Рішення № 93195014, 01.12.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8891/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

за участі секретаря судового засідання Івашко Я.С.,

представника позивача - адвоката Дідо А.М.

представника відповідача - Зубенка І.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №308/8891/20 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил №0949/39500/20 від 26.08.2020,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил №0949/39500/20 від 26.08.2020, якою її було визнано винною у вчиненні порушень митних правил, передбачених ст.485 Митного Кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26.08.2020 заступником начальника Закарпатської митниці Держмитслужби Негріч Л.М. було винесено постанову у справі про порушення митних правил №0949/39500/20, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винною у вчиненні порушень митних правил за ознаками ст.485 Митного Кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 220959,81 грн. Вважає дану постанову протиправною, винесеною без належного з`ясування усіх обставин справи щодо її вини та складу адміністративного правопорушення. Вказує, що нею не ввозився 01.03.2020 в режимі «тимчасового ввезення до 1 року» транспортний засіб іноземної реєстрації на підставі паспорта громадянина Угорщини НОМЕР_1 , місце проживання на території Словаччини – SK.C Красновце 21. На підтвердження неправомірності притягнення її до відповідальності, вважає, що відповідачем враховано здійснення попереднього розмитнення автомобіля VW Golf за МД №UA305160/2018/039008.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що проведеною перевіркою з використанням баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України встановлено, що протягом 2018-2020 років ОСОБА_1 ввозила на митну територію України транспортні засоби різних марок. Так, 24.02.2018 ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України транспортний засіб марки «VW GOLF» VIN-код НОМЕР_2 , з р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , в режимі «тимчасове ввезення до 1 року», подавши працівникам митниці паспорт громадянки Угорщини НОМЕР_1 та заявивши адресу проживання на території Словаччини – SK.C Красновце 21. Вказаний транспортний засіб було вивезено 06.12.2018 за межі митної території України. 25.12.2018 зазначений транспортний засіб було випущено для вільного обігу за МД №05160/2018/039008. При цьому було подано паспорт громадянина України ОСОБА_1 , отже, така є громадянином України. 01.03.2020 було ввезено інший транспортний засіб «Skoda Octavia», VIN-код НОМЕР_4 , з р.н.з. Словаччини НОМЕР_5 , в режимі «тимчасове ввезення до 1 року», при цьому ОСОБА_1 подала паспорт громадянки Угорщини НОМЕР_1 та заявила адресу проживання на території Словаччини – SK.C Красновце 21.Враховуючи відповідь ГУ ДМС у Закарпатській області та даних на сайті НАЗК, було складено протокол про порушення митних правил за ст. 485 Митного кодексу України.

У судових засіданнях 28.10.2020, 12.11.2020 оголошувались перерви.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, суд встановив наступне.

Згідно з постановою в справі про порушення митних правил ДФС України №0949/30500/20 від 26.08.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України.

Проведеною перевіркою з використанням бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України було встановлено, що протягом 2018-2020 років ОСОБА_1 ввозила на митну територію України транспортні засоби різних марок.

Так, 24.02.2018 року ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України транспортний засіб марки «VW GOLF» VIN-код НОМЕР_2 , з р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 , в режимі «тимчасове ввезення до 1 року», подавши працівникам митниці паспорт громадянки Угорщини НОМЕР_1 та заявивши адресу проживання на території Словаччини – SK.C Красновце 21.

Вказаний транспортний засіб було вивезено 06.12.2018 за межі митної території України.

25.12.2018 зазначений транспортний засіб було випущено для вільного обігу за МД №05160/2018/039008. Разом із МД декларантом було подано до митного контролю та оформлення паспорт громадянина України ОСОБА_1 від 21.02.2018 №001568611 та витяг із Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 01.03.2018 №2110-1388093-2018.

Згідно даних документів громадянка ОСОБА_1 є громадянином-резидентом та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із 03.03.2001 року.

01.03.2020 року через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці Держмитслужби ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України транспортний засіб марки «Skoda Octavia», VIN-код НОМЕР_4 , з р.н.з. Словаччини НОМЕР_5 , в режимі «тимчасове ввезення до 1 року». Під час митного контролю ОСОБА_1 подала посадовим особам митниці паспорт громадянки Угорщини НОМЕР_1 та заявила адресу проживання на території Словаччини – SK.C Красновце 21.

У відповідності до розділу 1 пункту 6 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України», затверджених наказом Держмитслужби України 17.11.2005 №1118, власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митної декларації - у разі потреби; ВМД (у разі транзиту ТЗ, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України); що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні); паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо.

Частиною 1 статті 380 Митного кодексу країни передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Згідно з ч.2 ст. 380 Митного кодексу України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення транспортних засобів особистого користування через митний кордон України. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами.

У відповідності до п.8 ч. 10 ст. 374 Митного кодексу України при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами, зокрема, транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами.

Органами митної служби було проведено перевірку та встановлено, що згідно з відповіддю Державної міграційної служби України в Закарпатській області ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Також 25.12.2018 при митному оформленні транспортного засобу «VW GOLF» VIN-код НОМЕР_2 з р.н.з. Словаччини НОМЕР_3 у вільний обіг за МД №№UA305160/2018/039008 декларантом було подано до митного контролю та оформлення паспорт громадянки України ОСОБА_1 від 21.02.2018 №001568611 та витяг із Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 01.03.2018 №2110-1388093-2018, згідно з яким громадянка ОСОБА_1 є громадянином-резидентом та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією на сайті НАЗК ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста відділу пільг Департаменту соціального захисту Закарпатської ОДА.

Враховуючи вимоги ст. 4 Митного кодексу України, констатовано, що ОСОБА_1 має статус резидента, а тому мала право ввозити транспортний засіб «Skoda Octavia», VIN-код НОМЕР_4 , з р.н.з. Словаччини НОМЕР_5 , в режимі «тимчасове ввезення до 1 року» в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 380 Митного кодексу України.

Для громадян-резидентів ч. 4 ст. 380 Митного кодексу України передбачено інші правила ввезення, а саме: за умови письмового декларування та після сплати всіх митних платежів. Отже, з метою ухилення від сплати митних платежів ОСОБА_1 надала працівникам митниці паспортний документ зі статусом «нерезидента» та заявила митний режим – «тимчасове ввезення до 1 року».

Отже, громадянка України ОСОБА_1 під час ввезення на митну територію України транспортного засобу марки «Skoda Octavia», VIN-код НОМЕР_4 , з р.н.з. Словаччини НОМЕР_5 01.03.2020 надала працівникам митниці документ, а саме: паспорт громадянки Угорщини НОМЕР_1 , який свідчить про її статус нерезидента, і який є підставою для несплати митних платежів при ввезенні транспортного засобу особистого користування, маючи при цьому статус резидента.

У своїй позовній заяві позивачем та її представником у судовому засіданні повністю заперечувався факт ввезення 01.03.2020 через митний пост «Ужгород» в режимі «тимчасового ввезення до 1 року» транспортного засобу та подання паспорта громадянина Угорщини. Нею підтверджено факт ввезення та розмитнення транспортного засобу 25.12.2018, акцентує, що в порядку проведення прикордонного контролю не було виявлено ніяких порушень.

Відповідно до частини першої статті 458 Митного кодексу порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно зі статтею 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

За правилами частини другої статті 380 Митного кодексу України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення транспортних засобів особистого користування через митний кордон України. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами.

В свою чергу, частиною третьою статті 380 Митного кодексу України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД, та причепів до них, що класифікуються за товарною позицією 8716 згідно з УКТ ЗЕД, у кількості більше однієї одиниці на кожну товарну позицію дозволяється за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.

Отже, враховуючи вимоги ч.2 та ч.3 ст. 380 Митного кодексу України, на думку відповідача, тимчасове ввезення громадянкою ОСОБА_1 транспортного засобу повинно було здійснюватись за умови його письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу, чого не було здійснено.

Слід зазначити, що відповідальність, передбачена статтею 485 Митного кодексу України, настає у разі наявності в особи мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також заявлення неправдивих відомостей. При цьому необхідність сплати особою митних платежів при ввезенні на територію України транспортного засобу для особистого користування або звільнення від їх сплати залежить від того, чи є особа резидентом чи нерезидентом, і встановлюється митним органом при ввезенні автомобіля на територію України.

Відповідно до підпункту «в» пункту 50 статті 4 Митного кодексу України резидентами є, зокрема, фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном. В свою чергу, нерезидентами - фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України (підпункт «в» пункту 33 статті 4 Митного кодексу України). Тобто, основоположним критерієм визначення особи як резидента чи нерезидента в розумінні Митного кодексу України є її постійне місце проживання, а не її громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як громадянин України, так і громадянин іншої держави.

Закріплений у ч.1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами, встановленими ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Кожна особа, як вказується у ч.1 ст.24 МК України, має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст.529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. У ч.6 ст.530 МК України зазначається, що перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 531 Митного кодексу України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Однак, відповідачем при прийнятті рішення про притягнення до відповідальності позивача, на підставі оцінки належних та допустимих зібраних доказів по справі необхідно було довести, що позивач є саме нерезидентом. Такі доводи можуть мати місце лише у випадку документального підтвердження наявності відповідних записів у паспорті. Адже, саме такі є належними доказами, що дозволяють з достовірністю ототожнити одну і ту ж особу як нерезидента та резидента. У разі відсутності документальних відомостей про таке, звинувачення позивача у вчиненому правопорушенні слід вважати таким, яке за змістом ст. 62 Конституції України ґрунтується виключно на припущеннях та повинно тлумачитись на її користь, тобто на користь позивача. Твердження відповідача базуються виключно на даних системи АСМО «Інспектор», які є похідними від даних паспорта, жодних оригіналів чи копій якого відповідачем суду не надано.

Інші докази, передбачені ст.495 Митним кодексом України, зокрема, звернення до органів консульського обліку, органів прикордонної служби тощо, на основі яких встановлено статус позивача як нерезидента, а відтак і вину у вчиненні інкримінованого йому порушення митних правил, передбачених ст.485 Митним кодексом України, відсутні.

Отже, в діях позивача відсутній склад правопорушення передбачений ст. 485 Митним кодексом України, оскільки не доведено умислу на здійснення правопорушення, здійснення дій, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів, а тому постанова в справі про порушення митних правил №0949/30500/20 від 26.08.2020, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушень митних правил, передбачених ст.485 Митного Кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 220959,81 грн., підлягає скасуванню.

Щодо вимог про закриття провадження у справі про порушення митних правил, у цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити, оскільки адміністративний суд не має права перебирати на себе повноваження, визначені у статті 487 Митного кодексу України для посадової особи органу доходів і зборів, який розглядає справи про порушення митних правил.

Так, відповідно до частини першої статті 522 Митного кодексу України справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468-470, 474, 475, 477-481,485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Згідно зі статтею 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

З огляду на положення статті 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення вирішення питання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення належить до компетенції органу (посадової особи), що приймав (приймала) рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ визначені Кодексом адміністративного судочинства України. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині 2 статті 2 цього Кодексу (у редакції, яка застосовується судом касаційної інстанції згідно з вимогами пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 № 460-IX) критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень, підміняти такий орган та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до його компетенції, а саме повноваження, передбачені у статті 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Щодо аргументу позивача стосовно питання бездіяльності органів прикордонної служби то такі не є предметом розгляду у межах даної справи.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 420,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 72-77, 90, 241-243, 245, 246, 250, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби України про визнання протиправною та скасування постанови в справі порушення митних правил, закриття провадження у справі - задовольнити частково.

Скасувати постанову в справі про порушення митних правил №0949/30500/20 від 26 серпня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушень митних правил, передбачених ст.485 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 220959,81гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці Держмитслужби, місцезнаходження, м.Ужгород, вул.Собранецька, 20, ЄДРПОУ 43337207 на користь ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , фактичне проживання: АДРЕСА_2 , код НОМЕР_6 судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.

В задоволені позовних вимог в частині закриття провадження у справі- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , фактичне проживання: АДРЕСА_2 , код НОМЕР_6 .

відповідач: Закарпатська митниця Держмитслужби, місцезнаходження, м.Ужгород, вул.Собранецька, 20, ЄДРПОУ 43337207.

Повне судове рішення складене 01.12.2020.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М.Хамник