Рішення № 93204702, 30.11.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3601/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області), в якому позивач просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення від 06.04.2020 про розгляд заяви ОСОБА_1 від 13.12.2019 про призначення пенсії, винесене начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити позивачу пенсію за вислугу років з моменту звільнення та виплатити недоплачену пенсію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 12.05.2005 проходив військову службу на офіцерських посадах в органах Служби безпеки України. 26.07.2019 наказом СБУ № 951-ос був звільнений з військової служби з дня виключення зі списків особового складу. 07.08.2019 наказом ТУ СБУ в Донецькій та Луганській областях № 351-ос позивача, співробітника 3 управління (з дислокацією у м.Сєвєродонецьк Луганської області), звільненого наказом Служби безпеки України від 26.07.2019 № 951-ос з військової служби за підпунктом "б" пункту 61, підпунктом "и" пункту 62 та за пунктом 88-1, у запас Збройних Сил України, з урахуванням часу на здавання посади, відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, з 07.08.2019 було виключено зі списків особового складу. Згідно наказу ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 07.08.2019 року № 351-ос, календарна вислуга складає років на 7 серпня 2019 року складає 21 рік 9 місяців 16 днів.

Як стверджує позивач, у зв`язку з тим, що у наказі ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 07.08.2019 № 351-ос не була визначена пільгова вислуга років, з урахуванням часу проходження служби у підрозділі спеціального призначення СБ України та часу проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, на вимогу, наказом ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 11.12.2019 № 535- ос до наказу ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 07.08.2019 № 351-ос було внесено зміни щодо виключення зі списків особового складу підполковника ОСОБА_1 , а саме абзац другий викладений у такій редакції: "календарна вислуга років на 7 серпня 2019 року складає 21 рік 9 місяців 16 днів, пільгова - 7 років 2 місяці 19 днів".

На думку позивача, згідно наказів про його звільнення, вислуга років становить 29 років 00 місяців 05 днів, у тому числі календарна вислуга років - 21 рік 09 місяців 16 днів, пільгова вислуга років - 7 років 02 місяці 19 днів.

13.12.2019 позивачем направлено до уповноваженого структурного підрозділу СБУ (ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях) заяву про направлення подання до ГУ Пенсійного фонду в Луганській області про призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням від 06.04.2020 про розгляд заяви ОСОБА_1 від 13.12.2019 про призначення пенсії в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 було відмовлено.

Позивач вважає рішення від 06.04.2020 необґрунтованим, протиправним та таким, що порушує його права на належний соціальний захист, відтак підлягає скасуванню.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином (арк.спр.51).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, просив розглянути справу без його участі (арк.спр.63-64).

30.11.2020 від представника відповідача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційний номером 49047/2020 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі (арк.спр.63-64).

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вимоги частини 9 статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.

Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:

- ухвалою суду від 09.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр.45-46).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 10.11.2006 Сєвєродонецьким МВУМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_3 від 31.08.2015 (арк.спр.5,6,7).

13.12.2019 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Луганській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років (арк.спр.54).

Згідно подання про призначення пенсії 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 10.03.2020 № 78/3/20-798 вбачається, що відповідно до наказу Служби безпеки України від 26.07.2019 № 951-ос від 07.08.2019 № 351-ос від 11.12.2019 № 535-ос підполковник ОСОБА_1 старший оперуповноважений в особливо важких справах 3 відділу головного відділу захисту національної державності 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях звільнений у запас. Дата звільнення (виключення зі списків військової частини) 07.08.2019. Вислуга років станом на 07.08.2019 складає: календарна – 21 рік 09 місяців 16 днів; пільгова – 7 років 02 місяці 19 днів (арк.спр.53).

Рішенням ГУ ПФУ в Луганській області від 06.04.2020 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років згідно особистої заяви від 13.12.2019 у зв`язку з відсутністю необхідної кількості років календарної вислуги, що передбачено пунктом «а» статті 12 Закону № 2262 (далі – рішення від 06.04.2020). Зі змісту рішення від 06.04.2020 вбачається, що згідно подання 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях про призначення пенсії ОСОБА_1 від 10.03.2020 № 78/3/20-798, витягу з наказу від 07.08.2019 № 351-ОС, витягу з наказу від 11.12.2019 № 535-ОС, календарна вислуга років позивача на момент звільнення зі служби (07.08.2019) складає 21 рік 09 місяців 16 днів, пільгова – 07 років 02 місяці 19 днів (арк.спр.37).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Так, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Пунктом «б» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Одночасно частиною першою статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначено вичерпний перелік видів служби та періодів часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом.

Частиною другої статті 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що в Законі № 2262-ХІІ не визначено, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 24 років і більше вислуги років, обчисленої на пільгових умовах.

Вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається за наявності 24 календарних років і більше; міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

Суд зауважує, що календарний рік - це проміжок часу від першого до останнього дня того чи іншого року по календарю; рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що законодавець у назві статті 17 Закону № 2262-ХІІ використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років «для призначення пенсії». Однак, саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17 (номер рішення в ЄДРСР 73042834), від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17 (номер рішення в ЄДРСР 76613907), від 22 листопада 2018 року у справі № 161/4876/17 (номер рішення в ЄДРСР 78022536), від 22 січня 2019 року у справі № 295/10742/16-а (номер рішення в ЄДРСР 79381274).

Вищеописаними письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджено, що вислуга років позивача у календарному обчисленні становить 21 рік 09 місяців 16 днів.

Відповідно, суд дійшов висновку, що наявної у позивача вислуги років у календарному обчисленні не достатньо для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

Надаючи правову оцінку посиланням позивача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі – Постанова № 393), відповідно до якої позивачу (на думку позивача) для призначення пенсії у вислугу років має зараховуватися пільговий стаж, суд виходить з такого.

Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Оскільки приписи пункту 3 Постанови № 393 суперечать приписам пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, застосуванню підлягають саме положення Закону № 2262-ХІІ, як правового акта, що має вищу юридичну силу.

Всі інші твердження позивача не спростовують тієї обставини, що для отримання права на призначення пенсії за пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом розмірі, а до цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні Законом не передбачено, відповідно, не можуть вплинути на рішення суду по справі.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що на день звільнення позивача зі служби його календарна вислуга років не відповідає умовам призначення пенсії за пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято рішення від 06.04.2020 про відмову в призначенні пенсії, відповідно у суду відсутні підстави для визнання такого рішення протиправним та скасування.

Інші позовні вимоги є похідними від вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення ГУПФУ в Луганській області від 06.04.2020, оскільки їх задоволення залежить від задоволення основної вимоги, відповідно у їх задоволенні слід також відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн. (арк.спр.43). У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.О. Кисельова