Рішення № 93195352, 01.12.2020, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/852/20

Провадження № 2/317/555/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Сакояна Д.І.

за участі:

секретаря судового засідання Борисенко Д.Р.

представника позивача Железняк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Запорізький районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Запорізький районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивачка просить визнати таким, що не підлягає виконанню складений та виданий 07.02.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 320, про звернення стягнення на належні ОСОБА_1 житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , які за договором іпотеки № 369, посвідченим 27.05.2005 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Банковською Ю.В. за реєстровим № 1698, передані в іпотеку АТ КБ «Приватбанк».

Свої вимоги мотивує тим, що 13.05.2005 між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», було укладено кредитний договір № ZPV0GK00000085, за умовами якого вона отримала кредитні кошти в розмірі 24780,00 дол. США на придбання житлової нерухомості на строк до 13.05.2025.

Відповідно до укладеної 23.11.2016 додаткової угоди № 2 до кредитного договору № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005 заборгованість за кредитним договором на дату укладення додаткової угоди № 2 становить 16789,43 дол. США, валюта кредиту змінена на гривню та заборгованість визначена у сумі 430798,94 грн.

12.08.2019 АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005. У позовній заяві АТ КБ «Приватбанк» зазначило розмір заборгованості 447085,61 грн. яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 314655,37 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом – 85791,25 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором – 46638,99 грн. Між тим, АТ КБ «Приватбанк» в позові заявило вимогу стягнути тільки заборгованість за кредитом у сумі 314655,37 грн. Позивачка не згодна з позовом АТ КБ «Приватбанк» в частині нарахованих та несплачених платежів за кредитним договором № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005. Цивільна справа № 317/2682/19 до цього часу не розглянута по суті.

22.02.2020 поштою позивачка отримала постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2020 у виконавчому провадженні № 61251512. Виконавче провадження № 61251512 відкрите на підставі виконавчого напису № 320, виданого 07.02.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М.

25.02.2020 у державного виконавця позивачка отримала копію виконавчого напису № 320, виданого 07.02.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М.

Із змісту виконавчого напису № 320 вбачається, що 07.02.2019 приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинила виконавчий напис про звернення стягнення на належні ОСОБА_1 житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , які за договором іпотеки № 369, посвідченим 27.05.2005 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Банковською Ю.В., передані в іпотеку АТ КБ «Приватбанк».

За змістом виконавчого напису за рахунок отриманих від реалізації нерухомого майна коштів слід задовольнити вимоги АТ КБ «Приватбанк» за період з 13.05.2005 до 02.08.2018 (13 років 2 місяці 20 днів) у розмірі 356597,29 грн.: заборгованість за кредитом – 313790,51 грн.; заборгованість за відсотками – 36 747,68 грн.; пеня – 6059,10 грн., а також витрати, пов`язані з виконавчим написом – 3500,00 грн.

Виконавчий напис № 320 від 07.02.2019 не містить інформації про документи та правочини, які підтверджують наявність та достовірність боргу перед АТ КБ «Приватбанк» в розмірі 356597,29 грн. Про борг перед АТ КБ «Приватбанк» в розмірі 356597,29 грн. позивачка дізналась вперше з постанови від 12.02.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61251512 та з виконавчого напису № 320 від 07.02.2019. Розмір боргових зобов`язань позивачка не визнає, оспорює його у суді у цивільній справі №317/2682/19. Викладене доводить, що розмір боргу за кредитним договором № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005 до цього часу не узгоджений нею та АТ КБ «Приватбанк» та є спірним. Вважає, що виконавчий напис № 320 від 07.02.2019 вчинено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. з порушенням вимог законодавства, а тому він не підлягає виконанню.

У АТ КБ «Приватбанк» не було законних підстав 07.02.2019 звертатись до приватного нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, а у приватного нотаріуса вчиняти виконавчий напис. Зазначену у виконавчому написі суму боргу в розмірі 356597,29 грн. не можна вважати безспірною. Розмір заборгованості визначений одноосібно АТ КБ «Приватбанк», існує тільки в документах, складених товариством, які позивачкою не підписувались, з нею не узгоджувались, їй не надсилались та нею не визнані. Складові вказаної суми боргу невідомі. Яким чином вказані суми боргу розраховані невідомо, що виключає можливість перевірити правильність розрахунку. Крім того, наявність спору про розмір боргу між нею та АТ КБ «Приватбанк» підтверджує судовий спір у цивільній справі № 317/2682/19.

Документи, які підтверджують безспірність заборгованості в частині неповерненого кредиту та процентів, нотаріусу взагалі не були надані. Таким чином, виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом за відсутності всіх належних документів, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №1172 від 29.06.1999. Також позивач вказує на недотримання нотаріусом вимог ч.ч. 1, 2 ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Приватний нотаріус не перевірив строки, які спливли після закінчення строку дії кредитного договору. Строк дії кредитного договору № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005 закінчився 12.08.2019, коли АТ КБ «Приватбанк» змінило строк виконання зобов`язань за кредитним договором та подало позов до Запорізького районного суду Запорізької області про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У зв`язку зі спливом на момент вчинення виконавчого напису строку, зазначеного у ч.ч. 1, 2 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» з дня виникнення права на стягнення заборгованості, приватний нотаріус не мала права вчиняти виконавчий напис, а вчинений виконавчий напис належить визнати таким, що не підлягає виконанню. Така правова позиції викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 910/3337/17.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» подало до суду відзив на позовну заяву у якому висловило думку про необхідність відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 . Свою позицію мотивувало тим, що відповідно до укладеного договору позивачка отримала кредит, що сторонами не оскаржується. Отримання позивачкою кредитних коштів є її правом, а не обов`язком, однак користування кредитними коштами лише свідчить про згоду позивачки з умовами кредитування та необхідність виконання наявних зобов`язань за договором. Позивачка зобов`язання за договором належним чином не виконала та не повернула в межах строку, встановленого договором, суму кредиту та не сплатила проценти, комісію та інш. за користування кредитом. Окрім того, з боку АТ КБ «Приватбанк» здійснювалися додаткові заходи щодо вирішення питання в досудовому порядку, а саме направлення вимоги про усунення порушень за вказаним кредитним договором, яку позивачка залишила без уваги та виконання, що свідчить про факт наявності боргу та його визнання саме стороною позивача. З боку позивачки не надано жодного доказу відсутності заборгованості за кредитним договором.

Виконавчий напис вчинено відповідно до норм діючого законодавства. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості вводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Безспірність вимог відповідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат» є не доведеність боргу, що є елементом судового процесу, а факт існування між кредитором та боржником правовідносин, при яких вважається наявність боргу, а документи, передбачені Переліком документів, за стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів – не письмові докази наявності боргу, а докази наявності вказаних правовідносин, та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Враховуючи, що АТ КБ «Приватбанк» надало всі необхідні документі відповідно до Переліку, а саме кредитний договір, засвідчений банком розрахунок про заборгованість, в якому в повній мірі відображені всі операції позивачки щодо погашення заборгованості, підстав вважати незаконними дії нотаріуса немає.

З урахуванням переривання строку шляхом часткової оплати позивачем боргу, відповідачем правомірно заявлено до стягнення суму заборгованості за вказаний період, а нотаріус правомірно в межах строків, встановлених ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 3.1 гл. 16 II Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5, вчинив виконавчий напис. Додатково АТ КБ «Приватбанк» звертає увагу на те, що з боку позивачки не доведено погашення суми кредиту.

У відповіді на відзив АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 не погодилась із доводами АТ КБ «Приватбанк» та висловила думку про необхідність задоволення позову. Зазначила, що у цивільній справі № 317/2682/19 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до неї вона не визнала позов в частині нарахованих та несплачених платежів, що підтверджує спірність заборгованості.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. також скористалась своїм правом на подання відзиву на позов. У відзиві на позов вона просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивачкою визначено процесуальний статус нотаріуса як відповідача, з чим погодитись категорично неможливо. Залучення її в якості співвідповідача в даній справі прямо суперечить диспозитивності та процесуальному статусу відповідача, оскільки нотаріус не є стороною правовідносин, на підставі яких виникли взаємні зобов`язання сторін, а тільки здійснив нотаріальну дію, яка полягала у вчиненні виконавчого напису, тобто дію, за результатами якою були змінені права боржника та кредитора. Отже, справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

З питання безспірності вимог кредитора нотаріус зазначає наступне. Безспірність в розумінні ст. 88 Закону України «Про нотаріат» є не доведеність боргу елементом судового процесу, а факт існування між кредитором та боржником правовідносин, при яких вважається (презумується) наявність боргу, а документи, передбачені Переліком документів, за стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затв. Кабінетом Міністрів України – не письмові докази наявності боргу, а докази наявності зі вище правовідносин. Ця позиція повністю відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 6-158цс15 від 20.05.2015. Наявність в неї документів, оформлених і поданих в офіційному, передбаченому чинним законодавством порядку, що доводить надана завірена копія нотаріальної справи, виключає будь-які звинувачення в порушенні законодавства України. Позивачка лише вказує в позовній заяві, що розмір заборгованості перед банком є спірним, але не обґрунтовує відсутності заборгованості або наявності боргу в меншому розмірі, не вказує сум, які сплачені, не підтверджує факт погашення заборгованості жодними документами, тобто ніяк не спростовує розміру заборгованості, вказаного у виконавчому написі. Таким чином, предметом спору в цій справі є не дійсний розмір боргу перед кредитором або відсутність такого, а дотримання нотаріусом формальностей, передбачених законодавством при вчиненні виконавчого напису. Проте помилки при виконанні таких формальностей, навіть якщо б вони і були допущені нотаріусом, за змістом вищенаведеної постанови не можуть бути самі по собі підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Такою підставою, як роз`яснив Верховний суд, може бути тільки встановлений судом факт відсутності боргу або менший розмір його. Таким чином, тільки один той факт, що позивач не спростовує існування реального боргу, вказаного у виконавчому написі, є підставою для відмови в позові. Вчинення виконавчого напису є цілком правомірним, а доводи позивача є неспроможними.

У відповіді на відзив приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. позивач ОСОБА_1 не погоджується і з доводами відзиву та висловлює думку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

У судове засідання з`явилась представник позивача ОСОБА_2 , яка позов підтримала у повному обсязі, просила задовольнити, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у позові.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні 12.10.2020 позов підтримала, просила задовольнити, у подальшому участі у розгляді справи не брала.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник АТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з`явився, у відзиві на позов просив розглянути справу за відсутності представника АТ КБ «Приватбанк».

Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. до суду не з`явилась, у заяві від 12.11.2020 просила розглянути справу за її відсутності.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до суду не з`явився, причини неявки не повідомив.

Вислухавши доводи позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.05.2005 між позивачкою ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», було укладено кредитний договір № ZPV0GK00000085, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 24780,00 дол. США на строк до 13.05.2025 на наступні цілі: придбання житлової нерухомості в сумі 21000,00 дол. США та на оплату страхових платежів у сумі 3780,00 дол. США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1 % в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, комісії за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту у відповідності до п. 1.5 даного договору. Періодом сплати слід вважати період з «13» по «19» число кожного місяця.

За змістом п. 1.3 кредитного договору № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005 забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає договір іпотеки: житловий будинок загальною площею 78,10 кв.м, житловою площею 36,20 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також всі інші види застави, іпотеки, поруки і т.п., надані банку з метою забезпечення зобов`язань за даним договором.

Матеріали справи містять копію договору іпотеки № 369 від 27.05.2005, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк».

Згідно п. 2 вищевказаного правочину за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань позичальника, що випливають з кредитного договору № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005 з:

– повернення кредиту, наданого у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у сумі 24780 дол. США на придбання нерухомості у сумі 21000,00 дол. США, а також на сплату страхових платежів у сумі 3780,00 дол. США у термін до 13.05.2025 включно;

– сплати відсотків за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунка до дати погашення кредиту у розмірі 1 % в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту;

– сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту;

– сплати відсотків за користування кредитом у подвійному розмірі, вказаному у п. 1.1 кредитного договору, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом, при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту;

– сплати пені в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не менше 1,00 грн. за кожний день прострочення, при порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору;

– сплати інших, передбачених кредитним договором, платежів.

У п. 7 договору іпотеки № 369 від 07.05.2005 сторони визначили, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому у п. 13 договору іпотеки № 369 від 07.05.2005 сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає:

– експертно-грошова оцінка земельної ділянки складає 20694,78 грн.;

– оцінка житлового будинку складає 111000,00 грн.

23 листопада 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005.

У вказаній додатковій угоді сторони погодили:

– суму заборгованості, що виникла у період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди у вигляді пені зменшити на 198,09 дол. США;

– сплату позичальником штрафу у розмірі 198,09 дол. США у разі порушення будь-якого з зобов`язань, передбачених в Графіку погашення кредиту (додаток 1 до цієї додаткової угоди) понад 31 день;

– викласти п. 1.1 кредитного договору № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005 в оновленій редакції, визначивши, що банк зобов`язується надати кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку на строк до 13.05.2025 включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 24780,00 дол. США на строк до 13.05.2025 на наступні цілі: купівля житлової нерухомості в сумі 21000,00 дол. США та на оплату страхових платежів у сумі 3780,00 дол. США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 % в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісією за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 0,14 %, починаючи від 23.11.2015 у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту у відповідності до п. 1.5 договору. Періодом сплати слід вважати період з «13» по «19» число кожного місяця. Щомісяця у період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 262,30 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Відповідно до укладеної 23.11.2016 додаткової угоди № 2 до кредитного договору № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005, заборгованість за кредитним договором на дату укладення додаткової угоди № 2 становить 16789,43 дол. США, валюта кредиту змінена на гривню та заборгованість визначена у сумі 430798,94 грн., а саме: 397713,54 грн. – поточна заборгованість за кредитом; 7504,98 грн. – прострочена заборгованість за кредитом; 1556,47 грн. – поточна заборгованість за відсотками; 18510,36 грн. – прострочена заборгованість за відсотками; 5513,59 грн. – пеня.

Згідно п. 1.3 додаткової угоди № 2 до кредитного договору № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005 сума заборгованості у розмірі 95164,30 грн., що виникла у період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди анулюється та є прощенням боргу для позичальника, а саме: за кредитом – 69583,88 грн.; за відсотками – 20066,83 грн.; за пенею – 5513,59 грн.

Підпунктом 1.4 додаткової угоди № 2 до кредитного договору № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005 визначено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку відсотки у розмірі 18,00 % річних у строк, зазначений у Графіку погашення кредиту.

При цьому, сторони додатком № 1 до додаткової угоди № 2 до кредитного договору № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005 погодили Графік погашення кредиту.

26 жовтня 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» на адресу ОСОБА_1 направило письмову вимогу від 03.08.2018 про усунення порушень за кредитним договором № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005, відповідно до змісту якої банк скористався своїм правом на повернення кредиту та вимагає від ОСОБА_1 сплатити суму боргу за кредитним договором, яка становить 356697,29 грн.: заборгованість за кредитом – 313790,51 грн.; заборгованість за відсотками – 36747,68 грн.; заборгованість за пенею – 6159,10 грн.

07 лютого 2019 року за заявою АТ КБ «Приватбанк» приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинила виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно – житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 .

За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ «Приватбанк» у розмірі:

1) 313790,51 грн. – заборгованість за кредитом; 36747,68 грн. – заборгованість за відсотками; 6059,10 грн. – пеня, а всього 356597 грн. 29 коп.;

2) 3500,00 грн. – витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису;

Строк за який проводиться стягнення – 13 років 2 місяці 20 днів, а саме з 13.05.2005 по 02.08.2018.

Даний виконавчий напис був вчинений на підставі наданих АТ КБ «Приватбанк» наступних документів: копії кредитного договору № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005; копії додаткової угоди № 1 до договору № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005; копії додаткової угоди № 2 до договору № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005 з додатком № 1 у вигляді Графіка погашення кредиту; копії договору іпотеки № 369 від 27.05.2005; виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005 станом на 02.08.2018; двох письмових вимог банку від 03.08.2018 про усунення порушень за кредитним договором, направлених цінним листом з описом вкладення на дві адреси ОСОБА_1 .

На підставі вказаного виконавчого напису державним виконавцем Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хіміч Т.А. 12.02.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 61251512).

Постановою від 27.02.2020 державним виконавцем Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хіміч Т.А. накладено арешт на майно, а саме житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою від 08.04.2020 державним виконавцем Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хіміч Т.А. виконавчий документ повернуто стягувачу через те, що листом Запорізької районної державної адміністрації від 27.03.2020 № 0536/01-21 відмовлено в наданні дозволу на реалізацію житлового будинку та земельної ділянки, де зареєстровані неповнолітні особи 2006 та 2012 р.н.

У ст.ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі – Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18), від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19). Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 363/568/18 (провадження № 61-49018св18), від 03.06.2020 у справі № 359/8181/18 (провадження № 61-22164св19).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений п.п. 2.3 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17.

Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

ОСОБА_1 у позові послалась, зокрема, на те, що розмір боргових зобов`язань перед АТ КБ «Приватбанк» вона не визнає, він є спірним. Зокрема, позивачка не погоджувалася з розміром процентів за користування кредитом, який зазначений у виконавчому написі нотаріуса як безспірна заборгованість, зі строком їх нарахування. Крім того, вказувала, що у порушення ст. 87 Закону України «Про нотаріат», підпунктів 3.1, 3.4 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус вчинив виконавчий напис, хоча з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.

Із наявних у справі доказів судом встановлено, що у провадженні Запорізького районного суду Запорізької області перебувала цивільна справа за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. За змістом позову, поданого АТ КБ «Приватбанк», останнє просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість зі тіла кредиту у розмірі 314655,37 грн. за кредитним договором № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005. При цьому, у мотивувальній частині позову зазначено про те, що ОСОБА_1 станом на 04.07.2019 має заборгованість у розмірі 447085,61 грн., яка складається з наступного: 314655,37 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 85791,25 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 46638,99 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 22.09.2020 позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість з тіла кредиту за кредитним договором № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005, яка виникла станом на 04.07.2019 в розмірі 29291,44 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду у справі № 317/2682/19 на час розгляду даної справи не набрало законної сили.

Разом із тим, суд не може не врахувати, що на час вчинення виконавчого напису нотаріуса 07.02.2019 АТ КБ «Приватбанк» вважало, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 02.08.2018 становить 356697,29 грн. та складається з наступного: заборгованість за кредитом – 313790,51 грн.; заборгованість за відсотками – 36747,68 грн.; заборгованість за пенею – 6159,10 грн.

Звертаючись до Запорізького районного суду Запорізької області 12.08.2019 із позовом до ОСОБА_1 , ПАТ КБ «Приватбанк» вказало, що станом на 04.07.2019 заборгованість за тілом кредиту складає вже 314655,37 грн., тобто є більшою ніж тіло кредиту, визначене у виконавчому написі нотаріуса. Навіть якщо вважати, що позичальник після 02.08.2018 не здійснював погашення заборгованості за кредитом, тіло кредиту не могло саме по собі збільшитись.

Розміри пені у виписці з рахунка позичальника та виконавчому написі різні: у виписці з рахунка позичальника – 6159,10 грн.; у виконавчому написі нотаріуса –6059,10 грн.

Встановлені судом обставини вказують на спірність заборгованості як такої, адже розрахунок відсотків здійснюється виходячи із наявної заборгованості за тілом кредиту.

Суд також не може не врахувати, що наразі відсутні належні та допустимі докази фактичного повідомлення позивача, як іпотекодавця, для надання йому можливість усунути порушення. У матеріалах справи немає рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 , в якому б містився підпис отримувача.

Щодо доводів позивача про порушення нотаріусам приписів ст. 88 Закону України «Про нотаріат», суд виходить з наступного.

Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції на час вчинення виконавчого напису) передбачала, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (частина перша статті 88 Закону України «Про нотаріат», підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Велика Палата Верховного Суду висловила думку, що зазначений строк не може бути змінений договором. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктами 3.1, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін.

Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті. Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки.

У постанові від 02.07.2019 Велика Палата Верховного суду у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) зробила висновок, що загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки незалежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Як зазначено в оскаржуваному виконавчому написі, строк, за який проводиться стягнення, складає тринадцять років два місяці двадцять днів, а саме з 13.05.2005 по 02.08.2018, що є порушенням ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Водночас, суд враховує те, що приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. не є належним відповідачем у справі.

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу – його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість. Саме сторони є суб`єктами правовідносин, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Відповідач – це особа, яка, на думку позивача або відповідного уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач – це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі – належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб – учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства, як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема, позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Виходячи з норм закону «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права й обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їхні права порушені нотаріальними діями.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася по виконавчий напис. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Враховуючи наведене, оскільки нотаріус не є належним відповідачем, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачкою було сплачено 840,00 грн. судового збору. Вказана сума підлягає стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивачки ОСОБА_1 , оскільки саме АТ КБ «Приватбанк» є належним відповідачем у даній справі.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни ( АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Запорізький районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69114, м. Запоріжжя, вул. Героїв 93-ї бригади, буд. 16-а, код у ЄДРПОУ 35036905) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – відмовити.

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код у ЄДРПОУ 14360570), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Запорізький районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69114, м. Запоріжжя, вул. Героїв 93-ї бригади, буд. 16-а, код у ЄДРПОУ 35036905) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 07.02.2019 виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 320, про звернення стягнення на належні ОСОБА_1 житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок задоволення вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» за кредитним договором № ZPV0GK00000085 від 13.05.2005.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код у ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 840 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 01.12.2020.

Суддя Д.І. Сакоян