Рішення № 93198976, 26.11.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2020 Справа №607/10713/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Хамелко О.Ю.,

представника позивача адвоката Синюка А С., представника відповідача Кондрат Л. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Синюк А. С. пред`явив до суду позов до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції у якому заявляє вимогу про скасування постанови про накладення адміністративного 407356 від 15 травня 2020 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 85 грн., та закриття провадження у справі . Аргументуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що спірну постанову вважає такою, що винесена з порушеннями норм законодавства та підлягає скасуванню, оскільки жодного правопорушення він не вчиняв. Поліцейські неправомірно склали спірну постанову, оскільки жодних доказів на підтвердження обставин, що у ній викладено при розгляді справи про адміністративне правопорушення не встановлено . Факти, викладені в спірній постанові не відповідають реальним обставинам справи.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що наведені позивачем доводи є необґрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи. Порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 178 КУпАП доведена матеріалами справи. Так працівниками поліції 15 травня 2020 року близько 00 год. 05 хв. по вулиці Й. Сліпого у м. Тернополі було виявлено групу осіб , що розпивала слабоалкогольні напої біля входу в магазин « СпарЕкспрес», та перебувала в громадському місці з ознаками алкогольного сп`яніння . На місці також виявлено пляшки зі слабоалкогольним напоєм – пивом. При цьому приписами ч. 1 ст. 178 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність з розпивання пива (крім безалкогольного ) , алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) і інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадському місці у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль. До відзиву долучила диск з матеріалами відео- фіксації.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задоволити їх у повному обсязі . Вказав, що навіть на долученому представником відповідача диску відеофіксації з місця події відсутні будь-які докази на підтвердження вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв, чи його перебування у стані алкогольного сп`яніння. Також, акцентував увагу суду на тому, що у спірній постанові відсутні будь-які посилання на те, що проводилася відеофіксація та про долучення записів відеофіксації. За таких обставин просив спірну постанову скасувати , провадження у справі закрити . Окрім цього стягнути із відповідача понесені судові витрати в розмірі 420, 40 гривень сплаченого судового збору та одну тисячу гривень витрат на правничу допомогу адвоката відповідно до договору від 22 червня 2020 року та квитанції від 25 листопада 2020 року

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Також, просила відмовити у стягненні грошових коштів в розмірі 1000 гривень на правову допомогу адвоката.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши докази, дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне:

згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГАА № 407356 від 15 травня 2020 року, ОСОБА_1 , 15 травня 2020 року, близько 00 год. 05 хв. м. Тернопіль, вул. Й. Сліпого,5 , перебував у громадському місці біля входу в магазин «Спар Експрес» з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота , поведінка, що не відповідає дійсності), чим ображав людську гідність та громадську мораль, чим вчинив правопорушення , передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП .

Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 178 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 85 грн.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)

Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За загальним правилом частини 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма – частина 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права про своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений статтею 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Цим принципом повинен керуватись працівник поліції, коли розглядає справу про адміністративне правопорушення за результатами якої приходить до переконання про винуватість особи.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку якщо рішення поліцейського буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов`язок доводи свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

Виконуючи зазначену вимогу частини 2 ст. 77 КАС України представник відповідача надала запис з відеокамери працівників поліції на якому зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

При цьому , перебування позивачем ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (поведінка, що не відповідає дійсності), чим він ображав людську гідність та громадську мораль, за обставин, викладених у спірній постанові, на вказаному відеозаписі не зафіксовано.

Натомість, на відеозаписі видно , що позивач ОСОБА_1 коректно спілкується із працівниками поліції, виявляє адекватну поведінку, надає чіткі відповіді на запитання поліцейського, поведінка ОСОБА_1 відповідає обстановці.

При цьому, позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення .

Інших доказів, котрі б це підтверджували суду не надано.

Саме тому суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 178 КУпАП.

Згідно статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно частини 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі – закриттю.

Також, відповідно до вимог ч. 1 ст. 143 , ч. 1 ст. 132 та ч. 1 ст. 139 КАС України із відповідача в користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції підлягають до стягнення 420, 40 гривень сплаченого ним судового збору при зверненні до суду із позовною заявою.

Що стосується заявлених вимог про стягнення 1000 гривень витрат затрачених на правничу допомогу адвоката , суд, вважає, що вони підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції витрат на правову допомогу адвоката в сумі 700 гривень.

При цьому суд враховуючи вимоги ст. 134 КАС України , вважає, шо такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг ) .

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. І. Котляревського, 24, м. Тернопіль , 46003, КОД ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити .

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГАА № 407356 від 19 травня 2020 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 85 гривень – скасувати.

Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за частиною 1 ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення – провадженням закрити.

Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції суму судового збору сплаченого позивачем при зверненні до суду із позовом розмірі 420, 40 гривень та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 700 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд Тернопільський міськрайонний суду у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.

Дата складення судового рішення 26 листопада 2020 року.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка