Постанова № 9319786, 15.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.04.10Справа №2а-2303/10/2/0170 (12:43)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєв С.В. , при секретарі Дрягіні В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Жилстрой 99»

до ДПІ в Керчі

про часткове скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача – Птіцин О.М. – пред-к, дов. від 02.09.2009 р.

від відповідача – не з’явився .

Суть спору: Закрите акціонерне товариство «Жилстрой 99» ( далі позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило частково скасувати податкове повідомлення – рішення ДПІ у м.Керчі (далі відповідач) № 0001601502/0 від 20.07.2009 р. в частині нарахування штрафу у розмірі 36786,57 грн. Вимоги мотивовані тим, що відповідач помилково застосував штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог .

Відповідач 18.03.2010 р. надіслав до суду заперечення на позов (вих.№7104/10/10-0 від 17.03.2010 р. ) , в яких зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню , зазначене податкове повідомлення - рішення прийнято після встановлення порушення позивачем строків сплати узгоджених податкових зобов’язань , встановлених в Законі України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” . Від відповідача 18.03.2010р. надійшло клопотання (вих.№ 71-3/10/10-0 від 17.03.2010р.) про розгляд справи без участі його представника.

У судовому засіданні, яке відбулось 23.03.2010 р., представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідач явку свого представника у судове засідання, яке відбулось 15.04.2010р., не забезпечив, надіслав клопотання (вих.№ 9193/10/10-0 від 14.04.2010 р.) про розгляд справи без участі його представника.

Представник позивача у судовому засіданні 15.04.2010р. наполягав на вимогах , викладених у позові, не заперечував проти продовження розгляду справи без участі представника відповідача.

Суд, вислухавши думку представника позивача, вивчивши клопотання відповідача, керуючись ст.128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання по ПДВ , за результатами якої складений акт № 1217/1502/30411176 від 13.07.2009 р.

У зазначеному акті відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем термінів сплати сум податкових зобов’язань по ПДВ, визначених ним у наданих податкових деклараціях.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 20.07.2009 р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0001601502/0 , згідно з яким позивач на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 212 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 163133,62 грн. мав сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 81566,81 грн.

Діючи відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, позивач оскаржував зазначено податкове повідомлення-рішення в апеляційному порядку, у задоволення цих скарг йому було відмовлено.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов ‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов’язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов’язань визначений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.4 якої визначає , що податкові декларації податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю – протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4п.4.1.ст.4 Закону для подання декларації платника податків.

Розмір штрафних санкції, які накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства , та порядок їх застосування визначені у ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 вказаного закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим законом, він зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу,

при затримці від 31до 90 календарних днів - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу;

при затримці більш 90 календарних днів - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому ) періоді , визначена згідно з Законом.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивачем в порядку передбаченому чинним законодавством України були узгоджені суми податкових зобов’язань по ПДВ шляхом надання Декларації №35823 від 20.10.2008р. , в який визначено податкове зобов’язання у сумі 19472 грн. зі строком оплати 30.10.2008 р., Декларація № 4490 від 20.11.2008 р. , в який визначено податкове зобов’язання у сумі 20113грн. зі строком оплати 01.112.2008 р. , Декларація № 43233 від 22.12.2008 р. , в який визначено податкове зобов’язання у сумі 29187 грн. зі строком оплати 30.12.2008 р., Декларація № 49210 від 20.01.2009 р. , в який визначено податкове зобов’язання у сумі 49886 грн. зі строком оплати 30.01.2009 р, Декларація №2353 від 19.02.2009 р. , в який визначено податкове зобов’язання у сумі 11797 грн. зі строком оплати 02.03.2009 р. , Декларація № 29017 від 19.09.2008 р., в який визначено податкове зобов’язання у сумі 51669 грн. зі строком оплати 30.09.2008 р.

Позивачем надана копії платіжного доручення № 555 від 29.10.2008 р. на суму 19472 грн., в графі « призначення платежу» якого було вказано: «ПДВ за вересень 2008 р.» . Він також надав копії платіжних доручень № 620 від 28.11.2008 р. на суму 5113 грн., в графі « призначення платежу» якого було вказано: «ПДВ за жовтень 2008 р.», платіжного доручення № 619 від 28.11.2008 р. на суму 15000 грн., в графі «призначення платежу» якого було вказано: «ПДВ за жовтень 2008 р.», платіжного доручення № 675 від 30.12.2008 р. на суму 29187 грн., в графі « призначення платежу» якого було вказано: «ПДВ за листопад 2008 р.», платіжного доручення № 208 від 14.05.2009 р. на суму 49886 грн., в графі « призначення платежу» якого було вказано: «ПДВ за грудень 2008 р.». На зазначених платіжних дорученнях, копії яких залучені до матеріалів справи, є відмітка банку про проведення платежів в дні їх оформлення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін , суд прийшов до висновку , що знайшов підтвердження факт порушення позивачем термінів сплати узгоджених ним податкових зобов’язань по ПДВ при поданні Декларацій № 49210 від 20.01.2009 р. та Декларації № 29017 від 19.09.2009 р., в наслідок чого податковим органом обґрунтовано застанові штрафні санкції у розмірі 44780,24грн. При аналізі інших платіжних доручень суд прийшов до висновку що платник податків сплатив узгоджені податкові зобов’язань по ПДВ в терміни, визначені чинним законодавством, внаслідок чого не можна визнати обґрунтованим застосування відповідачем штрафних санкцій у сумі 36786,57 грн.

Суд не може погодитись з твердженнями відповідача про те, що у зв’язку з наявністю у позивача заборгованості по ПДВ за попередні періоди він , діючи відповідно до п.п.7.7. ст. 7 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, при отриманні коштів , перерахованих позивачем згідно з зазначеними вище платіжними дорученнями , незважаючи на чітке визначення в них в графі «Призначення платежу» звітного періоду опати ПДВ , правомірно здійснив погашення податкового боргу за інші періоди часу .

Так, ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним..

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч.2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.

Ст.8 Закону України „Про власність" встановлено, що цим Законом встановлюються основні положення про власність в Україні. У відповідності зі ст. 4 цього Закону власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Частина 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

В силу викладеного стає зрозумілим , що діючим законодавством України також закріплено право власника за власною ініціативою та на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, гарантії недоторканості майна з боку держави.

У відповідності зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Вивчивши зазначені вище обставини , суд дійшов висновку, що відповідач при зарахуванні коштів, перерахованих на підставі вказаних платіжних доручень на погашення податкових зобов’язань за інші , ніж визначені в них періоди часу , діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України „Про державну податкову службу в Україні". Суд вважає, що податковий орган в зазначених умовах не мав право самостійно без згоди платника податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі , змінюючи призначення платежу, визначеного останнім у платіжному документі.

В силу викладеного підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення - рішення № 0001601502/0 від 20.07.2009 р. в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 36786,57 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 15.04.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 22.05.2010 р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в. Керчі № 0001601502/0 від 20.07.2009 р. в частині нарахування Закритого акціонерного товариства «Жилстрой 99» у сумі 36786, 57 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Жилстрой 99» (м.Керч, вул. 1-ї П’ятирічки, 40 код ЄДРПОУ 30411176) 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                         Яковлєв С.В.