Рішення № 93204783, 30.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року справа № 380/6082/20

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великолюбінської селищної ради об`єднаної територіальної громади Городоцького району Львівської області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Великолюбінської селищної ради об`єднаної територіальної громади Городоцького району Львівської області, в якому просить:

- визнати протиправним рішення Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме на 7/12 частин будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яке викладено у листі від 03.03.2020 № 321;

- зобов`язати Великолюбінську селищну раду Городоцького району Львівської області здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на 7/12 частин будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та видати позивачу витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначає те, що 14.02.2020 позивач звернулась із письмовою заявою до селищного голови Великолюбінської селищної ради із заявою про реєстрацію поділу житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , що перебуває у спільній частковій власності з ОСОБА_2 згідно ухвали Городоцького районного суду Львівської області від 13.02.2004 про затвердження мирової угоди укладеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Однак відповідачем прийнято рішення про відмову у здійсненні такої державної реєстрації права власності. Вважає, таке рішення протиправним, оскільки ОСОБА_1 для здійснення державної реєстрації права власності на належне нерухоме майно подано усі необхідні документ, а відтак у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації права власності.

Ухвалою від 04.05.2020 суд відкрив загальне позовне провадження у справі. Згідно з ухвалою запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення такої ухвали. Проте, представник відповідача відзиву на позовну заяву не подав у встановлений строк. Про відкриття провадження був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового підправлення.

Протокольною ухвалою від 07.10.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

12.11.2020 представник відповідача подав посяснення (вх. № 59692), відповідно до яких вказує, що реєстрація можлива за умови наявності технічної можливості такого поділу або об`єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин, а також, договору про поділ спільного майна, договору про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду. Відтак, селищною радою не прийнято рішення про відмову від державної реєстрації поділу житлового будинку, а лише надано вмотивовану відповідь на звернення в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян» щодо можливості такої реєстрації після отримання необхідних документів щодо виділу шляхом реєстрації часток кожного із співвласників нерухомого майна в порядку визначеному чинним законодавством та отримання зазначених вище документів.

В судових засіданнях 28.10.2020, 18.11.2020 позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задоволити.

В судових засіданнях 28.10.2020, 18.11.2020 представник відповідача заперечив щодо задоволення позову, просив відмовити в задоволенні позову.

18.11.2020 у судовому засіданні суд перейшов до розгляду справи в письмове провадження. Сторони підтримали перехід до розгляду справи в письмому провадженні.

Заслухавши пояснення позивача, предстаника позивача, представника відповідача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

14.02.2020 ОСОБА_4 звернулась до Великолюбінської селищної ради об`єднаної територіальної громади Городоцького району Львівської області із заявою (вх. № 145) про реєстрацію поділу житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у спільній частковій власності з ОСОБА_2 .

Листом від 03.03.2020 № 321 Великолюбінська селищна рада об`єднаної територіальної громади Городоцького району Львівської області повідомила ОСОБА_1 що для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються: договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням відповідача, звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1952-IV), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Згідно зі ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

У пунктах 1, 2 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV закріплено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема: право власності; речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону № 1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Частиною 1 статті 11 Закону № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно зі ст. 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Пунктом 14 частини 1 статті 27 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

При цьому, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону № 1952-IV).

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 на підстав та на виконання зазначеної норми Закону затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, відповідно до п.п. 6, 18, 40 вказаного Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону № 1952-IV та цим Порядком.

Пунктами 54-56 Порядку № 1127 передбачено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об`єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів, або об`єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об`єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин.

Для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об`єднання, подаються:

- документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його поділу або об`єднання (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (крім випадків, коли об`єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об`єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення);

- технічний паспорт на новостворений об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об`єднання таких об`єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу або об`єднання майна, що перебуває у спільній власності, крім документів, передбачених пунктом 54 цього Порядку, також подається письмова згода всіх співвласників на проведення поділу або об`єднання майна, що перебуває у спільній власності.

У разі коли в результаті поділу або об`єднання майна, що перебуває у спільній власності, змінюється розмір часток у такому праві спільної власності, також подається письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно. При цьому право спільної власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу або об`єднання майна, не припиняється.

Для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються: договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду; документи, передбачені пунктом 54 цього Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або виділу в натурі частки.

У разі коли в результаті виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, у співвласників, які не здійснювали виділ в натурі частки, змінюється розмір часток у праві спільної власності, подається також письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно.

Під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що залишається у спільній власності після виділу в натурі частки одного із співвласників, державний реєстратор зазначає рівні частки у праві спільної часткової власності на таке майно, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту, або якщо інше не встановлено законом.

Отже, законодавством, а саме п.п. 54-56 Порядку № 1127, затвердженого Кабінетом Міністрів України на підставі Закону № 1952-IV, визначено перелік документів, подання яких є обов`язком для здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, зокрема у разі поділу: документи, що посвідчують право власності, прийняття в експлуатацію об`єкту нерухомого майна та присвоєння йому адреси, технічний паспорт, письмова згода всіх співвласників (договір про розподіл часток), а в разі поділу/виділу частки в натурі майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного співвласника: договір про поділ (виділ) або рішення суду та вищезазначені документи, окрім документа про право власності.

Судом встанволено, що 14.02.2020 ОСОБА_4 звернулась до Великолюбінської селищної ради об`єднаної територіальної громади Городоцького району Львівської області із заявою про реєстрацію поділу житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у спільній частковій власності з ОСОБА_2 .

До заяви долучені документи: технічний паспорт, експлікацію, рішення №144 від 26.11.2019 Великолюбінської селищної ради об`єднаної територіальної громади Городоцького району Львівської області «Про присвоєння поштової адреси частині житлового будинку», мирова угода, ухвала судового засідання від 13.02.2004 в справі № 2-10 Городоцького районного суду Львівської області про затвердження мирової угоди укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про поділ будинковолодіння і встановлення порядку користування земельною ділянкою на спадкове майно та закриття провадження у справі, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Враховуючи вищенведене судом встановлено, що позивач звернулася до належного суб`єкта звернення щодо здійснення державної реєстрації поділу житлового будинку.

Суд вказує, що згідно із ст. 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку, зокрема, прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації. Проте, державним реєстратором Великолюбінської селищної ради об`єднаної територіальної громади Городоцького району Львівської області не прийнято жодного рішення за заявою позивача.

Натомість листом від 03.03.2020 № 321 Великолюбінська селищна рада об`єднаної територіальної громади Городоцького району Львівської області повідомила ОСОБА_1 що для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються: договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду.

Позивач звернулась із заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як відповідач протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Відсутність належним чином оформленого рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Відтак, скерований відповідачем лист не може оцінюватись судом як належна відмова у державній реєстрації прав.

Таким чином, бездіяльність Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області щодо прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 14.02.2020 (вх. № 145) є протиправною.

У разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі №804/1469/17 та від 10 квітня 2019 року у справі №826/11251/18.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, з урахуванням позиції суду.

Таким чином, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2020 № 321 із врахуванням висновків суду у даній справі.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Великолюбінської селищної ради об`єднаної територіальної громади Городоцького району Львівської області (вул. Львівська, 74, смт. Великий Любінь, Городоцький район, Львівська область, код ЄДРПОУ 04373057) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити часктово.

2. Визнати протиправною бездіяльність Великолюбінської селищної ради об`єднаної територіальної громади Городоцького району Львівської області щодо прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 14.02.2020 (вх № 145).

3. Зобов`язати Великолюбінську селищну раду об`єднаної територіальної громади Городоцького району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2020 (вх № 145) із врахуванням висновків суду у даній справі.

4. У задоволенні рашти позовних вимог відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 30.11.2020.

Суддя Костецький Н.В.