Рішення № 931892, 25.06.2007, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ Іменем України

25 червня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В.

при секретарі судового

засідання Кульчицькій І.В.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Житомирський завод хімічного волокна" (далі - Товариство) про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила визнати незаконним наказ НОМЕР_1 про її звільнення, поновити її на посаді, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 1000 гривень. На обґрунтування позову зазначала, що з 20 грудня 1995 року по 12 липня 2006 року вона працювала на посаді контролера 2-го класу ВОХР ВАТ „Житомирський завод хімічного волокна" і була звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним з тих підстав, що їй не було запропонована інша посада на тому ж підприємстві і на час її звільнення не було затверджено плану санації відповідача.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог у повному обсязі. Апелянт зазначає, що суд неправильно застосував положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом".

Представник ВАТ „Житомирський завод хімічного волокна" заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення законним та обґрунтованим.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 20 грудня 1995 року по 12 липня 2006 року перебувала у трудових стосунках з відповідачем і наказом керуючого санацією НОМЕР_1була звільнена з посади контролера 2-го класу ВОХР „Житомирський завод хімічного волокна" (а.с.5, 25). Як на час звільнення позивачки з роботи, так і на час розгляду справи ВАТ „Житомирський завод хімічного волокна" перебуває в стані санації. Вище вказані факти сторонами визнаються.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивачки проведено відповідно до вимог чинного законодавства. Проте, такий висновок суду є помилковим.

При вирішенні вказаного трудового спору судом першої інстанції не враховано, що підприємство-відповідач перебуває у процесі санації, а відтак, звільнення працівників підприємства, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації, за п. 1 ст. 40 КЗпП України можливе лише за умови затвердженого господарським судом плану санації (ст. 18 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"). Оскільки і судом першої інстанції і апеляційним судом встановлено, що план санації ВАТ „Житомирський завод хімічного волокна" не затверджений господарським судом (вказаний факт визнається сторонами), звільнення позивачки з роботи є незаконним.

За таких обставин, наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи НОМЕР_1 визнається незаконним, позивачка підлягає поновленню на посаді контролера ВОХР 2-го класу (ч. 1 ст. 235 КЗпП України) зі стягненням на її користь з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України) та моральної шкоди (ст. 237-1 КЗпП України).

При визначенні суми середнього заробітку, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу судом враховується: заробітна плата позивачки за два останні повні місяці до звільнення (а.с.4) та кількість робочих днів (40) у цих місяцях; кількість робочих днів (239) у період вимушеного прогулу та розмір виплаченої ОСОБА_1 при звільненні матеріальної допомоги (544 грн.). Враховуючи викладене, до стягнення позивачці підлягає середній заробіток у розмірі 6609 грн. 27 коп. ((642.02 грн. + 555.06 грн.) : 40 х 239 днів - 544 грн.).

З урахуванням обставин справи колегія суддів визначає розмір морального відшкодування в сумі 500 грн.

З відповідача підлягає стягненню судовий збір (державне мито) у розмірі 74.60 грн. (66.10 + 8.50) та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів.

Враховуючи, що судом першої інстанції обставини справи встановлені повно, проте неправильно застосовано матеріальний закон, колегія суддів скасовує ухвалене рішення в повному обсязі та постановляє нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія

СУДДІВ,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2007 року скасувати в повному обсязі, ухваливши нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнати незаконним наказНОМЕР_1по ВАТ „Житомирський завод хімічного волокна". Поновити ОСОБА_1 з 13 липня 2006 року на посаді контролера 2-го класу ВОХР ВАТ „Житомирський завод хімічного волокна". Стягнути з ВАТ „Житомирський завод хімічного волокна" на користь ОСОБА_1 6609 (шість тисяч шістсот дев'ять) грн. 27 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ВАТ „Житомирський завод хімічного волокна" на користь держави 74 грн. 60 коп. судового збору (державного мита) та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів на р/р 31210259701002, отримувач - УДК у м. Житомирі, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, код 22062319, МФО 811039.

У решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Справа № 22ц/1404 Головуючий у суді 1 -ї інстанції Сингаївський О.П.

Категорія 40 Суддя-доповідач Матюшенко І.В.