Рішення № 93202821, 01.12.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/2304/20 2/303/1084/20 ряд.стат.звіту №41

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 року м.Мукачево Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі : головуючого-судді Монич В.О. при секретарі Варга Н.В. Справа №303/2304/20 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про відновлення становища, яке існувало до порушення, відновлення запису про іпотеку в реєстрі іпотек, звернення стягнення, - в с т а н о в и в :

Акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про відновлення становища, яке існувало до порушення, відновлення запису про іпотеку в реєстрі іпотек, звернення стягнення. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору №MKAWGA00000151 від 26.02.2008 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 111 101,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.02.2018 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приват Банк» (правонаступником якого є АТ КБ “Приват Банк”) та відповідач 26.02.2008 року уклали договір іпотеки №MKAWGA00000151, згідно якого, відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме : будинок загальною площею 158.90 кв.м., житловою площею 73.30 кв.м., який розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , який належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 . Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 722 200 грн. 50 коп.. Третя особа зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків банку, які мають вираз у залученні банком вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов`язкових платежів з цих коштів. Тож, для захисту своїх прав банк звернувся до Мукачівського міськрайонного суду та отримав рішення від 28.04.2009 року, справа №2-1355/09 про звернення стягнення на житловий будинок та земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKAWGA00000151 від 26.02.2008 року. Після прийняття рішення про звернення стягнення на майно, всі мешканці у тридцятиденний строк повинні були добровільно звільнити майно. Однак, мешканці відмовились добровільно звільнити майно, тому банк був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про виселення ОСОБА_2 та інших особі, які зареєстровані та проживають у житловому будинку зі зняттям з реєстраційного обліку. ОСОБА_3 (батько відповідача) звернувся з зустрічним позовом до Мукачівського міськрайонного суду про визнання недійсним договору іпотеки №MKAWGA00000151 від 26.02.2008 року Мукачівський міськрайонного суду виніс рішення від 16.09.2013 року в якому в задоволенні позовних заяв банку про виселення — відмовити, зустрічний позов задовольнити, тож було визнано недійсним договір іпотеки від 26.02.2008 року укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПриватБанк". Банк не погодився з рішенням та звернувся до апеляційного суду. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 23.12.2014 року рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16.09.2013 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково (задоволено виселення ОСОБА_2 , в задоволенні виселення інших осіб відмовлено, а також відмовлено у позові ОСОБА_3 , тобто у визнанні недійсним договору іпотеки). За період розгляду справи в апеляційній інстанції боржником було перереєстровано предмет іпотеки на третю особу ОСОБА_1 . Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена формація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Третя особа станом на 27.03.2020 року має заборгованість - 795634,18 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом 94746,65 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом 79761,16 доларів США, заборгованості по комісії за користуванням кредитом 2395,99 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 618730,38 доларів США. Однак, розмір грошової вимоги до боржника ОСОБА_2 , яку позивач просить задовольнити складає 94 746,65 доларів США – заборгованість за кредитом. Тому, позивач просить відновити становище, яке існувало до порушення, відновлення запису про іпотеку в реєстрі іпотек. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKAWGA00000151 від 26.02.2008 року, в розмірі 94746,65 доларів США заборгованість за кредитом, що складає еквівалент 2 665 223 грн. 26 коп. : звернути стягнення на будинок загальною площею 158,90 кв.м., житловою площею 73,30 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки № MKAWGA00000151 від 26.02.2008 року Акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на рівні, зазначеному в Договорі іпотеки, а саме - 722 200 грн. 50 коп., будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правовику купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити. Відповідач подав до суду відзив в якому просить у задоволенні позову відмовити. Даний відзив мотивує тим, що він став власником домоволодіння, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування нерухомого майна від 12.02.2014 року. Згідно п.5 даного Договору дарувальник стверджував, що домоволодіння, яке дарується на момент укладення цього договору під арештом чи забороною не перебуває. В державних реєстрах була відсутня будь-яка інформація про наявність зареєстрованих обтяжень на домоволодіння. З того моменту, і до моменту отримання ухвали про відкриття провадження жодних претензій чи звернень від банку до нього не було. Вважає себе добросовісним набувачем у розумінні ст.388 ЦК України і його право власності не може бути обмежене у будь-який спосіб, у тому числі і шляхом звернення стягнення на домоволодіння як на предмет іпотеки. Як стало йому відомо від ОСОБА_2 , що відповідно до рішення суду від 16 вересня 2013 року визнано недійсним договір іпотеки укладений між закритим акціонерним товариством комерційного банку "Приват Банк" та ОСОБА_2 26 лютого 2008 року, який зареєстровано в реєстрі за №150 та завірено приватним нотаріусом. Дане рішення набуло законної сили 01.10.2013 року, що підтверджується відбитком штампа проставленого на рішенні суду. На підставі зазначеного, ОСОБА_2 виконав дане рішення шляхом зняття заборони відчуження із реєстру заборони відчуження нерухомого майна, та скасування запису в державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяження про обтяження іпотекою житла АДРЕСА_1 . В подальшому 23 жовтня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна. Станом на день укладення даного договору в ОСОБА_2 не було жодний заборон, щодо укладення Договору купівлі-продажу домоволодіння. Крім того, 18 березня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із заявою про поворот виконання рішення, в якій просив привести сторони договору іпотеки від 26.02.2006 року укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 у стан, що передував винесенню рішення про визнання договору іпотеки недійсним. Також просив встановити факт нікчемності договору дарування №270 від 12.02.2014 року, та відновити право власності ОСОБА_2 на житло та відповідний запис у державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяження, державному реєстрі правочинів. Відновити запис у державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень про обтяження іпотекою житла : АДРЕСА_1 . У вказаній заяві зазначено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актуальної інформації про право власності власником є ОСОБА_1 . Однак, ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 05 травня 2016 року у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про поворот виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16.09.2013 року - відмовлено. Вважає, що вище зазначене свідчить, що позивачу ще станом на 18 березня 2016 року було відомо про факт зняття заборони з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо об`єкта нерухомого майна. Отже, відсутні правові підстави для визнання відповідача іпотекодавцем та звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки відповідач став власником спірного домоволодіння на підставі договору дарування нерухомого майна. Договір дарування нерухомого майна на підставі якого він став власником будинку за адресою : АДРЕСА_1 , було укладено 12 лютого 2014 року, в 2016 році позивачу було відомо про даний факт, що ним самим визнано у заяві про поворот виконання рішення від 18 березня 2016 року. Рішення суду про визнання договору іпотеки недійсним скасовано було Апеляційним судом Закарпатської області 23 грудня 2014 року, однак, позивач протягом трьох років не відновив становище, яке існувала до його порушення і лише з позовом звернувся до суду 06 травня 2020 року, тобто більше ніж через шість років. Відповідь на відзив суду не надано. Вивчивши матеріали справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд приходить слідуючого висновку. Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу. Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.83 ч.3 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №MKAWGA00000151 від 26.02.2008 року третя особа по справі ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 111 101,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.02.2018 року (а.с.4-9). В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приват Банк» (правонаступником якого є АТ КБ “Приват Банк”) та третя особа по справі ОСОБА_2 26.02.2008 року уклали договір іпотеки №MKAWGA00000151, згідно якого, ОСОБА_2 , надав в іпотеку нерухоме майно, а саме : будинок загальною площею 158.90 кв.м., житловою площею 73.30 кв.м., який розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , який належав йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 (а.с.12-16). Для захисту своїх прав банк звернувся до Мукачівського міськрайонного суду та отримав рішення від 28.04.2009 року, справа №2-1355/09 про звернення стягнення на житловий будинок та земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKAWGA00000151 від 26.02.2008 року (а.с.17). Відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16 вересня 2013 року, справа №303/3363/13-ц, банк звернувся до Мукачівського міськрайонного суду з позовною заявою про виселення ОСОБА_2 та інших особі, які зареєстровані та проживають у житловому будинку зі зняттям з реєстраційного обліку на що, ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом до Мукачівського міськрайонного суду про визнання недійсним договору іпотеки №MKAWGA00000151 від 26.02.2008 року суд, вирішив в задоволенні позовних заяв банку про виселення — відмовити, зустрічний позов задовольнити, було визнано недійсним договір іпотеки від 26.02.2008 року укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" (а.с.18-19). Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 23.12.2014 року вище зазначене рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16.09.2013 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково - вирішено виселити ОСОБА_2 , який зареєстрований (проживає) у житловому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_1 , в задоволенні виселення інших осіб відмовлено, а також відмовлено у позові ОСОБА_3 , тобто у визнанні недійсним договору іпотеки (а.с.20-22). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.07.2018 року за номером 132189420, житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , 12 лютого 2014 року перейшов у власність відповідача ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 12.02.2014 року (а.с.23-24). Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії договору іпотеки. Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 Цивільного кодексу України. Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки, серед яких, зокрема, зазначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору та визнання договору іпотеки недійсним. Таким чином, якщо договір іпотеки не припинено з визначених законом підстав, а отже усі права і обов`язки, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватись і є діючими до його повного виконання. Судовим рішенням по справі 303/3363/13-ц встановлено, що основне зобов`язання боржник не виконав, наявність та розмір заборгованості підтверджений наданим розрахунком заборгованості. Отже основне зобов`язання за кредитним договором не припинилось, а тому відсутні підстави вважати іпотеку припиненою. Змістом частин першої, другої статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави. За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки. Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», до яких, зокрема, належать : припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрата переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Співвідношення зазначених положень законодавства дає змогу дійти висновку про те, що Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України. За змістом зазначених норм іпотека не припиняється при переході прав на іпотечне майно, якщо не наступили обставини, визначені законом, зокрема статтею 17 Закону України «Про іпотеку». При цьому факт реалізації іпотечного майна (стаття 17 Закону «Про іпотеку») припиняє іпотеку лише за умови дотримання положень статей 23 та 11 цього Закону. Судом також встановлено, що 18 березня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із заявою про поворот виконання рішення, в якій просив : привести сторони договору іпотеки від 26.02.2006 року укладеного між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 у стан, що передував винесенню рішення про визнання договору іпотеки недійсним; встановити факт нікчемності договору дарування №270 від 12.02.2014 року; відновити право власності ОСОБА_2 на житло та відповідний запис у державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяження, державному реєстрі правочинів; відновити запис у державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень про обтяження іпотекою житла : АДРЕСА_1 . У вказаній заяві зазначено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актуальної інформації про право власності власником є ОСОБА_1 (а.с.74-75). Однак, ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 05 травня 2016 року у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про поворот виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16.09.2013 року – відмовлено (а.с.76-78). Отже, вище зазначене свідчить, що позивачу ще станом на 18 березня 2016 було відомо про факт зняття заборони з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо об`єкта нерухомого майна та відчуження майна. На момент укладання договорів купівлі-продажу спірного майна запис про обтяження майна іпотекою було виключено з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, до спірних правовідносин не може застосовуватись ст,23 Закону України «Про іпотеку», так як під час переходу права власності на спірне домоволодіння до відповідача воно предметом іпотеки не було, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року по справі №6-201цс14. Відповідач є добросовісним набувачем у розумінні ст.388 ЦК України, його право власності не може бути обмежене у будь-який спосіб, у тому числі і шляхом звернення стягнення на домоволодіння як на предмет іпотеки. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Отже, відсутні правові підстави для визнання відповідача іпотекодавцем та звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки відповідач став власником спірного домоволодіння на підставі договору дарування нерухомого майна. Враховуючи вищенаведене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 223, 258, 263-265, 268 ЦПК України, та ст.ст.257, 261, 388 ЦК України, суд, у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про відновлення становища, яке існувало до порушення, відновлення запису про іпотеку в реєстрі іпотек, звернення стягнення – відмовити за спливом строку звернення до суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляцйної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк», код ЄДРПОУ 14360570, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, поштовий індекс — 01001;

Відповідач : ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_2 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог : ОСОБА_2 , мешканець АДРЕСА_3 .

Головуючий В.О.Монич