Рішення № 93204818, 30.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7855/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) з вимогою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати до Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_1 10554,40 грн сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна, згідно квитанції №ПН3023291 від 29.07.2020.

При обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначила, що при укладенні договору купівлі - продажу квартири від 29.07.2020 сплатила 10554,40 грн. збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна, що становить 1% від його вартості. Наголосила, що оскільки придбала житло вперше, у зв`язку з цим, звільнена від сплати вказаного збору на підставі п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування". З метою відновлення порушеного права позивач зверталася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою, у якій просилаприйняти рішення про повернення помилково сплаченого збору. Однак, відповідно до листа відповідача, позивачу було відмовлено у задоволенні вимог заяви. Оскільки звернення до відповідача не призвело до відновлення порушених прав позивача, вона звернулася до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді від 29.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області.

28.10.2020 на адресу суду від третьої особи надійшов відзив(вх. №56185), у якому третя особа зазначає, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.20011 №845 зі змінами та доповненнями встановлено, що стягувані на користь яких прийняті рішення про стягнення надходжень бюджету, надають до органу Казначейства заяву про виконання такого рішення, оригінал виконавчого документа, судове рішення про стягнення коштів та оригінал або копію розрахункового документа. Таким чином, органи Казначейства не приймають рішення щодо повернення помилково та/або надміру сплаченого збору, а лише виконують прийняте уповноваженим органом.

Відповідач позову не визнав. 02.11.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №57003). У відзиві відповідач зазначив, що громадяни, які придбавають житло вперше, звільняються від сплати збору на підставі закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду. Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно, а також відомостями про придбання такого житла вперше.Таким чином, оскільки на даний момент відсутній механізм втілення вказаної норми Закону, відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

02.11.2020 представник позивача подав відповідь на відзив (вх. №57221), у якому зазначив, що для підтвердження факту першого придбання житла долучила інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №219680930 від 10.08.2020.

17.11.2020 представник позивача подав клопотання про доручення доказів (вх. №60618) дол. якого долучив копію квитанцію №46 від 06.11.2020 на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Лакомб" від імені, в інтересах та за рахунок якої діє товариство з обмеженою відповідальністю "Роял - Стандарт" укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 .

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргуном О.С. та зареєстрований в реєстрі за № 2213.

До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 37524165від 29.07.2020 про державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт.

Відповідно до квитанції № ПН3023291від 29.07.2020 ОСОБА_1 сплатила до бюджету збір з операцій купівлі - продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості майна в сумі 10554,40 грн.

Позивач зверталася до відповідача із заявою від 20.08.2020, у якій просила прийняти рішення про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу квартири в сумі 10554,40 грн.

Відповідно до листа ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач відмовив позивачу у задоволенні вимог заяви.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі - продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 (далі - Порядок №1740).

Згідно з абз. 1 п. 15-1 Порядку збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до п. 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналізуючи наведене, суд зазначає, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Як зазначено у позові, нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.07.2020 придбано позивачем вперше.

На підтвердження вказаного позивач долучила до матеріалів справи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 .

Так, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням наступної інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.

Подання у довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ. Або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФ України покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутні механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України №29-у/2000 від 23.03.2000 року відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincov and Pinс v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, покликання на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови у зверненні до територіального органу Державної казначейської служби України щодо повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

З огляду на наведене, суд зазначає що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області сформуватидо Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_1 10554,40 грн сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна, згідно квитанції №ПН3023291 від 29.07.2020.

Суд при вирішенні справи враховує аналогічну правову позицію, викладену Верховним Судом, зокрема у постановах від 30.01.2018 у справі № 819/1498/17 (адміністративне провадження № К/9901/412/17), від 31.01.2018 у справі № 819/1667/17 (адміністративне провадження № К/9901/400/17), 20.03.2018 у справі № 819/1249/17 (адміністративне провадження № К/9901/396/17), від 19.06. 2018 у справі № 607/14722/16-а (адміністративне провадження № К/9901/45763/18), від 13.12.2018 у справі № 813/969/17 (адміністративне провадження № К/9901/30016/18).

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наслідком розгляду справи, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо судових витрат, то слід зазначити таке.

Позивач в прохальній частині позовної заяви просив стягнути з відповідача в користь позивача понесені ним судові витрати.

У відповіді на відзив представник позивача просив стягнути з відповідача в користь позивача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч.3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає, що частинами 5, 6 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З матеріалів справи вбачається, що професійну правову допомогу позивачу надавав адвокат Думич Андрій Миколайович (далі - адвокат Думич А.М. ) на підставі договору про правову допомогу від 05.08.2020.

Вид наданих позивачу послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджуєтьсярозрахунком гонорару по справі №380/7855/20.

Як видно із вказаного розрахунку, адвокатом було надано такі види правничої допомоги: усна консультація адвокатом, вивчення документів - 2 год., підготовка та подання заяви про повернення коштів - 1 год., підготовка та подання позовної заяви - 3 год., ознайомлення з відзивом, підготовка відповіді на відзив - 2 год. Загальні кількість затраченого часу - 8годин.

Відповідно до Договору про надання правничої допомоги розмір витрат на оплату послуг адвоката становить 1000 грн за 1 годину.

Таким чином, при врахуванні вартості 1 години роботи, загальна сума витрат на правничу допомогу становить 8000,00 грн.

На підтвердження оплати послуг за правову представник позивача долучив копію квитанції №28 від 05.08.2020 на суму 6000,00 грн. та копію квитанції №46 від 06.11.2020 на суму 2000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу заперечував. Зазначав про відсутність детального опису робіт та відсутність у договорі про надання правничої допомоги та доказах сплати за надані послуги посилань на реквізити вказаної справи. Водночас, жодних доводів щодо неспівмірності вказаної суми витрат, понесеної позивачем за професійну правничу допомогу не навів.

Аналізуючи надані на підтвердження понесення позивачем витрат докази на обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи заперечення відповідача, суд зазначає наступне.

Як уже зазначалося вище, представник позивача просить суд стягнути з відповідача в користь позивача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Суд вважає, що в розрахунку гонорару по справі №380/7855/20 зазначення таких видів надання правової допомоги, як усна консультація адвокатом, вивчення документів - 2 год., та підготовка та подання позовної заяви - 3 год., є значно перевищеним, оскільки судова практика щодо повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна є сталою, відтак консультування, вивчення документів та підготовка і подання позовної заяви не потребувализатрати часу у зазначеному представником позивача обсязі.

Таким чином, з огляду на те, що адвокат Думич А.М. оцінив вказані роботизагальною тривалістю 5 год. у 5000,00 грн., суд з врахування вищевказаних висновків, вважає за доцільне витрати у цій частині відшкодувати частково, а саме в розмірі 2000,00 грн.

Аналогічного висновку суд дійшов щодо такого виду надання правової допомоги, як ознайомлення з відзивом, підготовка відповіді на відзив, тривалість 2 год.

Відтак, з огляду на те, що адвокат Думич А.М. оцінив вказану роботу тривалістю 2 год., 2000,00 грн., суд,з врахування вищевказаних висновків, вважає за доцільне витрати у цій частині відшкодувати частково, а саме в розмірі 500,00 грн.

Суд відмовляє у стягненні витрат за такий вид надання правової допомоги, якпідготовка та подання заяви про повернення коштів - 1 год.,оскільки з матеріалів справи видно, що позивач із такою заявою зверталася особисто та відсутні докази, що таку заяву готував саме адвокат Думич А.М.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на професійну правову допомогу в сумі 2500,00 грн.

Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позову, за правилами, визначеними ст. 139 КАС України, судові витрати позивача у вигляді судового збору компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 26-26, 73-77,139, 244- 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) сформувати до Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) 10554 (десять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) гривень 40 копійок сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна, згідно квитанції №ПН3023291 від 29.07.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок судових витрат у вигляді судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень рівно судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 30.11.2020.

Суддя Потабенко В.А.