Рішення № 93203890, 30.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 р. Справа№200/9735/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

20 жовтня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі- позивач) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі-відповідач) про визнання протиправними дії щодо визнання протиправним та скасування рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 21 липня 2020 року № 252 та рішення від 05 серпня 2020 року № 14192 про відмову у призначенні пенсії за віком, зобов`язання зарахувати до страхового стажу період навчання з 01 вересня 1979 року по 03 липня 1981 року у Донецькому педагогічному училищі на денній формі навчання, зобов`язання призначити пенсію за віком, з моменту звернення - 20 липня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач зверталась до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявами про призначення пенсії за віком №6334 від 20 липня 2020 року та № 6850 від 03 серпня 2020 року, проте рішеннями відповідача № 252 від 21 липня 2020 року та № 14192 від 05 серпня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж.

При розрахунку пенсії за віком відповідачем не враховано період навчання позивача з 01 вересня 1979 року по 03 липня 1981 року в Донецькому педагогічному училищі на денній формі навчання у зв`язку із тим, що існує розбіжність в періоді навчання, зазначеному в дипломі та вкладенні до диплому, а саме в періоді закінчення навчання, а також в трудовій книжці не вказано форму навчання.

При повторному зверненні 03 серпня 2020 року позивач надала архівну довідку з місця навчання, проте відповідач відмовився її приймати як документ через видачу архівної довідки навчальним закладом, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній території України.

Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вони порушують його конституційні права, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2020 року справу відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідачем до суду наданий відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що до загального стажу позивачеві не враховано період навчання з 01 вересня 1979 року по 03 липня 1981 року в Донецькому педагогічному училищі на денній формі навчання у зв`язку із тим, що згідно наданих сканкопій диплома та вкладень в дипломі існує розбіжність в періоді навчання, зазначеному в дипломі та вкладенні до диплому, а саме в періоді закінчення навчання, а також в трудовій книжці не вказано форму навчання, уточнюючу довідку позивачем не надано.

Загальний страховий стаж позивача складає 25 років 4 місяці та 18 днів, тому право на пенсію за віком ОСОБА_1 набуде при досягненні віку 63 роки.

У зв`язку з викладеним, просить відмовити у задоволенні позову.

З 23 листопада 2020 року по 27 листопада 2020 року суддя Зінченко О.В. перебував в додатковій щорічній відпустці.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 07 березня 1998 року(арк. справи 10-13).

20 липня 2020 року та 03 серпня 2020 року позивач зверталася до відповідача із заявами про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До вищезазначених заяв надано скановані оригінали трудової книжки від 12 вересня 1978 року серії НОМЕР_3 , диплому НОМЕР_4 від 02 липня 1981 року, диплому ТВ-1 № 170620 від 08 липня 1989 року, свідоцтва про народження дітей, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження, паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду.

При цьому доказів надання архівної довідки № 191 від 04 серпня 2020 року про підтвердження навчання в Донецькому педагогічному училищі та відмови у прийнятті її позивачем з матеріалів справи не вбачається(арк. справи 23).

Рішеннями Маріупольського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області № 252 від 21 липня 2020 року та № 14192 від 05 серпня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку із тим, що до загального стажу не враховано період навчання позивача з 01 вересня 1979 року по 03 липня 1981 року в Донецькому педагогічному училищі на денній формі навчання у зв`язку із тим, що згідно наданих сканкопій диплома та вкладень в дипломі існує розбіжність в періоді навчання, зазначеному в дипломі та вкладенні до диплому, а саме в періоді закінчення навчання, а також в трудовій книжці не вказано форму навчання, таким чином на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж(арк. справи 26-28).

Тобто, спірним у справі є правомірність винесення рішень відповідачем № 252 від 21 липня 2020 року та № 14192 від 05 серпня 2020 року про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1979 року по 03 липня 1981 року в Донецькому педагогічному училищі.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон 1058-IV).

Відповідно до № 1058 страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не меншій за мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу, визначені статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Так, статтею 56 цього Закону передбачено, що до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.

На підтвердження періоду навчання в Донецькому педагогічному училищі з 01 вересня 1979 року по 03 липня 1981 року позивачем надано копію трудової книжки від 12 вересня 1978 року серії НОМЕР_3 ( арк. справи 15-16), диплому ГТ-1 № 373828 від 02 липня 1981 року, вкладенні до диплому ГТ-1 № 373828(арк. справи 20-22).

Відповідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Надалі у пунктах з 3 по 16 Порядку №637 визначено документи, що підтверджують трудових стаж. З аналізу положень цих пунктів слідує, що мається на увазі перелік відповідних документів, які підтверджують ті чи інші періоди роботи у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу.

Пунктом 8 Порядку №637 визначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і лише в разі відсутності у ній відомостей, для підтвердження трудового стажу необхідно подавати уточнюючі довідки.

Тому збирання уточнюючих довідок повинно здійснюватись лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.

Судом встановлено, що відповідно до представленої копії диплому, позивач з 01 вересня 1989по03 липня 1981 року навчалась у Донецькому педагогічному училищі та отримала спеціальність «учитель навчальних класів» (арк. справи 20).

Згідно копії трудової книжки позивача вбачається:

запис № 6 від 01 вересняроку – зарахована до складу учнів шкільного відділення Донецького педагогічного училища, наказ № 224 від 24 серпня 1979 року;

запис №7 від 03 липня 1981 року– відрахована зі складу учнів шкільного відділення Донецького педагогічного училища у зв`язку із закінченням,наказ № 700 від 03 липня 1981 року;

Записи трудової книжки позивача виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди навчання, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, тому надання позивачем довідок на підтвердження страхового стажу не має бути обов`язковою умовою для такого підтвердження.

Щодо твердження відповідача, що в трудовій книжці не вказано форму навчання «денна», суд зазначає наступне.

Під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 р. № 162 пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.

Також відповідно до п. 2.16 чинної Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58, для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.

Стосовно розбіжності в періоді навчання, зазначеному в дипломі та вкладенні до диплому, а саме в періоді закінчення навчання, як встановлено судом вище, записи в дипломі позивача збігаються із відповідними записами в трудовій книжці, тому суд приходить до висновку, що при заповненні вкладення до диплому мала місце технічна помилка.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч.2 ст.6 КАС України).

Так, ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, у справі “Жоффр де ля Прадель проти Франції” від 16 грудня 1992 року, що реалізуючи Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження. Разом з тим Суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки захист прав повинен бути не лише формальним, але й реальним.

Також надмірні формальності не можуть покладатися в основу рішень адміністративного органу, якими б заперечувалася сутність змісту конституційно гарантованого права. Адже форма, відповідно до вимог поваги до прав людини та принципу сприяння, не має підміняти зміст, зокрема, в ситуації, коли під час прийому документа його можна привести у відповідність до формальних вимог Закону.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахування до загального страхового стажу період навчання з 01 вересня 1979 року по 03 липня 1981 року та прийняті спірні рішення про відмову у призначені пенсії за віком, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а зазначені рішення скасуванню.

Отже, повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідач діяв необґрунтовано. При цьому, суд не наділений повноваженнями обчислювати дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати спірний період навчання до страхового стажу.

Разом з цим, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 14 цієї частини, та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 58 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, органом, який призначає пенсії є Пенсійний фонд.

Як встановлено, саме до повноважень Пенсійного органу віднесено вирішення питання щодо призначення пенсії.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм закону, слід зазначити, що суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії та самостійно призначити пенсію позивачу відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.

Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб`єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд вважає, що для захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20 липня 2020 року (дати першого звернення) про призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановлених обставин у справі.

З огляду на наведене, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 840,40 грн., що підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» про сплату від 12 жовтня 2020 року (арк. справи 7).

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 560,54 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь позивача.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124, 125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 21 липня 2020 року № 252 та рішення від 05 серпня 2020 року № 14192 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) повторно розглянути заяву від 20 липня 2020 року ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 62 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановлених обставин у справі.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861)судовий збір у розмірі 560,54 грн. (п`ятсот шістдесят чотири гривні 54 копійки) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення прийнято в порядку письмового провадження 30 листопада 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.В. Зінченко