Ухвала суду № 93190656, 30.11.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11757/20

2/357/4363/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.11.2020 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування в особа виконавчого комітету у Білоцерківському районі про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним цивільним позовом, в якому просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 липня 2004 року в Узинському міському відділі реєстрації актів цивільного стану Київського обласного управління юстиції; визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 , 2004 року народження, та доньки ОСОБА_4 , 2013 року народження, разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 , 1980 року народження, аліменти на користь позивачки на утримання двох дітей - ОСОБА_3 , 2004 року народження, та ОСОБА_4 , 2013 року народження, в сумі 6 000 грн., щомісяця, до досягнення дітьми повноліття; вирішити питання розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання про те, чи відповідає подана позовна заява вимогам закону, суд вказує на таке.

За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однак, суд звертає увагу позивача, що звернення до суду не є беззаперечним і повинно відбуватись за правилами визначеними процесуальним законом.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Позивачка вимоги вказаної статті дотрималась не у повному обсязі.

Також, у порушення вимог п.п. 5,6 ч 3 ст. 175 ЦПК України позивачка у повній мірі не виклала обставини якими обґрунтовує свої позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини, не послалась на докази на підтвердження викладених обставин,а також не зазначила відомості про вжиття заходів досудового врегулювання зазначеного спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Згідно до статті 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно ч.1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24. 09. 2008 року №866, передбачено, що для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт.

У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Постановою Верховного Суду від 15.01.2020 року по справі №200/952/18 визначено, що позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов`язково враховується стан здоров`я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.

Однак, при зверненні з позовною вимогою про визначення місця проживання дитини, позивачкою у позовній заяві не зазначено чи зверталась остання до органу опіки та піклування з приводу вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини та до позовної заяви не надано акту обстеження умов проживання дитини та висновку про доцільність місця проживання дитини з позивачем, складених даною установою, не надано також довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника).

Крім того, позивачка просить розірвати шлюб, зареєстрований 24.07.2004 року, однак не надає до матеріалів позовної заяви свідоцтва про укладення шлюбу.

Разом з тим, у позові не викладено обставин і не зазначено доказів того, у чому конкретно полягає однорідність позовних вимог про розірвання шлюбу та позовних вимог про стягнення аліментів, та визначення місця проживання дітей, які не взаємопов`язані між собою, регулюються різними нормами права і правильність вирішення позовних вимог про розірвання шлюбу не залежить від правильності позовних вимог про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів.

При цьому, в справах про розірвання шлюбу, передбачена можливість надання сторонам строку для примирення та зупинення в зв`язку з цим провадження у справі і що в свою чергу не передбачено при розгляді справ про стягнення аліментів, і як наслідок, може призвести до безпідставного затягування розгляду позовних вимог про стягнення аліментів.

Відповідно до ч 4 ст. 177 ЦПК України «До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2102 грн.) .Відповідно до ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.»

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду із позовними вимогами про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, дві вимоги з яких підлягають оплаті судового збору.

При цьому, при подачі позову до суду нею було сплачено судовий збір лише у сумі 840 грн. 80 коп.

Таким чином, позивачці необхідно сплатити судовий збір у розмірах, визначених відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" та ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та надати до суду підтверджуючі документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, позивачці необхідно усунути зазначені в ухвалі недоліки, оплатити судовий збір за свої вимоги в розмірі 840,80 грн. на рахунок для зарахування сплати судового збору: призначення платежу: судовий збір (ДСА України); отримувач коштів: БЦ УК/ м. Біла Церква/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009832; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 338999980313151206000010043; код класифікації доходів бюджету: 22030106, та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом пяти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

А згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначенні статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про судовий збір", ст. 185 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування в особа виконавчого комітету у Білоцерківському районі про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали, інакше заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяБ. І. Кошель