Рішення № 93187751, 19.11.2020, Новокаховський міський суд Херсонської області

Справа № 658/1091/20

Провадження № 2/661/648/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року

Новокаховський міський суд Херсонської області у складі:

Головуючого судді : Чирського Г.М.,

за участю : секретаря судового засідання Шевченко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Нова Каховка в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №б/н від 28.10.2013 року, укладеним між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 , в сумі 64198,12 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 39168,64 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.. 625 ЦК України в сумі 11848,54 грн., нарахованої пені в сумі 9647,70 грн., а також фіксованої частини штрафу в сумі 500 грн., процентної складової штрафу в сумі 3033,24 грн., що утворилася станом на 10.03.2020 року, посилаючись на порушення боржником зобов`язань за кредитним договором.

Ухвалою суду від 01.06.2020 року відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін, справу призначено до розгляду.

06.10.2020 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти задоволення позову з підстав його необґрунтованості. Просив застосувати до спірних відносин строк позовної давності.

27.10.2020 р. на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, підписала Заяву б\н від 28.10.2013 р. Зміст кредитного договору, укладеного з ОСОБА_1 , зафіксований у заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Крім того посилається на те, що Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на вказані правовідносини. Також, зазначив, що відповідно вказаному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а суму обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. На підтвердження отримання відповідачем кредитних карток з певним терміном дії банком надано довідку. Отже кредитний договір є чинним, а заперечення відповідача щодо закінчення строку дії кредитного договору нічим необґрунтовані. Щодо правомірності нарахування процентів зазначив, що згідно умов Кредитного договору у випадку неналежного виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором та наявності простроченої заборгованості по кредиту, зобов`язання сплатити проценти за час фактичного користування кредитними коштами у Позичальника виникає щомісячно і на сьогоднішній день являється не припиненим. Також зазначив, що відповідно до Правил користування карткою, картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже строк випущеної картки до останнього дня 07.2021 року. Позивач же звернувся до суду до відповідача 27.03.2020 року до спливу строку позовної давності. Крім того вважає, що посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не повинно прийматися судом до уваги, тому позов слід задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в поданій суду заяві просив справу розглядати за його відсутністю, наполягаючи на задоволенні позову.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, просила розглянути справу у свою відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, просив справу розглядати за його відсутності, проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити із підстав, зазначених у відзиві.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи в спрощеному позовному провадженні, судове засідання проведено без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку суд дійшов наступного висновку.

Заявляючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що 28 жовтня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надав відповідачу кредитну картку «Універсальна» Gold.

На підтвердження умов договору АТ КБ «ПриватБанк» надало суду копію анкети-заяви відповідача, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Gold», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Разом з тим, на думку суду, вищевказані документи не підтверджують наявність між сторонами домовленості щодо розміру процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пені), а також наявність заборгованості у розмірі, визначеному позивачем, крім того відповідач виявила бажання оформити на своє ім`я карту Gold, а усі інші поля в анкеті-заяві є пустими, зокрема пустим є поле, яке передбачає отримання кредитного ліміту по платіжній карті «Універсальна»/Gold та його розміру.

Так, у анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.

Втім з матеріалів справи убачається, що ні Тарифи обслуговування кредитних карт «Gold», ні витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку не містять підпису позичальника.

Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку містить лише анкетні дані відповідача ОСОБА_1 , її контактну інформацію. Сама ж заява не містить жодних даних про умови кредитування. Зокрема, вона не містить відомостей щодо розміру процентів за користування кредитними коштами, пені, або будь які інші умови договору.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 10 березня 2020 року утворилась в загальному розмірі 64198,12 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 39168,64 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.. 625 ЦК України в сумі 11848,54 грн., нарахованої пені в сумі 9647,70 грн., а також фіксованої частини штрафу в сумі 500 грн., процентної складової штрафу в сумі 3033,24 грн.

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст.ст.509,525-526,598,610,611,622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов`язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов`язання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов`язань, які не виконані належним чином.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За правилами ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1,2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч.4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначалось вище, у анкеті-заяві позичальника від 28 жовтня 2013 року процентна ставка та розмір пені і штрафів взагалі не зазначені.

Разом з тим банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, окрім тіла кредиту, стягнути також складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, пеню, штрафи.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22 березня 2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Gold» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, як на невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Gold» та Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, матеріали даної справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, а також пені, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (28 жовтня 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (березень 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір та сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч.4 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17).

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Разом з тим суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 28 жовтня 2013 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, містить згоду відповідача на отримання кредитної картки «Універальна» Gold, але не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Враховуючи, вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до висновку про те, що банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення з відповідача фактично отриманої відповідачем суми кредитних коштів.

Зазначений правовав позиція викладена у Постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 20 травня 2020 року у справі № справа № 355/629/17.

Позивач додав довідку про видані ОСОБА_1 кредитні картки відповідно до договору б/н від 28 жовтня 2013 року: № 5168742310343490 від 28 жовтня 2013 року зі строком дії до 07/17; № 5168742208417678 від 23 жовтня 2017 року зі строком дії до 07/21; що не заперечувалося представником відповідача.

Згідно з випискою за рахунком, наданої позивачем, за період з 28 жовтня 2013 року по 01 березня 2020 року відповідачем здійснено фактичні витрати без нарахованих відсотків, пені та комісії в сумі 23736,65 грн.

Крім того, з розрахунку заборгованості та виписки, наданих позивачем, вбачається, що відповідачем за період з 28 жовтня 2013 року по 01 березня 2020 року здійснено погашення боргу в сумі 69569,79 грн., тобто витрачені кредитні кошти відповідачем сплачені в повному обсязі.

Отже в задоволені позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 266, 273, 274 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду через Новокаховський міський суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г. М. Чирський