Ухвала суду № 93203436, 01.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

01 грудня 2020 року Справа №160/13286/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 62499,25 грн., -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2020р. ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та просить:

- визнати противоправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо не проведення розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 62499,25 грн. на користь позивача.

У зв`язку з перебуванням судді Конєвої С.О. 26.10.2020р. у щорічній відпустці, з 27.10.2020р. по 20.11.2020р. включно на лікарняному та з 23.11.2020р. по 30.11.2020р. включно у щорічній відпустці, питання щодо відкриття провадження у даній справі вирішується 01.12.2020р.

Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

Згідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправними таких рішення, дій або бездіяльності та зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Згідно до п.9 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що відповідачами у адміністративних справах є ті суб`єкти владних повноважень, до яких звернуто позовні вимоги позивача.

Як вбачається зі змісту заявленого позову позивачем визначено в якості відповідача Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області, проте позовні вимоги позивача звернуто до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), який не є відповідачем у цій справі.

Відповідно до п.4, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Разом з тим, позовна заява не містить викладу обставин, яким позивач обґрунтовує позовні вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 62499,25 грн. з урахуванням того, що наведений у позові розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 18.06.2019р. по 23.07.2020р. у розмірі 62499,25 грн. не обґрунтований жодними доказами виходячи вимог п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р., оскільки жодного доказу (довідки про середній заробіток за 2 місяці до звільнення) позивачем до позову не додано в порушення вимог п.4, п.5 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і у відповідності до положень ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Положення наведених норм процесуального права дають підстави для висновку, що копії документів, які надаються до суду в якості доказів повинні бути засвідчені у встановленому законом порядку.

Загальні вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі, у Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади встановлені Типовою інструкцією з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55 (далі - Типова інструкція).

Згідно з пунктом 71 Типової інструкції напис про засвідчення документа складається із слів “Згідно з оригіналом”, найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалу імені та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту документа “Підпис”.

Враховуючи викладене, засвідчення оригіналу документа передбачає: 1) вчинення відповідного напису уповноваженою на таку дію особою із зазначенням її посади, ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, слів “Згідно з оригіналом”, а також дати засвідчення копії; 2) скріплення напису про засвідчення копії підписом уповноваженої особи.

Також, ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Однак, на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються її позовні вимоги, позивачем до позовної заяви додано копії документів, які не засвідченні у встановленому законодавством порядку, а отже не є належними доказами у розумінні ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, у позові позивач зазначає, що при скасуванні наказу про її звільнення відповідачем не проведено повного розрахунку за час вимушеного прогулу, проте доказів на підтвердження зазначеного позивачем до позову не додано в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

У позові позивач посилається на те, що вона підлягає поновленню на посаді автоматично після скасування наказу, проте доказів наведеного до позову не додано, як і не додано доказів поновлення позивача на посаді після набрання судовим рішення від 06.11.2019р. у справі №160/6962/19 законної сили, в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у позові зазначає, що після скасування наказу про її звільнення відповідач не провів їй оплату вимушеного прогулу за період з 18.06.2019р. по 23.07.2020р., проте до позову таких доказів не додано в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем не додано до позову розрахункового листа за вересень 2020 року, на який вона посилається у позові, в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, у позові позивач вказує на те, що Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, проте до позову таких доказі не додано в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, слід звернути увагу позивача на те, що Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області не є припинений у встановленому законодавством порядку, такі відомості в ЄДРПОУ відсутні.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

За таких обставин, недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:

1) адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:

- із зазначенням у прохальній частині позову позовних вимог заявлених саме до відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень;

- із зазначенням у позові викладу обставин, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 62499,25 грн. з урахуванням того, що наведений у позові розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 18.06.2019р. по 23.07.2020р. у розмірі 62499,25 грн. не обґрунтований жодними доказами виходячи вимог п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р., оскільки жодного доказу (довідки про середній заробіток за 2 місяці до звільнення) позивачем до позову не додано у відповідності до вимог п.4, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;

2) доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, а саме:

- копій документів доданих до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, завірених у встановлено порядку згідно до ч.4, ч.5 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України;

- доказів того, що при скасуванні наказу про її звільнення відповідачем не проведено повного розрахунку за час вимушеного прогулу;

- доказів того, що позивач підлягає поновленню на посаді автоматично після скасування наказу, та/або доказів поновлення позивача на посаді після набрання судовим рішення від 06.11.2019р. у справі №160/6962/19 законної сили;

- доказів того, що після скасування наказу про її звільнення відповідач не провів їй оплату вимушеного прогулу за період з 18.06.2019р. по 23.07.2020р.;

- копії розрахункового листа за вересень 2020 року, на який позивач посилається у позові;

- доказів того, що Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись п.4, п.5 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 62499,25 грн. - залишити без руху.

Позивачеві у п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:

1) адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:

- із зазначенням у прохальній частині позову позовних вимог заявлених саме до відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень;

- із зазначенням у позові викладу обставин, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 62499,25 грн. з урахуванням того, що наведений у позові розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 18.06.2019р. по 23.07.2020р. у розмірі 62499,25 грн. не обґрунтований жодними доказами виходячи вимог п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р., оскільки жодного доказу (довідки про середній заробіток за 2 місяці до звільнення) позивачем до позову не додано у відповідності до вимог п.4, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;

2) доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, а саме:

- копій документів доданих до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, завірених у встановлено порядку згідно до ч.4, ч.5 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України;

- доказів того, що що при скасуванні наказу про її звільнення відповідачем не проведено повного розрахунку за час вимушеного прогулу;

- доказів того, що позивач підлягає поновленню на посаді автоматично після скасування наказу, та/або доказів поновлення позивача на посаді після набрання судовим рішення від 06.11.2019р. у справі №160/6962/19 законної сили;

- доказів того, що після скасування наказу про її звільнення відповідач не провів їй оплату вимушеного прогулу за період з 18.06.2019р. по 23.07.2020р.;

- копії розрахункового листа за вересень 2020 року, на який позивач посилається у позові;

- доказів того, що Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва