Рішення № 93204822, 30.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8475/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал», про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження №62911740 від 31.08.2020 року.

Ухвалою судді від 12.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Посилається на те, що спірне рішення відповідача підлягає скасуванню, адже приватний виконавець у порушення вимог ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» прийняла до виконання виконавчий документ не за місцем проживання боржника - фізичної особи. Вважає, що у даному випадку відповідач мала б повернути виконавчий документ стягувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал», у зв`язку із пред`явленням його не за місцем виконання. Окрім того, вказав, що не має жодних грошових зобов`язань перед стягувачем у спірному виконавчому провадженні. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що приватний виконавець діяла відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», оскільки відкрила виконавче провадження за адресою місця проживання боржника, вказаною стягувачем у заяві про примусове виконання рішення. До того ж зазначила, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку приватного виконавця проводити виконавчі дії, спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника, до відкриття виконавчого провадження. Вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Від третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал», жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

28.08.2020 року третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» (стягувач у виконавчому провадженні), звернулася до відповідача із заявою про примусове виконання виконавчого напису, виданого Приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем за №17322 від 14.08.2020 року про стягнення з боржника, ОСОБА_1 , коштів у розмірі 26746,87 грн. До заяви додано: платіжне доручення про сплату авансового внеску; оригінал виконавчого напису №17322 від 14.08.2020 року; копію довіреності представника стягувача.

31.08.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною відкрито виконавче провадження №62911740 з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису. Стягувачем вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з спірною постановою, оскільки така, на його думку, винесена з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», а тому звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.3 ч.1 ст.3 цього ж Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.

У ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вимоги до виконавчого документа. Зокрема, за правилами п.3 ч.1 цієї статті, у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Відповідно до ч.1 ст.18 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження. За змістом ч.1 цієї статті, право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Пунктом 4 ч.2 ст.23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року №1403-VIII (далі - Закон №404-VIII) передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.25 Закону №1403-VIII, виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону №1404-VIII знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що і Закон №1404-VIII, і Закон №1403-VIII, визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Як видно з матеріалів справи, у виконавчому документі та заяві про відкриття виконавчого провадження зазначено такі адреси боржника (позивача у справі): місця реєстрації - АДРЕСА_1 та місця проживання - АДРЕСА_2 .

Водночас місцезнаходженням стягувача (третьої особи у справі) є вул.Кудрявський узвіз, 5-б, м.Київ, 04053.

Таким чином, стягувач скористався наданим йому ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» правом вибору місця відкриття виконавчого провадження та обрав місце проживання боржника, яке територіально відноситься до округу, в якому відповідач здійснює свою діяльність.

Водночас, на спростування доводів позивача, суд вказує, що положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не покладено обов`язку на приватного виконавця щодо перевірки місця проживання боржника, зазначеного у виконавчому документі. Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною в ухвалі від 25.01.2019 року у справі №511/1342/17.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі №668/7175/15-ц зазначено, що державний виконавець може встановити місце проживання, перебування, роботи, місцезнаходження майна боржника лише після відкриття виконавчого провадження.

Стосовно тверджень позивача про відсутність будь-яких грошових зобов`язань перед третьою особою, то суд такі не приймає до уваги, адже вказане спростовується наявним у матеріалах справи кредитним договором №490916090 від 26.05.2014 року. Сторонами цього договору є ПАТ «Альфа-Банк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник).

Поряд з тим, суд враховує, що позивачем не представлено доказів визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, його оскарження чи скасування у судовому порядку.

Згідно п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

За таких обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для повернення виконавчого документа з посиланням на вказане положення Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд приходить висновку, що відповідач, прийнявши рішення про відкриття виконавчого провадження, діяв відповідно до норм чинного законодавства України, вірно застосувавши норми ст.24 Закону України «Про виконавче провадження і ст.25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», та дотримуючись вимог, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконала покладений на неї ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довела правомірність своїх дій та рішення, чим спростувала твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті конкретних обставин цієї справи суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал», про визнання протиправною та скасування постанови - слід відмовити.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.