Рішення № 93203376, 30.11.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/14134/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач, пенсійний орган), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області (далі – третя особа, орган Казначейства) про визнання протиправною бездіяльність щодо не складення подання до Управління Державної казначейської служби у м. Луцьк про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 7020,00 грн (сім тисяч двадцять гривень 00 копійок) та зобов`язання відповідача сформувати подання до Управління Державної казначейської служби у м. Луцьк про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 7020,00 грн (сім тисяч двадцять гривень 00 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 липня 2020 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно якого ОСОБА_1 придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з цим сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості відповідного нерухомого майна, що становить 7020,00 грн (сім тисяч двадцять гривень 00 копійок) та підтверджується квитанцією від 20 липня 2020 року №0005949.

Позивач придбав житло вперше, а тому 06 серпня 2020 року звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про повернення надміру сплачених коштів, однак відповідач листом від 12 серпня 2020 року №0300-0502-8/25450 повідомив про відсутність підстав для подання на повернення сплачених коштів з операції купівлі-продажу нерухомого майна у заявленому розмірі, оскільки ОСОБА_1 не надав інформацію про перебування на черзі на одержання житла та у зв`язку з відсутністю офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало обставину придбання житла вперше.

Позивач вважає таку відмову УПФУ протиправною з огляду на що просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на позов від 15 жовтня 2020 року №0300-0802-8/33071 відповідач позовні вимоги не визнав. Вказав, що згідно договору купівлі-продажу від 20 липня 2020 року ОСОБА_1 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна вартість придбаної квартири становить 702000,00 грн. Позивачем сплачено збір з операції купівлі- продажу квартири у розмірі 7020,00 грн, що становить 1% загальної вартості майна, однак оскільки звертаючись із заявою про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування позивач не надав доказів того, що він придбав квартиру вперше, відповідно підстав для задоволення його заяви не було.

Із наведених підстав пенсійний орган просить відмовити у задоволенні позову (арк. спр. 26-28).

У письмовому поясненні на позовну заяву третя особа зазначила, що згідно зі статтями 45, 78 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України і надходжень, що належать місцевим бюджетам та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (погодженими з відповідними місцевими фінансовими органами у разі повернення коштів з місцевих бюджетів), здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Пунктом 5 розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається платником разом із його заявою та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. У даному випадку для повернення помилково сплачених коштів позивач має звернутись до Головного управління Казначейства із відповідним поданням органу Пенсійного фонду України, заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією платіжного документа, який підтверджує перерахування коштів до бюджету (арк. спр. 33-34).

Заявлене органом Казначейства клопотання про заміну третьої сторони - Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області на Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, на думку суду, не підлягає задоволенню з огляду на те, що як убачається із квитанції від 20 липня 2020 року №0005949 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 7020,00 грн був сплачений позивачем саме на рахунок Управління Казначейства у м. Луцьку (код 38009628).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами(арк. спр. 20).

Суд, перевіривши доводи учасників справи у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) 20 липня 2020 року було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 43,2 кв.м. Договір посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Усік Анжелою Михайлівною

та зареєстрований в реєстрі за №1094.

Згідно квитанції від 20 липня 2020 року №0005949 за придбання вказаної квартири позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості відповідного нерухомого майна, що становить 7020,00 грн (сім тисяч двадцять гривень 00 копійок) (арк. спр. 8).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 липня 2020 року №216927451 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира загальною площею 43,02 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20 липня 2020 року, зареєстрованого за №1094 (арк. спр. 12).

Як убачається із матеріалів справи позивач, вважаючи, що помилково сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбанні квартири вперше, звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі – продажу нерухомого майна, однак відповідач листом від 12 серпня 2020 року №0300-0502-8/25450 повідомив про відсутність підстав для подання на повернення сплачених коштів з операції купівлі-продажу нерухомого майна у заявленому розмірі, оскільки ОСОБА_1 не надав інформації про перебування на черзі на одержання житла та у зв`язку з відсутністю офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало обставину придбання житла вперше (арк. спр. 7).

Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №400/97-ВР).

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР також врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок №1740). Цей Порядок деталізує механізм сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Як встановлено пунктом 9 статті 1 Закону №400/97-ВР, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини статті 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є, для платників збору, визначених пункту 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна

На обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону (пункт 10 частини першої статті 4 Закону №400/97-ВР).

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону №400/97-ВР платники збору, визначені пунктами 5-7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Пунктом 2 Порядку №17490 уточнено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачується платниками на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства).

Абзацами третім-четвертим пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР, як і пунктом 15-3 Порядку №1740, обумовлено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Як визначено абзацом другим пункту 15-3 Порядку №1740, документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Абзацом п`ятим пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР також передбачено, що нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №819/1498/17, від 31 січня 2018 року у справі №819/1667/17, від 20 лютого 2018 року у справі №819/1730/17, від 13 грудня 2018 року у справі №813/969/17.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 липня 2020 року №216927451 слідує, що він містить лише відомості про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру загальною площею 43,02 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20 липня 2020 року, зареєстрованого за №1094.

Фактичною підставою для відмови відповідачем видати позивачу подання про повернення сплачених коштів з операції купівлі-продажу нерухомого майна у заявленому розмірі стало ненадання останнім інформації про перебування на черзі на одержання житла та відсутність офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало обставину придбання житла вперше.

Станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбаває таку нерухомість. Водночас, вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України № 29-у/2000 від 23 березня 2000 року відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень, зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року по справі №819/1727/16, від 14 серпня 2019 року по справі №372/1350/17, від 14 травня 2019 року по справі №813/1514/17, від 14 травня 2019 року по справі № 819/145/17, від 14 травня 2019 року по справі № 819/259/17.

У даному випадку будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_1 про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого житла та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Як визначено абзацом шостим пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит Пенсійного фонду України та його територіальних органів, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, нотаріусів, адвокатів надається у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Наведене вказує на те, що відповідач мав можливість безпосередньо перевірити факт придбання житла вперше чи наявність іншої зареєстрованої нерухомості за позивачем. Тому безпідставними є доводи Головного управління ПФУ у Волинській області про те, що ОСОБА_1 не надав документів, які б підтверджували факт придбання ним житла вперше, адже відповідач не здобув доказів того, що в останнього у власності перебуває ще й інше майно, яке було придбане ним раніше - до укладення договору від 20 липня 2020 року.

Порядок повернення з державного бюджету коштів як помилково сплачених потребує дотримання певних умов та процедур.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України визначено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182 (далі - Порядок № 787).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року, №1019) визначено, що Пенсійний фонд України здійснює контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна».

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15 квітня 2015 року, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а такими органами є органи Пенсійного фонду України, то саме на цих суб`єктів покладено обов`язок щодо формування та подання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. При цьому належним органом, до якого вноситься подання (враховуючи повноваження територіальних органів Державної казначейської служби та той факт, що одержувачем коштів було УК у м. Луцьку/Луцька ОТГ), у цій справі є Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України не доведено правомірність відмови у видачі ОСОБА_1 подання на повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна вперше.

Таким чином, з урахуванням правових висновків Верховного Суду у зразковій справі, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов переконання про задоволення позову шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Волинській області щодо не складення подання до Управлінню Державної казначейської служби у м. Луцьк про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченого згідно з квитанцією від 20 липня 2020 року №0005949 у сумі 7020,00 грн (сім тисяч двадцять гривень 00 копійок) та зобов`язання відповідача сформувати до Управління Державної казначейської служби у м. Луцьк Волинської області подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченого згідно з квитанцією від 20 липня 2020 року №0005949 збору у вказаному розмірі.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 24 вересня 2020 року № 0.0.1848216412.1 (арк. спр. 6).

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Бюджетного кодексу України, Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 38009628) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не складення подання до Управлінню Державної казначейської служби у м. Луцьк Волинської області про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченого згідно з квитанцією від 20 липня 2020 року №0005949 у сумі 7020,00 грн (сім тисяч двадцять гривень 00 копійок).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області сформувати до Управління Державної казначейської служби у м. Луцьк Волинської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченого згідно з квитанцією від 20 липня 2020 року №0005949 збору у сумі 7020,00 грн (сім тисяч двадцять гривень 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840, 80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 30 листопада 2020 року.