Рішення № 93195949, 25.11.2020, Приазовський районний суд Запорізької області

Справа № 937/5401/19

провадження № 2/325/291/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Діденка Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Краснової Ю.С.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області, про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

18 серпня 2020 року до суду на підставі ухвали Запорізького апеляційного суду від 13.08.2020 року, надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Держави України про відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що діями судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_3 , які виразилися у тривалому не розгляді цивільної справи за її позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, її позбавлено права на захист та на справедливий, незалежний, неупереджений суд. Оскільки, як зазначає позивачка, суддю ОСОБА_3 на роботу наймала Держава Україна і Державне казначейство України, тому за його неправомірні дії вони несуть повну відповідальність. Крім того, зазначила, що на даний час цивільна справа за її позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу передано у провадження судді Мелітопольського міськрайонного суду Іваненко О.В., дії якої, на думку позивачки, призводять до необґрунтованого затягування розгляду зазначеної справи.

Ухвалою судді від 20.08.2020 року позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 20.08.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

14.09.2020 року до суду надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою судді від 15.09.2020 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання на 09.10.2020 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області; витребувано у Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області інформацію.

Ухвалою суду від 06.10.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача Державної казначейської служби України про проведення засідання в режимі відеоконференції.

08.10.2020 року до суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що позивачем помилково ототожнене поняття «держава» і «Державна казначейська служба України». Так, Державна казначейська служба України є юридичною особою публічного права, і не порушувала права позивача. Чинним законодавством не передбачено відшкодування шкоди, завданої суддею. Спеціальним Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено вичерпний перелік підстав для відшкодування моральної шкоди, але таких підстав, на які посилається позивач, закон не містить. Позивачем не надано доказів, які би підтверджували звернення зі скаргою до Вищої ради правосуддя щодо затягування розгляду її цивільної справи. Також, позивачем не надано розрахунку суму заявленої моральної шкоди, і не надано доказів факту її заподіяння.

09.10.2020 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи через неможливість явки представника відповідача у зв`язку із карантинними заходами.

Ухвалою суду від 09.10.2020 року підготовче засідання відкладено на 02.11.2020 року.

30.10.2020 року до суду надійшла заява від позивача про розгляд справи без її участі.

Ухвалою суду від 30.10.2020 року відмовлено представнику відповідача у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції.

30.10.2020 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи через неможливість явки представника відповідача у зв`язку із карантинними заходами.

Ухвалою суду від 02.11.2020 року закрито підготовче провадження і справа призначена до розгляду по суті на 25.11.2020 року.

Ухвалою суду від 23.11.2020 року задоволено клопотання представника відповідача і призначено проведення засідання в режимі відеоконференції, копія ухвали направлена відповідачу на офіційну адресу електронної пошти.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позов з викладених у ньому підстав. Пояснив, що позивачка зверталась до Вищої ради правосуддя, але доказів цього він надати не може, як і даних про результати розгляду її звернень. Але, на його думку, цей державний орган є неефективним. На даний час цивільна справа позивачки в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області досі не розглянута. Представник також пояснив, що родичі ОСОБА_2 обманули її, і тому вона звернулась із позовом до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області. На даний час ОСОБА_2 має тяжкі захворювання, які вона здобула внаслідок душевних переживань, пов`язаних із занадто тривалим розглядом її справи в суді.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Крім того, представник також не з`явився для участі у засіданні в режимі відеоконференції, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Третя особа - Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в судове засідання уповноваженого представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без участі представника, проти позову заперечує.

На підставі положень ст. 223 ЦПК України, враховуючи належне сповіщення учасників справи про дату, час і місце судового засідання, надання відповідачем відзиву на позов та відсутність заяв про відкладення розгляду, суд вважає можливим провести розгляд справи без участі учасників справі, які в судове засідання не з`явились.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вислухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі фактичні обставини справи.

24.06.2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу частини житлового будинку та повернення її за належністю.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14.08.2019 року (головуючий суддя Фомін В.А.) відкрито провадження у даній справі, і призначено підготовче засідання.

Відповідно до довідки Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06.10.2019 року (а.с. 94-95), наданою на запит суду, у даній справі неодноразово призначались засідання, але відкладались з різних підстав, в тому числі і за заявами позивачки і її представника. 15.06.2020 року справа передана в провадження судді Іваненко О.В. на підставі повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_3 . На даний час розгляд справи триває.

В грудні 2019 року позивач ОСОБА_2 зверталась до Запорізького апеляційного суду із клопотанням про заміну судді Фоміна В.А. у вказаній цивільній справі, та з приводу тривалого розгляду її справи.

Листом Запорізького апеляційного суду від 28.12.2019 року № 4405/Р-05ц/19-вих ОСОБА_2 було роз`яснено, що вона має право заявити відвід судді у порядку, встановленому ЦПК України. В частині тривалого судового розгляду було повідомлено, що тривалий судовий розгляд зумовлений відкладенням засідань суду, у тому числі за клопотанням ОСОБА_2 і її представника. В межах повноважень, визначених статтею 27 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», строки розгляду вищевказаної цивільної справи взято апеляційним судом на контроль.

Листом Вищої ради правосуддя від 14.01.2020 року № Р-6738-1072/о/9-20 на звернення ОСОБА_2 про заміну судді ОСОБА_3 повідомлено, що Вища рада правосуддя діє в межах повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі втручатись у розгляд справи суддею, як і вирішувати питання щодо відводу судді. Водночас, ОСОБА_2 роз`яснено право звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді з підстав, визначених у ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з наданими медичними документами, позивачка має ряд серйозних захворювань, їй вставлена інвалідність.

Відповідно до встановлених правовідносин, суд керується такими нормами права.

На підставі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Згідно зі статтею 131 Конституції України, в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

На підставі статей 6, 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені у статті 23 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

Аналіз наведених правових положень свідчить, що законодавством, зокрема і спеціальним Законом України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» прямо не передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди у випадку тривалого розгляду судом її цивільної справи.

Водночас, Держава Україна, ратифікувавши Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, гарантувала кожному право на справедливий суд, складовим елементом якого є право на розгляд справи у розумні строки.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, встановлення порушення на національному рівні розумних строків розгляду справи може бути підставою для присудження особі моральної компенсації за рахунок держави.

Порушення розумності тривалості судового розгляду Європейський суд з прав людини оцінює в світлі обставин справи з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявника (пункт 22 рішення у справі «Літвінюк проти України» від 01.03.2018 року, заява № 55109/08).

Прийняття державою зобов`язань з дотримання права на розгляд справи у розумні строки, означає те, що держава повинна враховувати відповідну практику Європейського суду з прав людини, реагувати на випадки порушення таких зобов`язань, і намагатись виправити ситуацію, зокрема і шляхом надання особі компенсації у разі завдання моральної шкоди.

З урахуванням цього, суд вважає, що питання про відшкодування державою моральної шкоди за порушення розумних строків розгляду справи може бути предметом позову, не зважаючи на відсутність таких підстав у спеціальному законі. Тому в цій частині суд не погоджується з доводами відповідача.

Проте, наявність факту відповідного порушення і заподіяння цим моральної шкоди, підлягають доведенню позивачем на загальних підставах.

Виходячи з необхідності дотримання принципу незалежності судової влади, у даній справі суд самостійно не може давати оцінку діям інших суддів під час розгляду ними справ.

Позивачкою не було надано суду рішень компетентних державних органів в порядку дисциплінарного провадження, або вищих судових інстанцій, якими би було встановлено порушення тривалості судового розгляду її справи.

Крім того, суд звертає увагу, що питання дотримання строків розгляду справи позивачки розглядалось Запорізьким апеляційним судом в порядку звернення громадян, та листом від 28.12.2019 року ОСОБА_2 було повідомлено, що тривалий судовий розгляд зумовлений відкладенням засідань суду, у тому числі за клопотанням ОСОБА_2 і її представника.

Таким чином, позивачкою не було надано жодних доказів на підтвердження порушення судом розумних строків розгляду її цивільної справи, і тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Приазовський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Повний текст рішення суду складено 30.11.2020 року.

Суддя Є.В. Діденко