Рішення № 93204721, 01.12.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3812/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Чернявської Т.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з боржника виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі – відповідач), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Овдієнко К.А. про відкриття виконавчого провадження від 29 березня 2017 року № 53664728 в частині пункту 3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 жовтня 2020 року у рекомендованому поштовому відправленні з трек-номером 2070108173365 він отримав лист відповідача від 28 липня 2020 року № 19.13-36/23633, до якого як додаток було приєднано постанову головного державного виконавця Овдієнко К.А. від 29 березня 2017 року ВП № 53664728 про відкриття виконавчого провадження. Вказаною постановою відкрито виконавче провадження щодо виконавчого листа, виданого Смілянським міськрайоним судом Черкаської області 06 грудня 2016 року у справі № 703/2153/16-ц. Також пунктом 3 вказаної постанови головний державний виконавець Овдієнко К.А. вирішив стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 11912,16 грн.

Предметом позову є визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Овдієнко К.А. про відкриття виконавчого провадження від 29 березня 2017 року ВП № 53664728 в частині пункту 3.

За нормами частини другої статті 27 Закону України “Про виконавче провадження” законодавець передбачив, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, стягнення відповідної грошової суми.

Проте, відповідач стягнув виконавчий збір при відкритті виконавчого провадження, без фактичного стягнення будь-якої суми за виконавчим документом. Таким чином, оскаржувана постанова в частині пункту 3, видана в порушення норм частини другої статті 27 Закону України “Про виконавче провадження”.

У постанові від 11 березня 2020 року за справою № 2540/3203/18 Великою Палатою Верховного Суду надано правовий висновок про те, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

З урахуванням того, що визначених законом передумов для стягнення виконавчого збору немає, оскаржувана постанова у вказаній частині є протиправною та підгягає скасуванню.

Ухвалою від 13 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (арк. спр. 22-23).

Ухвалою від 23 листопада 2020 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 01 грудня 2020 року об 11 год. 00 хв. із зазначенням, що справа розглядатиметься з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтями 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 44-45).

Смілянський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ухвалу від 23 листопада 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі отримав 23 листопада 2020 року, про що свідчить звіт про отримання електронного листа (арк. спр. 47, 47 зв., 49). Правом подати суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, відповідач не скористався. Відповідно до положень частини шостої статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судове засідання учасники справи не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином в порядку, визначеному статтею 268 КАС України (арк. спр. 46, 46 зв., 47, 47 зв., 48, 49).

Частиною четвертою статті 287 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець (частина третя статті 287 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (частина друга статті 268 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) є боржником у виконавчому провадженні ВП № 53664728 з виконання виконавчого листа, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 06 грудня 2016 року у справі № 703/2153/16-ц, про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Державної іпотечної установи заборгованості за кредитом в сумі 104247,01 грн, за відсотками в сумі 13597,59 грн, інфляційні витрати в сумі 1277,03 грн, а всього 119121,63 грн (арк. спр. 21, 32, 37-39, 51).

З Автоматизованої системи виконавчого провадження судом встановлено, що 28 березня 2017 року на адресу відповідача від Державної іпотечної установи надійшла заява від 02 березня 2017 року № 1216/15 про відкриття виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 (арк. спр. 50).

Постановою головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 29 березня 2017 року ВП № 53664728 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 06 грудня 2016 року у справі № 703/2153/16-ц, про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Державної іпотечної установи заборгованості за кредитом в сумі 104247,01 грн, за відсотками в сумі 13597,59 грн, інфляційні витрати в сумі 1277,03 грн, а всього 119121,63 грн; зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно, попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей; стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 11912,16 грн (арк. спр. 32, 37-39).

Постановою головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15 січня 2020 року ВП № 53664728 виконавчий лист, виданий Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 06 грудня 2016 року у справі № 703/2153/16-ц, про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Державної іпотечної установи заборгованості за кредитом в сумі 104247,01 грн, за відсотками в сумі 13597,59 грн, інфляційні витрати в сумі 1277,03 грн, а всього 119121,63 грн передано на виконання до Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (арк. спр. 37-39, 52).

Постановою головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15 січня 2020 року ВП № 53664728 виконавчий лист, виданий Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 06 грудня 2016 року у справі № 703/2153/16-ц, про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Державної іпотечної установи заборгованості за кредитом в сумі 104247,01 грн, за відсотками в сумі 13597,59 грн, інфляційні витрати в сумі 1277,03 грн, а всього 119121,63 грн прийнято до виконання Смілянським міським відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (арк. спр. 37-39, 53).

Постановою головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 31 серпня 2020 року ВП № 53664728 об`єднано виконавчі провадження № 53659316, № 53664728 у зведене виконавче провадження № 62916347 (арк. спр. 37-39, 54).

Постановою головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 31 серпня 2020 року ВП № 53664728 звернуто стягнення на доходи боржника, що отримує дохід у Товаристві з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН»; зобов`язано проводити відрахування з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржника після відрахування податків, в розмірі 20 % з всіх видів заробітку до погашення боргу з урахуванням стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в сумі 115850,64 грн (арк. спр. 37-39, 55).

03 жовтня 2020 року позивач серед іншого отримав від відповідача постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53664728 (арк. спр. 31-32, 33, 34).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VІІІ (тут і надалі посилання на норми Закону № 1404-VІІІ наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VІІІ заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (частини перша, друга статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, чинній до 28 серпня 2018 року).

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

З 28 серпня 2018 року частину другу статті 27 Закону № 1404-VІІІ змінено та визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період проведення виконавчих дій щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , база обрахунку виконавчого збору змінювалась.

Так, у період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив - 10 відсотків фактично стягнутої суми, тоді як, у період після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору складав - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

При відкритті виконавчого провадження ВП № 53664728 (постанова від 29 березня 2017 року) головним державним виконавцем розмір виконавчого збору визначено у розмірі 10 % від загальної суми боргу.

Суд зазначає, що положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ (у редакції, чинній у період до 28 серпня 2018 року) зменшували відповідальність ОСОБА_1 , як боржника, в порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ (у редакції, чинній з 28 серпня 2018 року), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

Таким чином, при відкритті виконавчого провадження ВП № 53664728 у державного виконавця були відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 11912,16 грн, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження загальна сума заборгованість у розмірі 119121,63 грн державним виконавцем не була стягнута.

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 та у постанові Верхового Суду від 14 травня 2020 року у справі № 640/685/19.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, оскаржувана постанова в частині стягнення з боржника виконавчого збору не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII, носить протиправний характер та підлягає скасуванню.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, внаслідок чого позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги носять майновий характер і позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 36091333, місцезнаходження: 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Житомирська, буд. 6) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з боржника виконавчого збору задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 29 березня 2017 року ВП № 53664728 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 11912,16 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.І. Чернявська