Рішення № 93197463, 30.11.2020, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2260/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"30" листопада 2020 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої: судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання Багрін І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛФФІН» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

в липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛФФІН» (далі - ТОВ «ВЕЛФФІН») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 33 601 грн. 60 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позивачем ТОВ «ВЕЛФФІН» та відповідачкою 06.06.2017 року було укладено договір позики № 202388, за умовами якого останній було надано позику в розмірі 800 грн. 00 коп. строком на 30 календарних днів шляхом перерахування коштів на вказаний відповідачем банківський рахунок. В свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язалася повернути позику та сплатити проценти за користування позикою в розмірі, встановленому п.1.5 договору.

Станом на день подання позову, відповідачка взяті на себе зобов`язання за договором позики не виконала, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 33 601 грн. 60 коп., яка складається з:

- основного боргу в розмірі 800 грн. 00 коп.;

- заборгованості за процентами в розмірі 16 628 грн. 80 коп.;

- заборгованості за простроченим процентами в розмірі 16 172 грн. 80 коп.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Відповідно до ч.ч.7,8ст.128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації. Про причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести заочний розгляд справи, відповідно до ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Зокрема судом встановлено, що ТОВ «ВЕЛФФІН» зареєстровано як фінансова установа, відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за № 2606 від 27.10.2015 року. Основним видом діяльності ТОВ «ВЕЛФФІН» є кредитування, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

06.06.2017 року між ТОВ «ВЕЛФФІН» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір позики № 202388 в електронній формі, відповідно до якого позивач надав відповідачці кошти в сумі 800 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальниця зобов`язалася повернути позику та сплатити проценти за користування нею. Позика надавалася строком на 30 календарних днів (п.п.1.1, 1.2, 1.3 договору).

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копію договору № 202388 від 06.06.2017 року, який оформлений сторонами в електронній формі, роздруківку заявки з офіційного веб-сайту товариства https://creditup.com.ua., повідомлення ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 24.11.2020 року щодо перерахування коштів на картку, вказану відповідачкою, через систему платежів «WayForPay» в розмірі 800 грн. 00 коп.

За користування позикою відповідачка зобов`язалася сплачувати проценти в наступному порядку:

- в розмірі 1,9 процентів від суми позики, але не менше 30 грн. 00 коп. за перший день користування позикою,

- в розмірі 1,9 процентів від суми позики щоденно за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики,

- в розмірі 1,9 процентів від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п. 1.3 договору, які підлягають сплаті додатково до основних процентів (п.1.5.2 договору).

Дата перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладання договору позики між позичальником і позикодавцем (п.п. 1.4 договору).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.611, ч. 2 ст.612, ст.ст.623-625, ч. 1 ст.1049, ст.1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики (в тому числі достроково), сплатити заборгованість, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1ст. 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1ст. 207 ЦК України).

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Зокрема, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

В разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції (ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію» ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Так, частиною 4 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що фізична особа (споживач) послуг у сфері електронної комерції повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2017 року відповідачка ОСОБА_1 у визначеному Правилами надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛФФІН» оформила заявку для отримання позики шляхом заповнення всіх полів заявки, що є обов`язковими для заповнення, на підставі якої між сторонами було укладено договір позики в електронній формі. На вказаний відповідачкою розрахунковий рахунок була перерахована обумовлена сторонами сума позики.

Цього ж дня вказана сума позики була перерахована відповідачці на її платіжну картку.

Згідно наданого позивачем розрахунку, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики, процентів не виконала.

Згідно з ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором абозаконом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.ст.610, 611 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, Касаційного цивільного суду у постанові від 08 травня 2019 року у справі №520/16880/14-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказане свідчить, що позикодавець не вправі нараховувати проценти за користування позикою після закінчення строку повернення позики, а саме після 06.07.2017 року. Права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума позики 800 грн. 00 коп., а також проценти за користування кредитом в межах строку надання позики - по 06.07.2017 року, що становить 470 грн. 80 коп.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (3,8 %), на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 80 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст.12,13, 76-83, 141, 259, 263 265, 280-282, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛФФІН» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛФФІН», місцезнаходження: місто Київ, Солом`янський район, вулиця Героїв Севастополя, будинок № 48, ідентифікаційний код 39952398, борг за договором позики № 202388 від 06.06.2017 року, який складається з: основного боргу в розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп., заборгованості за процентами в розмірі 470 (чотириста сімдесят) грн. 80 коп., а всього 1 270 (одна тисяча двісті сімдесят) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛФФІН», місцезнаходження: місто Київ, Солом`янський район, вулиця Героїв Севастополя, будинок № 48, ідентифікаційний код 39952398, судові витрати в розмірі 80 (вісімдесят) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області шляхом подачі заяви відповідачем про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Л.В. Лузан