Рішення № 93204704, 23.11.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3759/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Олійник О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Старобільскої районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Старобільскої районної державної адміністрації, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Старобільскої районної державної адміністрації у поновленні виплат допомоги при народженні дитини;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Старобільскої районної державної адміністрації відновити нарахування та здійснити виплату ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з березня 2017 року по цей час.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 28 липня 2016 року відповідач призначив та розпочав позивачці виплату допомоги при народженні дитини до 3-х років як внутрішньо переміщеній особі, але в березні 2017 року виплата вищенаведеної допомоги була припинена.

Позивачка банківською карткою, на яку приходила допомога тривалий час не користувалась, та стан виплат допомоги не відслідковувала.

В жовтні 2019 року позивач дізналась про припинення виплат допомоги з березня 2017 року, хоча три роки її дитині мало виповнитись 20 травня 2019 року. Для з`ясування причин невиплати їй призначеної допомоги в повному обсязі позивачка звернулась до відповідача в жовтні 2019 року із відповідним запитом.

11 грудня 2019 року ОСОБА_1 , повторно стала на облік в Управлінні соціального захисту населення Старобільскої РДА у Луганській області, за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою внутрішньо переміщеної особи від 11.12.2019 року № 934-5000244893, але виплат не отримала.

29 грудня 2019 року позивач отримала листа відповідача, якому її повідомлено що Чмирівською ОТГ не було підтверджено місце перебування/проживання за адресою, зазначеної в довідці внутрішньо переміщеної особи, що стало підставою для припинення виплати цієї допомоги.

В липні 2020 року позивачка звернулась до УПСЗН Старобільскої РДА у Луганській області із заявою про поновлення виплати призначеної їй допомоги, вважаючи підстави, зазначені в листі відповідача від 29.12.2019 такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

28 липня 2020 року УСЗН Старобільскої РДА надав відповідь відповідно до якої позивачці було відмовлено у виплатах в зв`язку із спливом строку для звернення із заявою про поновлення виплат, у відповідності до п. 55 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751.

Позивач вважає відмову у поновленні виплат від 28.07.2020 року відповідача незаконною, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою суду від 12.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою суду від 09.11.2020 відкладено судове засідання на 23.11.2020 (а.с.65-66).

11.11.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив (а.с.69-72), в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 , 28.07.2016 звернулася до Управління із заявою про призначення держаної допомоги на народження дитини та надала відповідний пакет документів.

Після обстеження матеріально-побутових умов сім`ї 09.08.2016, рішенням комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 10.08 2016 протокол № 6 Позивачу призначена дана допомога на період з 01.05.2016 по 31.05.2019.

13 грудня 2016 року проводилася перевірка факту проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб на території Чмирівської сільської ради. За наданою інформацією та на підставі акту обстеження за адресою взяття позивача разом з її дитиною на облік ( АДРЕСА_1 ) факт проживання позивача не підтверджено.

Керуючись статтею 12 Закону та на підставі отриманої інформації Чмирівської сільської ради спеціалістами Управління було внесено відповідні відомості до Єдиної інформаційної бази внутрішньо переміщених осіб та довідку ВПО ОСОБА_1 та її дитині ОСОБА_3 скасовано, так як частиною 4 статті 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, а також нормами Сімейного кодексу України визначено право батьків на визначення місця проживання дитини.

Відповідно до пункту 12 Порядку контролю 365 виплата допомоги при народженні позивачу припинена в автоматичному режимі.

Після скасування довідки ВПО позивач за період з березня 2017 року по грудень 2019 року до Управління не зверталася, також відсутні будь-які відомості з інформаційної системи Мінсоцполітики про перебування на обліку за вищевказаний період.

11 грудня 2019 року ОСОБА_1 поновилася на обліку в Інформаційні базі внутрішньо переміщених осіб, але на дату взяття на облік, право на подовження соціальних виплат втратила відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», оскільки донці вже виповнилось 3 роки.

Відповідно до пункту 55 Порядку 1751 допомога, яка не отримана вчасно внаслідок невиконання її отримувачами умов, визначених цим Порядком, виплачується за минулий час з моменту призначення, але не більше як за шість місяців з місяця звернення за її одержанням.

Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та таким, що не підлягають задоволенню.

09.11.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.51-56), в яких позивач заперечує проти доводів відповідача і вважає їх необгрунтованими та незаконними.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи, відповідно до статті 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , є матір`ю дитини - ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганську, батьком дитини є - ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 (а.с. 12-16).

28.07.2016 ОСОБА_1 звернулася до Управління із заявою про призначення держаної допомоги при народженні дитини та надала відповідний пакет документів (а.с.40-41).

Статус позивача як внутрішньо переміщеної особи на час звернення з заявою про призначення допомоги підтверджено копією довідки від 27.07.2015 №934018032, адреса фактичного проживання, зазначена в довідці: АДРЕСА_1 (а.с.41 зв. бік).

Рішенням відповідача від 12.08.2016, що прийняте на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 09.08.2016 №868, рішення комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 10.08.2016. оформленого протоколом № 6, позивачу призначена дана допомога на період з 01.05.2016 по 31.05.2019 (а.с. 38, 38 зв.бік, 39, 39 зв. бік).

Виплату допомоги при народженні дитини позивачці здійснювалося відповідачем по березень 2017 року включно, а потім було припинено, що визнають сторони, а також підтверджено довідкою відповідача від 27.10.2020 (а.с.36 зв. бік).

Рішення про припинення виплат допомоги позивачці відповідач суду не надав, дату та номер такого рішення у відзиві не зазначив.

15.06.2019 позивачка звернулась до відповідача із запитом, в якому просила повідомити причину припинення виплат допомоги при народженні дитини до 3 років.

Листом від 29.10.2019 № 01-10/4339 відповідач повідомив ОСОБА_1 про той факт, що виплати допомоги при народженні дитини до 3 років їй було припинено з березня 2017 року в зв`язку із тим, що Чмирівською ОТГ не було підтверджено місце перебування/проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).

11 грудня 2019 року ОСОБА_1 , повторно стала на облік в Управління праці та соціального захисту населення Старобільскої РДА у Луганській області за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою внутрішньо переміщеної особи від 11.12.2019 № 934-5000244897 на її дитину ОСОБА_2 . І визнається відповідачем у відзиві (а.с.16).

30.03.2020 рішенням відповідача особову справу та особовий рахунок № НОМЕР_3 ОСОБА_1 закрито з 01.06.2019 у зв`язку з закінченням строку виплати (а.с.37).

В червні 2020 року ОСОБА_1 , звернулась до УПСЗН Старобільскої РДА у Луганській області із заявою про виплату заборгованості суми допомоги при народженні дитини до 3 років, яка не виплачувалась з березня 2017 року і по теперішній час (а.с.10).

Листом від 15.07.2020 № 03-18/2554 УПСЗН Старобільскої РДА надало відповідь, відповідно до якої позивачці було відмовлено у виплатах в зв`язку із спливом строку для звернення із заявою про поновлення виплат, у відповідності до п. 55 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (а.с.20-21).

Позивачка вважає таку відмову відповідача протиправною, а тому звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Основного Закону України закріплено визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII) відповідно до Конституції України встановлено гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2811-XII громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Частиною першою статті 3 Закону № 2811-XII передбачені види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема, п.2 передбачена допомога при народженні дитини.

Розділом ІІІ Закону № 2811-XII "Допомога при народженні дитини" передбачені права, умови та розмір призначення зазначеного виду допомоги.

Допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною (частина перша статті 10 Закону №2811-XII).

Відповідно до положень статті 11 Закону № 2811-XII допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Даний перелік документів є вичерпним.

У разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 2811-XII про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім`ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку (стаття 23 Закону № 2811-XII).

Вказані норми Закону № 2811-XII кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі Порядок № 1751), який визначає умови призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми".

Абзацами п`ятим та шостим пункту 2 Порядку № 1751 визначено, що призначення і виплата державної допомоги сім`ям з дітьми здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем проживання заявника. Допомога за місцем проживання призначається за умови неотримання зазначеної допомоги за зареєстрованим місцем проживання заявника. Перевірка відомостей щодо неотримання допомоги здійснюється органами соціального захисту населення з використанням інформаційних систем.

Допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання (пункт 10 Порядку № 1751).

Згідно з абзацом 1 п. 12 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Рішення органу, що призначає і виплачує державну допомогу сім`ям з дітьми, може бути оскаржено у порядку їх підлеглості у вищестоящі органи або у судовому порядку (п. 50 Порядку № 1751).

Як встановлено судом, позивачка народила дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням від 12.08.2016 позивачу призначена допомога при народженні дитини на період з 01.05.2016 по 31.05.2019.

Суд зазначає, що і ст.11 Закону № 2811-XII і пункт 13 Порядку № 1751 передбачають підстави припинення виплати допомоги при народженні дитини, проте не містять підстав для відмови у призначені допомоги при народженні дитини.

Пунктом 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року передбачено, що виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відмови отримувача допомоги від виховання дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір`ю; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду; усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; смерті дитини; смерті отримувача допомоги; виникнення інших обставин. Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Згідно вимог цього пункту виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев`ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.

Аналогічні приписи закріплені в ст.11 Закону № 2811-ХII.

Як встановлено судом, доказів прийняття відповідачем рішення про припинення виплати допомоги позивачці допомоги з підстав, визначених в ст.11 Закону № 2811-XII і пункті 13 Порядку № 1751, відповідачем не надано.

Відповідач, на звернення позивача, у листі від 15.07.2020 № 03-18/2554 як підставу для припинення виплати позивачу допомоги, зазначив не підтвердження фактичного місця проживання позивача. Також зазначив, що заяву на поновлення соціальних виплат до управління не надано. Відмовляючи у відновленні виплати допомоги, відповідач послався на порушення терміну звернення позивача за допомогою після припинення виплати.

Суд не погоджується з таким висновком управління, оскільки обмеження строку звернення за поновленням виплати допомоги при народжені дитини застосовуються у випадку припинення такої виплати за рішення органу. Відповідач не довів суду тих обставин, що він приймав рішення про припинення виплати допомоги позивачці з квітня 2017 року. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що виплата соціальної допомоги відповідачем припинена з підстав, що не передбачені Законом № 2811-ХII та Порядком №1751.

Також доводи відповідача з посиланням як на підставу припинення виплати допомоги при народженні дитини на постанови Кабінету Міністрів України та не підтвердження фактичного місця проживання, суд вважає безпідставним, оскільки Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" має вищу юридичну силу.

До того ж, постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, від 18 лютого 2016 року №136, від 01 жовтня 2014 року № 509, від 05 листопада 2014 року № 637, на які посилається відповідач, приймалися задля забезпечення реалізації положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", яким встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Позивач дійсно формально підпадає під ознаки, наведенні у статті 1 вказаного Закону, яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи, втім, отримання цього статусу не є обов`язком, а є правом особи, яка вважає себе переміщеною особою і бажає скористатися відповідними гарантіями.

Суд зазначає, що позивач і її дитина є громадянами України, тобто, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини.

Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Крім того, позивачем заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.02.2018р. у справі №591/610/16-а, від 02.10.2018р. у справі №495/3711/17, від 05.09.2018р. у справі №223/859/16-а.

Таким чином, право позивачки на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Керуючись принципом верховенства права, з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом, суд дійшов висновку, що позивачка має право на отримання допомоги при народженні дитини, яке порушене протиправними діями відповідача щодо припинення її виплати без наявності підстав для припинення, передбачених ст.11 Закону № 2811-XII і п. 13 Порядку № 1751, в тому числі без постановлення відповідного рішення, що прямо вимагає Порядок № 1751.

Абзацом 2 п. 55 вказаного Порядку № 1751 передбачено, що призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім`ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень.

Оскільки припинення виплати допомоги при народженні дитини було здійснено не з вини позивачки, а через протиправні дії відповідача, що встановлено судом під час розгляду цієї справи, отже призначена позивачці, але своєчасно нею не одержана сума допомоги при народженні дитини, повинна бути відновлена та виплачена їй без обмежень будь-яким строком.

З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Старобільскої районної державної адміністрації Луганської області щодо припинення виплати державної допомоги при народженні дитини з березня 2017 року та зобов`язати Управління соціального захисту населення Старобільскої районної державної адміністрації Луганської області поновити у повному обсязі виплату державної допомоги при народженні дитини з березня 2017 року та сплатити заборгованість з державної допомоги при народженні дитини за період з березня 2017 року.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню з обранням іншого способу захисту порушеного права позивача відповідно до вимог п. 10 ч.2 ст.245 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з матеріалами справи позивачка при зверненні до суду з позовом сплатила 840,80 грн судового збору (а.с.9).

У зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі суд дійшов висновку, що всі судові витрати в сумі 840,80 грн, понесені позивачкою, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління соціального захисту населення Старобільскої районної державної адміністрації Луганської області (код за ЄДРПОУ 03197055, Луганська область, м.Старобільськ, вул.Центральна, 36) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Старобільскої районної державної адміністрації Луганської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини з березня 2017 року.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Старобільскої районної державної адміністрації Луганської області поновити з березня 2017 року нарахування та виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сплатити заборгованість з державної допомоги при народженні дитини за період з березня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Старобільскої районної державної адміністрації Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 листопада 2020 року.

Суддя В.С. Шембелян