Рішення № 93204978, 25.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/5372/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.

за участю:

представник позивача Луців О.М.

представник відповідача Рибак Н.Я.

представники третьої особи не прибули

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Воларго» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Галицької митниці Держмитслужби, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ТзОВ «Артано».

Обставини справи:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Воларго» з вимогами :

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.03.2020 № 5/7.4-19/209000 і податкове повідомлення-рішення від 31.03.2020 № 6/7.4-19/209000, прийняті Галицькою митницею Держмитслужби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 02.03.2020 по 04.03.2020 Галицькою митницею Держмитслужби на підставі п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України проведено документальну невиїзну перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Воларго» вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за Митною декларацією від 16.02.2019 № UА209180/2019/009802. За результатами цієї перевірки складений відповідний Акт від 10.03.2020 р. № 6/7.4-19/38592097, в якому зазначається про порушення Позивачем: (1) пп. (b) п. 1 ст. 16 Протоколу І до Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.04.2014 р. № 1678VІІ, ст. 43, ч. 1 ст. 257, ст. 280 МК України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання із сплати ввізного мита на загальну суму 9 264, 36 грн; (2) пп. в) п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено базу оподаткування податком на додану вартість на загальну суму 1 852, 88 грн. Вказує, що із змісту Акта перевірки випливає, що Державна митна служба України Листом від 14.01.2020 № 16/16-01/7/515 нібито повідомила відповідача про отримання інформації від уповноваженого органу Республіки Польща (Лист від 26.11.2019 р. № 0401-ІОС.4331.17.2019), який не підтвердив преференційне походження товару, зазначеного в Рахунку-фактурі (інвойсі) від 27.12.2018 № А/2018/16846 та імпортованого за Митною декларацією. Тому вказує, що на думку відповідача, відповідна декларація інвойс є недійсною для застосування режиму вільної торгівлі щодо такого товару. Також зазначає, що примірник Акта перевірки позивач отримав 17.03.2020 та 24.03.2020, тобто у межах п`яти робочих днів, подав відповідачу свої письмові заперечення до нього (за № 1089). Однак, листом від 03.04.2020 № 7.4-1/19/13/9869 відповідач повідомив підприємство про те, що заперечення до Акта перевірки подано з порушенням встановленого для цього строку, а тому до розгляду ним не приймаються. Вказує, що 31.03.2020 на підставі Акта перевірки та за відсутності висновку за результатами розгляду заперечень до нього відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення: (1) № 5/7.4-19/209000, яким збільшено суму грошових зобов`язань позивача з ввізного мита на 11 580, 45 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 9 264, 36 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 2 316, 09 грн; (2) № 6/7.4-19/209000, яким збільшено суму грошових зобов`язань позивача з податку на додану вартість на 2316, 10 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 1852, 88 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 463, 22 грн. Примірники податкових повідомлень-рішень було отримано нами 02.04.2020 р., а 15.04.2020 р. Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, до Державної митної служби України. Вказує, що рішення Державної митної служби України про результати розгляду скарги від 16.06.2020 № 08-1/10-03/13/6385 отримав 20.06.2020. Не погоджуючись з фактами та обставинами, покладеними в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, беручи до уваги ті порушення, які були допущені відповідачем у ході призначення, проведення і оформлення результатів документальної невиїзної перевірки, вважає, що податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 15 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зокрема зазначив, що відповідачем з метою з`ясування правомірності заявленої країни походження та застосування ТзОВ «Волагро» преференції по сплаті ввізного мита „410", Державна фіскальна служба Україна направила на перевірку до уповноваженого органу Польщі (декларацію інвойс), складену на інвойсі від 27.12.2018 № А/2018/16846. Вказує, що 16.01.2020 Галицькою митницею отримано лист Державної митної служби України від 14.01.2020 № 16/16-01/7/515 щодо результатів перевірки „декларації інвойс" складеної на інвойсі від 27.12.2018 № А/2018/16846. Згідно отриманої інформації, митним органом Республіки Польща (лист від 26.11.2019 № 0401-ЮС.4331.17.2019) повідомлено, що експортером «Artano Sp.z о.о» не надано документів, які підтверджують відповідність походження мінеральних добрив товарної позиції 3105 згідно УКТЗЕД, зазначених в декларації походження від 27.12.2018 № А/2018/16846, правилам походження, викладеним у Доповненні І. Тобто преференційне походження товару, зазначеного у інвойсі від 27.12.2018 №А/2018/16846, відповідно до Угоди не підтверджено, у зв`язку з ненаданням експортером митному органу відповідних документів, що підтверджує їх оригінальний статус. Таким чином, декларація інвойс, складена на інвойсі від 27.12.2018 №А/2018/16846 є недійсною, в зв`язку з цим відповідно до ч. 4 ст. 32 Доповнення І підстави для застосування преференційного режиму в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС товару ,,Добрива мінеральні із вмістом трьох поживних елементів азоту, фосфору, калію та мікроелементів...", оформленого ТзОВ «Волагро» за МД від 16.02.2019 №UA209180/2019/009802 відсутні. Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено порушення підпункту (b) пункту 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди, вимог статті 43, частини 1 статті 257, статті 280 Митного кодексу, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями, далі - Податковий кодекс). Вказує, що враховуючи те, що за митною декларацією №UA209180/2019/009802 від 16.02.2019 вартість товару не перевищувала встановлену межу 6000 євро, передбачену ст. 21 Регіональної конвенції, позивачем з метою застосування преференції по сплаті ввізного мита, було подано декларацію інвойс, складену експортером на інвойсі від 27.12.2018 №А/2018/16846. Вказує, що станом на час проведення позапланової перевірки та її завершення, Сертифікат з перевезення товару EUR.l №PL/MF/AL 0149554, виданий митними органами Республіки Польща ретроспективно не був виданий, та відповідно не був предметом оцінки при проведенні перевірки, а поданий лише до суду. Таким чином вказує, що за наслідками перевірки ТзОВ «Волагро» збільшено податкове зобов`язання по ввізному миту на 9264,36 грн та податку на додану вартість на 1852,88 гривень. Відтак вважає позов безпідставним та просить суд відмовити в його задоволенні.

Ухвалою суду від 14.08.2020 призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 25.09.2020 залучено третю особу до участі у справі.

20.10.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому зокрема зазначено, що висновки Акта від 10.03.2020 № 6/7.4-19/38592097 не можуть вважатися обгрунтованими, оскільки були зроблені за результатами перевірки дотримання позивачем тих положень законодавства України з питань митної справи, які, за словами відповідача, спірні правовідносини не регулюють. Також вказує, що державна фіскальна служба України листом «Щодо товарів з ЄС: перевірка достовірності документів» від 03.03.2017 № 5466/7/99- 99-19-03-17 встановила, що перевірка підтверджень походження може також здійснюватися у довільному порядку (вибірково) за наявності відповідного доручення ДФС. Однак докази наявності такого доручення щодо перевірки Рахунка-фактури (інвойса) від 27,12.2018 №А/2018/16846 в матеріалах справи відсутні. Також вказує, що у відзиві на позовну заяву відповідач підтверджує відсутність сумнівів у тому, що країною походження імпортованих Позивачем товарів є Республіка Польща. При цьому митний орган звертає увагу на те, що станом на момент проведення документальної невиїзної перевірки Сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 10.06.2020 № PI/MF/AL 0149554 ще не був виданий митними органами Республіки Польща, а тому не міг бути предметом оцінки митного органу. Позивач вважає зазначене таким, що відповідає дійсності, оскільки на той час підприємство ще не отримало оригінал сертифіката від експортера. Втім вказує, що відповідно до ч. 15 ст. 354 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495 доводи стосовно незгоди з рішеннями митного органу щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування викладаються підприємством під час апеляційного оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов`язання, винесених за результатами документальної перевірки, у порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу Україн. Тому, в силу цього положення вважає, що позивач у ході судового розгляду має право покликатися на вказаний Сертифікат.

21.10.2020 представники третьої особи на стороні позивача подали пояснення, в яких підтримують позовні вимоги та просять суд задовольнити позовні вимоги. Вказує, що в грудні 2018 року за зовнішньоекономічним договором (контрактом) купівлі-продажу товарів від 21.12.2018 № 6 ТОВ «АРТАНО» продало позивачу мінеральні добрива із вмістом азоту, калію, фосфору та інших мікроелементів YaraMila CORN NPK 7-20-28 у кількості 10, 5 т (далі також іменуються «Товар»). Договір від імені Третьої особи укладений з позивачем головою правління Каролем Чижневським і членом правління Марціном Кузьмінським . Його умовами (п. п. 1.1 та 2.2 Договору) передбачався експорт в Україну Товару, виробником якого є польська компанія ТОВ «ЯРА ПОЛАНД». При цьому вказує, що третя особа придбала товар у польської компанії ТОВ «АГРОЛОК» - на підставі Рахунка-фактури (інвойсу) від 27.12.2018 № G/2018/327359, в якому вказано про походження Товару з Європейського Союзу (UE).

Вказує, що з метою вивезення товару за межі митної території Республіки Польща, підприємство склало відповідну Митну декларацію від 29.12.2018 № 18PL301010Е1021630, а для поміщення його у митний режим імпорту в Україні - передало позивачу всі необхідні товаросупровідні документи, зокрема: Рахунок-фактуру (інвойс) від 27.12.2018 № А/2018/16846, Сертифікат про походження товару від 28.12.2018 № PL/MF/AL 0054061, Вантажну накладну CMR від 28.12.2018 та ін. Також зазначає, що на підтвердження преференційного походження Товару - оскільки вартість партії не перевищувала 6 000, 00 євро - на Рахунку-фактурі (інвойсі) від 27.12.2018 № А/2018/16846, третьою особою було складено декларацію інвойс. Усі інші товаросупровідні документи, передані позивачу разом з Товаром, у тому числі Сертифікат про походження товару від 28.12.2018 № PL/MF/AL 0054061, також засвідчують достовірність заявленої країни походження.

Вказує, що 16.08.2019 третя особа отримала від Куявсько-Поморського Митно-Казначейського Управління в м. Торунь Запит № 438000-СОС.4331.142.2019 про проведення перевірки преференційного походження товару, експортованого в Україну на підставі Рахунка-фактури (інвойса) від 27.12.2018 № А/2018/16846. Відповідаючи на нього, підприємство надіслало митному органу копії наступних запитуваних документів: 1) Рахунка-фактури (інвойса) від 27.12.2018 № А/2018/16846; 2) Рахунка-фактури (інвойса) від 27.12.2018 № G/2018/327359; 3) Заяви про походження товару, зазначеного в Рахунку-фактурі (інвойсі) від 27.12.2018 № А/2018/16846; 4) Підтвердження вивезення товару від 29.12.2019 № 18PL301010Е1021630; 5) Вантажної накладної CMR від 28.12.2019; 6) Сертифіката про походження товару від 28.12.2018 № PL/MF/AL 0054061.

Зазначає, що 17.09.2019 на адресу третьої особи надійшов ще один запит Куявсько-Поморського Митно-Казначейського Управління в м. Торунь № 438000-СОС.4331.142.2019, в якому митний орган просив додатково надати копію декларації постачальника товару щодо його преференційного походження. Проте з огляду на ідентичний номер обох запитів - від 16.08.2019 та від 17.09.2019 (№ 438000-СОС. 4331.142.2019 ), їх візуальну схожість посадові особи підприємства, відповідальні за комунікацію з митними органами, вважаючи, що перевірка Рахунка-фактури (інвойса) від 27.12.2018 № А/2018/16846 вже завершилася, сплутали останній запит із отриманим раніше та не надали на нього жодної відповіді.

Вказує, що лише в січні 2020 року, після звернення позивача, який повідомив про проблеми з митним оформленням експортованих нами товарів, ця помилка була виявлена. Для її виправлення 21.01.2020 підприємство надіслало Куявсько-Поморському Митно-Казначейському Управлінню в м. Торунь відповідь на запит від 17.09.2019 № 438000-СОС.4331.142.2019, долучивши до неї копію Довготермінової декларації постачальника (ТОВ «AГРОПОЛК») щодо преференційного походження товару. Однак, як пояснили посадові особи митниці, відповідь за результатами перевірки рахунка-фактури (інвойса) від 27.12.2018 № А/2018/16846 вже була направлена митним органам України й відповідна справа вважається закритою. Тоді ж третя особа передала позивачу копії Довготермінових декларацій постачальників у всьому міжнародному ланцюзі постачання на підтвердження преференційного походження Товару. Вказує, що з цих документів випливає, що третя особа одержала Товар від ТОВ «АГРОЛОК», яке, своєю чергою, придбало його у ТОВ «ЯРА ПОЛАНД».

Також 13.04.2020 на електронну поштову скриньку підприємства надійшов Запит Галицької митниці Держмитслужби № 7.4/20-01/14/10583 про надання документів, які підтверджують преференційне походження Товару. Зазначає, що надана відповідь та всі запитувані документи, у тому числі копії Довготермінових декларацій постачальників ТОВ «АГРОЛОК» і ТОВ «ЯРА ПОЛАНД». А в червні 2020 року на прохання позивача звернулися до митних органів Республіки Польща з приводу ретроспективної видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 на відповідну партію. 10.06.2020 такий сертифікат був виданий і цей факт, на думку третьої особи, ще раз підтверджує преференційне походження Товару та підставність застосування щодо нього тарифних преференцій.

Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Галицькою митницею Держмитслужби на підставі п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України проведено документальну невиїзну перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Воларго» вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за Митною декларацією від 16.02.2019 № UА209180/2019/009802 в період з 02.03.2020 по 04.03.2020.

За результатами перевірки складений Акт від 10.03.2020 № 6/7.4-19/38592097 (а.с.8-11), відповідно до якого вказано, що Державна митна служба України отримала інформацію від уповноваженого органу Республіки Польща (Лист від 26.11.2019 № 0401-ІОС.4331.17.2019), що не підтвердила преференційне походження товару, зазначеного в рахунку-фактурі (інвойсі) від 27.12.2018 № А/2018/16846 та імпортованого за Митною декларацією, в якому встановлені порушення позивачем:

- пп. (b) п. 1 ст. 16 Протоколу І до Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.04.2014 р. № 1678VІІ, ст. 43, ч. 1 ст. 257, ст. 280 МК України, в результаті чого було занижено податкові зобов`язання із сплати ввізного мита на загальну суму 9 264, 36 грн;

- пп. в) п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено базу оподаткування податком на додану вартість на загальну суму 1 852, 88 грн.

ТзОВ «Воларго» подало заперечення № 1089 від 24.03.2020 на акт перевірки від 10.03.2020 № 6/7.4-19/38592097 (а.с.13-18).

Листом від 03.04.2020 № 7.4-1/19/13/9869 Галицька митниця Держмитслужби повідомила позивача, що заперечення до Акта перевірки подано з порушенням встановленого строку п`ять днів з дня отримання акту та до розгляду не приймаються (а.с.20).

На підставі Акта перевірки 31.03.2020 Галицька митниця Держмитслужби прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 5/7.4-19/209000, яким збільшено суму грошових зобов`язань позивача з ввізного мита на 11 580, 45 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 9 264, 36 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 2 316, 09 грн (а.с.22);

- № 6/7.4-19/209000, яким збільшено суму грошових зобов`язань позивача з податку на додану вартість на 2316, 10 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 1852, 88 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 463, 22 грн (а.с.23).

Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної митної служби України, однак, рішенням Державної митної служби України про результати розгляду скарги від 16.06.2020 № 08-1/10-03/13/6385 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення (а.с.26-28).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до положення статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них одних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митною зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахувангня та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Частинами 1, 2 ст. 351 МК України передбачено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності резидентів України.

Судом встановлено з матеріалів справи, що відповідачем на підставі положення статті 345, пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, наказу Галицької митниці Держмитслужби від 21.02.2020 № 73 (а.с.154) проведено невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Волагро» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією №UA209180/2019/009802 від 16.02.2019 (а.с.169).

Відповідно до статті 352 Митного кодексу України, посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення та податкова інформація.

При проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення ТзОВ «Волагро» за МД від 16.02.2019 №UA209180/2019/009802, відповідачем встановлено : Під час митного оформлення декларантом заявлена країна походження Європейський Союз, (декларація інвойс), складена експортером «Artano Sp.z о.о» на інвойсі від 27.12.2018 № А/2018/16846 та застосовано преференцію по сплаті ввізного мита « 410» - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (Абзац перший частина 1 стаття 29 додатка 1-А „Тарифний графік України" до глави 1 розділу IV „Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею" (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами- членами, з іншої сторони)".

Згідно статті 281 Митного кодексу допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Відповідно до Протоколу 1 у розділі V статті 16 визначено, що товари, які походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

a) сертифікат з перевезення товару EUR.1;

b) (декларація інвойс), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує оозглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Статтею 36 Митного кодексу визначено:

1) Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення, через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

2) Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

3) Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Частиною 1 статті 43 Митного кодексу визначено: документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Відповідно до статті 22 Протоколу 1 до Угоди декларація інвойс може бути складена:

a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу;

b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 евро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

Експортер, який, складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також до виконання інших умов цього Протоколу.

Судом встановлено, що Галицькою митницею отримано лист Державної митної служби України від 14.01.2020 № 16/16-01/7/515 (а.с.158) щодо результатів перевірки „декларації інвойс" складеної на інвойсі від 27.12.2018 № А/2018/16846, згідно якого, митним органом Республіки Польща (лист від 26.11.2019 № 0401-ЮС.4331.17.2019 (а.с.159) повідомлено, що експортером «Artano Sp.z о.о» не надано документів, які підтверджують відповідність походження мінеральних добрив товарної позиції 3105 згідно УКТЗЕД, зазначених в декларації походження від 27.12.2018 № А/2018/16846, правилам походження, викладеним у Доповненні І.

Разом з тим судом встановлено з доказів долучених до матеріалів справи, що в грудні 2018 року за зовнішньоекономічним договором (контрактом) купівлі-продажу товарів від 21.12.2018 № 6 (а.с.32-33) ТОВ «АРТАНО» продало позивачу мінеральні добрива із вмістом азоту, калію, фосфору та інших мікроелементів YaraMila CORN NPK 7-20-28 у кількості 10, 5т. Договір від імені ТОВ «АРТАНО» укладений з позивачем головою правління Каролем Чижневським і членом правління Марціном Кузьмінським . Відповідно п. п. 1.1 та 2.2 договору, передбачається експорт в Україну Товару, виробником якого є польська компанія ТОВ «ЯРА ПОЛАНД».

Судом встановлено, що ТОВ «АРТАНО» придбала товар у польської компанії ТОВ «АГРОЛОК» - на підставі Рахунка-фактури (інвойсу) від 27.12.2018 № G/2018/327359, в якому вказано про походження Товару з Європейського Союзу (UE) (а.с.215).

Судом встановлено, що ТОВ «АРТАНО» склало відповідну Митну декларацію від 29.12.2018 № 18PL301010Е1021630 (а.с.212).

Судом встановлено, що для поміщення товару у митний режим імпорту в Україні - позивачем надані товаросупровідні документи, зокрема: Рахунок-фактуру (інвойс) від 27.12.2018 № А/2018/16846 (а.с.34), Сертифікат про походження товару від 28.12.2018 № PL/MF/AL 0054061 (а.с.35), Вантажну накладну CMR від 28.12.2018 (а.с.36).

Судом також встановлено, що на підтвердження преференційного походження товару - оскільки вартість партії не перевищувала 6 000, 00 євро - на Рахунку-фактурі (інвойсі) від 27.12.2018 № А/2018/16846 ТОВ «АРТАНО» складено декларацію інвойс (а.с.38-40).

Відповідно до ч. 6 ст. 36 МКУ положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

В той же час, положенням ч. 7 ст. 36 МКУ визначено, що повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Враховуючи наведене, питання застосування преференційного походження та застосування «преференційних ставок ввізного мита» (щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі) врегульовано, виключно Регіональною конвенцією про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Регіональна конвенція), до якої Україна приєдналася згідно Закону України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» від 08.11.2017 №2187-VIII.

21 листопада 2018 року Підкомітетом України - ЄС з питань митного співробітництва прийнято рішення № 1/2018 (далі - Рішення) про зміну Протоколу «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Рішення опубліковано в Офіційному віснику України від 07.12.2018 № 94, та набрало чинності з 01.01.2019 року.

Відповідно до статті 1 Рішення Протокол 1 замінюється текстом, викладеним у додатку до цього Рішення, зокрема з урахуванням статі 1 цього додатку у торгівлі з ЄС застосовуються правила походження Конвенції, викладені у Доповненні 1 до Конвенції.

Отже, відповідно до положення ст. 15 Регіональної конвенції товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b;

(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься "декларацією походження" або "декларацією походження EUR-MED"), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV а і b.

Частиною 1 ст. 21 Регіональної конвенції визначено, що декларація про походження або декларація про походження EUR-MED, зазначена в статті 15 (1)(с), може бути складена:

(a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 23, або

(b) експортером на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 евро.

Отже, враховуючи те, що за митною декларацією №UA209180/2019/009802 від 16.02.2019 вартість товару не перевищувала встановлену межу 6000 євро, передбачену ст. 21 Регіональної конвенції, позивачем з метою застосування преференції по сплаті ввізного мита, подано декларацію інвойс, складену експортером на інвойсі від 27.12.2018 №А/2018/16846.

Відповідно до частини 2 ст. 31 Регіональної конвенції 3 метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та EUR-MED, декларацій про походження і декларацій про походження EUR-MED та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Статтею 32 Регіональної конвенції визначено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обгрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Відповідно до положення ч. 7 ст. 36 МКУ визначено, що повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, третя особа, ТзОВ «Артано», 17.09.2019 отримала запит Куявсько-Поморського Митно-Казначейського Управління в м. Торунь № 438000-СОС.4331.142.2019, в якому митний орган просив додатково надати копію декларації постачальника товару щодо його преференційного походження. Однак, як стверджує, третя особа помилково не надала на нього жодної відповіді.

Однак, судом встановлено наявність Сертифікату про походження товару EUR.1 від 10.06.2020 № PL/MF/AL 0149554 (а.с.229), що засвідчуює достовірність заявленої країни походження, свідтак суд дійшов висновку, що немає вини позивача у ненаданні такого відповідачу третьою особою під час проведення перевірки.

Разом з тим, відповідно до ч. 15 ст. 354 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495 доводи стосовно незгоди з рішеннями митного органу щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування викладаються підприємством під час апеляційного оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов`язання, винесених за результатами документальної перевірки, у порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивач надав до відома митного органу, копії відповідних документів і необхідні пояснення разом із запереченнями до Акта перевірки від 24.03.2020 № 1089.

Разом з тим, судом встановлено, що 23.04.2020, третя особа надіслала відповідачу лист з детальними поясненнями щодо походження товару, а 16.06.2020 звернулася до уповноваженого органу Республіки Польща із заявою про повторний розгляд питання щодо підтвердження його преференційного походження.

Судом також встановлено, що 10.06.2020 третьою особою отримано та надіслано позивачу Сертифікат з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AL 0149554, виданий митними органами Республіки Польща ретроспективно.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що товар, ввезений позивачем на митну територію України за Митною декларацією, походить з Європейського Союзу, а Сертифікат про походження товару EUR.1 від 10.06.2020 № PL/MF/AL 0149554, засвідчуює достовірність заявленої країни походження, а тому були підстави застосування щодо нього тарифних преференцій.

Судом не встановлено подання позивачем до митного органу недостовірних документів, недостовірної інформації або приховування будь-якої інформації.

Непідтвердження походження товару третьою особою митному органу Польщі не залежало від позивача та не могло бути ним перевірено чи усунуто.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та норм діючого законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати зі сплаті судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ухвалив :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.03.2020 № 5/7.4-19/209000 і податкове повідомлення-рішення від 31.03.2020 № 6/7.4-19/209000, прийняті Галицькою митницею Держмитслужби.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Воларго» (вул. Персенківка, 19, м.Львів, 79026, код ЄДРПОУ: 38592097) за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (вул. Костюшка, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43348711) судовий збір в сумі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні, 0 копійок).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 30.11.2020.

Суддя Коморний О.І.