Рішення № 93196078, 25.11.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/3678/20

пр. № 2/336/2296/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

25 листопада 2020 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Жупанової І.Б., за участю секретарки судового засідання Палубінської К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» про стягнення заборгованості за по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» про стягнення не сплаченої заробітної плати та суми за затримку розрахунку при звільненні, в обґрунтування якої зазначено, що позивачка перебував у трудових відносинах з відповідачем, які 09.04.20 року були припинені, у зв`язку зі звільненням позивача із займаної посади на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.

Позивач зазначає, що при звільнені відповідачем їй не сплачені заробітна плата в зв`язку з чим просить після уточнень стягнути з відповідача суму несплаченої заробітної плати у розмірі 19203,86 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 57564,00 гривень.

Ухвалою Шевченківського районного суду м Запоріжжя від 23.09.2020 року позовна заява, після усунення недоліків, прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті справи.

Відповідачем, у встановлений судом строк, наданий відзив на позовну заяву, в якій визнані позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати у розмірі 19 299,48 грн. З приводу виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26 693,79 грн. вимоги вважає необґрунтованими, а суму неспівмірно великою. Зазначає, що позивачем при розрахунку суми середнього заробітку не враховано, що на підприємстві на підставі ст. 56 КЗпП та п. 3.5 Колективного договору застосовувалася робота по неповному робочому часі. Відповідно до фактичних даних за 2018 рік, 2019 року, 2020 рік робочий тиждень для штатного працівника склав в середньому 28,5 год. Отже, з 10.04.2020р. по 21.10.2020р.(дата подачі заяви про зміну розміру позовних вимог) – 26 тижнів х 28,5 год. =741 год./ 8 год. = 93 роб. дня. Крім того, позивачем сума середньої заробітної плати вказана із включенням податків та обов`язкових платежів, без відрахування від неї податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та військового збору у розмірі 1,5 %. ЗДП «Радіоприлад», як податковий агент зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу, у зв`язку з чим середньоденна заробітна плата складає не 359,76 грн., як вказує позивач, а 287,03 грн.

В судове засідання позивач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, надала уточнені позовні вимоги, не заперечує, щодо стягнення заробітної плати у розмірі 19 299,48 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26 693,79 грн.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, визнає вимоги частково в частині стягнення заробітної плати у розмірі 19 299,48 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26 693,79 грн. з урахуванням доводів викладених у відзиві на позовну заяву.

Керуючись ч.1 ст.223 ЦПК України, суд розглядає справу на підставі наявних в ній доказів, за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.3ст.12 ЦПК України,кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 81, 76 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З 11.09.1995 року позивач перебувала у трудових правовідносинах з відповідачем по справі - ЗДП «Радіоприлад». 09.04.2020 року позивач звільнена із займаної посади на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено і це не оспорюється представником відповідача, що на час звільнення ОСОБА_1 відповідач не провів з ним розрахунок.

Відповідно до довідки з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» №116-1176 від 19.10.2020 року та пояснень відповідача підприємство має заборгованість з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 у розмірі 19 299,48 грн.

Згідно зі ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Оскільки на теперішній час позивачу не виплачена заробітна плата при звільненні, то права позивача підлягають поновленню шляхом стягнення нарахованих, проте не виплачених сум.

Враховуючи, вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати у розмірі 19 299,48 грн. підлягають задоволенню.

З приводу стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 57564,00 грн., суд дійшов наступних висновків.

Пленум Верховного Суду України в п. 20 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 року N 13 постановив, що суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1ст. 117 КЗпП Україниу разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу(в день звільнення), при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові й середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі службовою запискою заступника директора з економічних питань ЗДП «Радіоприлад» № 179-120 від 07.09.2020 року, на підприємстві, на підставі ст. 56 КЗпП та п. 3.5 Колективного договору застосовується робота по неповному робочому часу. Відповідно до фактичних даних за 2018 року, 2019 рік та перше півріччя 2020 року робочий тиждень для одного штатного працівника склав в середньому 28,5 год.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995р.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З урахуванням того, що позивач не заперечив, що на підприємстві ЗДП «Радіоприлад» застосувався неповний робочий час, підлягає стягненню середнього заробітку за 93 робочі дні (26 тижнів х 28,5 год. =741 год./ 8 год. = 93 роб. дня).

Таким чином, з урахуванням кількості робочих днів затримки розрахунку при звільненні - розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку за період з 10.04.2020 по 21.10.2020 року становить 26693,79 грн., за виключенням податків та зборів, що підлягає виплаті фізичній особі, виходячи із розрахунку (287,03 (середньоденна заробітна плата) х 93 (календарні дні) = 26693,79 грн.).

Отже, сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 26 693,79 грн., що не заперечувалось позивачем.

При цьому, відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 гривень.

На підставі ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за невиплачену в строк заробітну плату у розмірі 840,80 гривень.

З наведених підстав суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» про стягнення не сплаченої заробітної плати, та суми за затримку розрахунку при звільненні, задовольнити.

Стягнути з Запорізького Державного підприємства «Радіоприлад» (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 3, ЄРДПОУ 14313317) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), нараховану, проте не виплачену заробітну плату у розмірі 19 299 гривень 48 копійки.

Стягнути з Запорізького Державного підприємства «Радіоприлад» (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 3, ЄРДПОУ 14313317) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26 693 гривні 79 копійки з урахуванням сум податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Запорізького Державного підприємства «Радіоприлад» (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 3, ЄРДПОУ 14313317) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), витрати на оплату судового збору у розмірі 840 гривень 40 копійок.

Стягнути із Запорізького Державного підприємства «Радіоприлад» (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 3, ЄРДПОУ 14313317) в дохід держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.Б. Жупанова