Рішення № 93204497, 30.11.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року № 320/5204/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Приватного підприємства інженерно-будівельний центр "СПОРУДА" про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства інженерно-будівельний центр "СПОРУДА" про стягнення податкової заборгованості в сумі 124 310,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом у вказаному вище розмірі внаслідок несплати узгодженої суми грошового зобов`язання з орендної плати за землю з юридичних осіб.

Органи доходів і зборів в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів, а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що висновки податкового органу, зазначені в позовній заяві, стосовно не оскарження відповідачем податкової вимоги від 17.12.2014 № 57-23 не заслуговують на увагу, оскільки ним не доведено, що неодержання відповідачем цієї вимоги сталось з вини підприємства, тому що на копії конверту, в якому за твердженням позивача направлялась податкова вимога міститься виправлення; на довідці підприємства поштового зв`язку про причини невручення поштового відправлення відмітка про причини неодержання проставлена між двома можливими підставами невручення; із часткового відбитку штампу довідки про причини невручення поштового відправлення не можна з`ясувати дату повернення цього листа; на сайті Укрпошти відсутня інформація про направлення рекомендованою поштовою кореспонденцією податкової вимоги за трек-номером вказаним на конверті, водночас інших доказів про конкретні причини невручення листа матеріали позовної заяви не містять.

Відповідач також наголошує, що на підставі податкової вимоги від 17.12.2014 № 57-23 постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2015 справа № 826/5718/15 вже було стягнуто з підприємства суму податкової заборгованості, а подвійне стягнення грошових коштів є неприпустимим. При цьому, відповідач стверджує, що матеріали позовної заяви не містять доказів складання контролюючим органом нової податкової вимоги за спірний період на суму податкового боргу, що заявлена до стягнення у цій справі, як і не містять доказів направлення та вручення такої податкової вимоги відповідачу.

Відповідач стверджує, що додані позивачем до позовної заяви документи: розрахунок боргу по орендній платі; таблиці про нарахування недоїмки, сальдо, заборгованість та інше; інтегровані картки платника, - не містять підписів посадових осіб ГУ ДПС у Київській області, круглої печатки, інформації про що вони свідчать та згідно з якими нормативно-правовими актами складені. Відповідач зауважує, що в ЄДР відсутня інформація про те, що ОСОБА_1 є уповноваженою особою позивача та має право підписувати / видавати документи, однак за її підписом до суду були надані довідки без дат та вихідних номерів про банківські рахунки та про те, що за підприємством рахується податковий борг.

Крім того, відповідач зазначає, що відсутність або наявність податкового боргу за зазначений у позові період, та питання його стягнення є передчасними, оскільки підприємство не відмовляється від виконання договору оренди землі, але у встановленому ним порядку, розмірах і строки не сплачує орендну плату за земельну ділянку, оскільки у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про вказану земельну ділянку.

Відповідач також звертає увагу суду, що податковий орган вводить суд в оману повідомляючи у позові що в провадженні даного суду та інших судів чи органів, які в межах свої компетенції вирішують спори, відсутні справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав, оскільки в провадженні судді Леонтовича А.М. перебуває справа №320/3663/20 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Приватного підприємства ІНЖЕНЕРНО- БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР «СПОРУДА» про стягнення податкового боргу в розмірі 149172,66 грн., який виник внаслідок несплати податкових зобов`язань з орендної плати за землю. Відповідач звертає увагу, що свої позовні вимоги контролюючий орган у справі №320/3663/20 обґрунтовує все тією ж податковою вимогою форми «Ю» від 17.12.2014 № 57-23. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Крім того, у прохальній частині відзиву, відповідач, також просив суд проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 суд перейшов до розгляду адміністративної справи №П/320/5204/20 в судовому засіданні з повідомленням сторін, та призначив судове засідання на 22.09.2020.

10.08.2020 позивачем подано до суду відповідь на відзив. В обґрунтування заперечень проти відзиву зазначено, що положеннями Податкового кодексу України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу, а виставлення нової вимоги на нову суму боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених статтею 60 Податкового кодексу України, а зважаючи на те, що станом на день звернення до суду податкова вимога форми «Ю» від 17.12.2014 № 57-23 відповідачем не оскаржувалась, не скасована та не відкликана, то така вимога є дійсною.

Позивач зазначає, що інформація щодо стану поштового направлення рекомендованого листа на сайті Укрпошта зберігається протягом 6 місяців, а отже посилання представника відповідача на відсутність такої інформації є необґрунтованою.

Позивач звертає увагу суду на те, що податкова вимога форми «Ю» від 17.12.2014 № 57-23 досліджувалась Окружним адміністративним судом міста Києва в рамках справи №826/5718/15, за результатом розгляду якої адміністративний позов було задоволено, а відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини.

Позивач зазначає, що відповідно до положень Податкового кодексу України в разі несплати грошового зобов`язання що визначене в поданій платником податковій декларації протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового звітного місяця, визначена в декларації узгоджена сума грошового зобов`язання набуває статусу податкового боргу. Таким чином, за твердженням позивача, оскільки платником самостійно подано декларації, в яких визначено річний розмір орендної плати, який не сплачений у визначений законодавством строк, то сума грошового зобов`язання набула статусу податкового боргу. При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що відповідач не позбавлений права подати уточнюючі податкові декларації з плати за землю зі зменшенням сум податкового зобов`язання з плати за землю за 2017 - 2018 роки.

Щодо твердження відповідача про ведення суд в оману, позивач зазначає, що в провадження Київського окружного адміністративного суду дійсно перебуває справа №320/3663/20 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Приватного підприємства ІНЖЕНЕРНО- БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР «СПОРУДА» про стягнення податкового боргу в розмірі 149172,66 грн., однак заявлений до стягнення в рамках цієї справи податковий борг виник на підставі декларацій за 2017 рік (період березень - грудень 2017 року) та декларацій за 2018 рік (період січень - лютий 2018 року), в той час як в рамках даної справи стягується податковий борг у розмірі 124310,56 грн., що виник на підставі декларації за 2018 рік (за період березень - грудень 2018 року). Таким чином твердження відповідача про введення податковим органом суд в оману є безпідставним та необґрунтованим. Просив суд позов задовольнити.

Протокольними ухвалами суду від 22.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Головне управління Держгеокадастру у Київській області, та задоволено клопотання відповідача про витребування від податкового органу конверту про надсилання вимоги форми «Ю» від 17.12.2014 № 57-23.

У зв`язку з витребовуванням додатковій доказів по справі судом відкладено розгляд справи на 06.10.2020. Сторони в судовому засіданні були повідомлені про дату та час розгляду справи, про що містяться відомості у протоколі судового засідання та підтверджено їх підписами у розписці про повідомлення про розгляд справи.

У судове засідання, призначене на 06.10.2020 з`явився представник позивача; представники відповідача до суду не з`явились, про причини неприбуття суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надсилали.

Перед початком розгляду справи по суті, представником позивача, через канцелярію суду подано клопотання про здійснення подальшого розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

В силу приписів пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що у разі, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство інженерно - будівельний центр "СПОРУДА" (ідентифікаційний код: 14288795, місцезнаходження: 08200, Київська обл., місто Ірпінь, вул. Котляревського, будинок 54) зареєстроване в якості юридичної особи 09.10.1992 (номер запису про державну реєстрацію в ЄДР: 10701200000018723 від 22.03.2006), що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач взятий на облік в якості платника податків з 10.01.1991 та станом на день розгляду справи судом перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Київській областi, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що податковий борг відповідача, який є предметом стягнення у даній справі, виник у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань, визначених відповідачем самостійно на підставі податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), а саме: за період березень - грудень 2018 року.

Так, 14.02.2018 відповідачем подано до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (Ірпінське відділення) звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік, в якій самостійно визначено річну суму орендної плати, яка підлягає сплаті, за період з березня 2018 року по листопад 2018 року у сумі 12431,05 грн. щомісяця, та за грудень 2018 у розмірі 12431,11 грн., у загальній сумі 124310,56 грн.

Відповідно до розрахунку податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб ПП ІБЦ "СПОРУДА", відповідач має податковий борг в сумі 124310,56 грн.

При цьому, згідно з розрахунком боргу з орендної плати з юридичних осіб по ПП ІБЦ "СПОРУДА", податковий борг в сумі 124310,56 грн. складається з:

12431,05 грн. - визначено податкове зобов`язання 30.04.2018 на підставі податкового розрахунку земельного податку від 14.02.2018 №10440;

12431,05 грн. - визначено податкове зобов`язання 30.05.2018 на підставі податкового розрахунку земельного податку від 14.02.2018 №10440;

12431,05 грн. - визначено податкове зобов`язання 30.06.2018 на підставі податкового розрахунку земельного податку від 14.02.2018 №10440;

12431,05 грн. - визначено податкове зобов`язання 30.07.2018 на підставі податкового розрахунку земельного податку від 14.02.2018 №10440;

12431,05 грн. - визначено податкове зобов`язання 30.08.2018 на підставі податкового розрахунку земельного податку від 14.02.2018 №10440;

12431,05 грн. - визначено податкове зобов`язання 30.09.2018 на підставі податкового розрахунку земельного податку від 14.02.2018 №10440;

12431,05 грн. - визначено податкове зобов`язання 30.10.2018 на підставі податкового розрахунку земельного податку від 14.02.2018 №10440;

12431,05 грн. - визначено податкове зобов`язання 30.11.2018 на підставі податкового розрахунку земельного податку від 14.02.2018 №10440;

12431,05 грн. - визначено податкове зобов`язання 30.12.2018 на підставі податкового розрахунку земельного податку від 14.02.2018 №10440;

12431,11 грн. - визначено податкове зобов`язання 30.01.2019 на підставі податкового розрахунку земельного податку від 14.02.2018 №10440.

Відповідні грошові зобов`язання за березень - грудень 2018 року не були сплачені відповідачем, внаслідок чого утворився податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №10440 від 14.02.2018 у розмірі 124310,56 грн.

Позивачем було виставлено податкову вимогу відповідачеві форми «Ю» від 17.12.2014 №57-23 на суму 235353,00 грн.

Вказана податкова вимога була направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням, проте конверт з вмістом поштового відправлення повернувся на адресу контролюючого органу з довідкою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання"

Доказів оскарження вищевказаної податкової вимоги або її відкликання у зв`язку з настанням обставин, передбачених пунктом 60.1 статті 60 Податкового кодексу України матеріали справи не містять.

Узгоджену суму грошового зобов`язання з орендної плати за березень - грудень 2018 року у загальному розмірі 124310,56 грн. ПП ІБЦ "СПОРУДА" у строк, визначений законом, до бюджету не перераховано, у зв`язку з чим Головне управління ДПС у Київській області звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України).

Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з приписами пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За змістом пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України сума податку, яка зазначена платником у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 статті 31 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, визнається податковим боргом платника податків.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Положенням пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час надіслання податкової вимоги) встановлено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 59.5 зазначеної статті у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 56.2 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

За змістом положень підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Згідно з приписами підпункту 56.18 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Як вже зазначалось судом вище, за відповідачем рахується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у загальному розмірі 124310,56 грн.

Позивачем було виставлено податкову вимогу відповідачеві форми «Ю» від 17.12.2014 №57-23 на суму 235353,00 грн.

Вказана податкова вимога була направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням, проте конверт з вмістом поштового відправлення повернувся на адресу контролюючого органу з довідкою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання".

На час винесення рішення у даній справі податкову вимогу від 17.12.2014 №57-23 на суму 235353,00 грн., у зв`язку з настанням обставин, передбачених пунктом 60.1 статті 60 цього Кодексу, не відкликано.

Доказів сплати податкового боргу у розмірі 124310,56 грн. або оскарження податкової вимоги від 17.12.2014 №57-23 відповідачем суду не надано.

На підставі викладеного судом встановлено, що у відповідача утворилась та наявна заборгованість зі сплати орендної плати з юридичних осіб у вказаному вище розмірі.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Окремо суд звертає увагу на те, що у справах, предметом яких є стягнення податкового боргу, суд відповідно до вимог чинного процесуального законодавства не надає правової оцінки обставинам та правовим підставам визначення грошових зобов`язань, несплата яких у встановлені законом строки призвела до утворення податкового боргу. Дослідженню підлягають виключно ті питання, що стосуються узгодження грошового зобов`язання (вручення податкового повідомлення-рішення) та наявність підстав для стягнення податкового боргу у судовому порядку (направлення та вручення податкової вимоги).

При цьому, суд зазначає, що посилання відповідача на недоведеність, що неодержання відповідачем цієї вимоги сталось з вини підприємства, оскільки на копії конверту, в якому за твердженням позивача направлялась податкова вимога міститься виправлення; на довідці підприємства поштового зв`язку про причини невручення поштового відправлення відмітка про причини неодержання проставлена між двома можливими підставами невручення; із часткового відбитку штампу довідки про причини невручення поштового відправлення не можна з`ясувати дату повернення цього листа; на сайті Укрпошти відсутня інформація про направлення рекомендованою поштовою кореспонденцією податкової вимоги за трек-номером вказаним на конверті, судом до уваги не беруться, як безпідставні та такі, що спростовуються документами наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до бюджету у розмірі 124310,56 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Як встановлено судом, витрати позивача, пов`язані з залученням свідків та проведенням експертиз відсутні, отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статями 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з рахунків Приватного підприємства інженерно-будівельний центр "СПОРУДА" (ідентифікаційний код: 14288795, місцезнаходження: 08200, Київська обл., місто Ірпінь, вул. Котляревського, будинок 54) у банках, обслуговуючих такого платника податків, на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 124310 (сто двадцять чотири тисячі триста десять) грн. 56 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.