. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 30.11.2020.

Суддя Коморний О.І.