Рішення № 93187465, 16.11.2020, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/1712/20

Провадження № 2/653/692/20

РІШЕННЯ

іменем України

16 листопада 2020 року

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Берлімової Ю.Г.

за участю секретаря Волвенко А.О.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 12 грудня 2013 року у розмірі 135657 грн. 40 коп., та судові витрати у сумі 2102 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з метою отримання банківських послуг підписала заяву від 12 грудня 2013 року, їй було відкрито кредитний рахунок, встановлено початковий кредитний ліміт та надано кредитну картку. В подальшому кредитний ліміт збільшився до 14000 грн.

Відповідач зобов`язувалась повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, здійснювати погашення кредиту та процентів шляхом внесення коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу, що розраховується в процентному співвідношенні від загальної заборгованості клієнта.

Разом з тим, відповідач належним чином не виконала зобов`язання за договором та не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути на його користь.

Відповідач ОСОБА_1 направила до суду заперечення на позов, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог та наголосила на тому, що вона, підписуючи заяву про отримання коштів не була ознайомлена з умовами щодо нарахування відсотків, пені та штрафів. Крім того вказує, що в позові не зазначено коли саме нею було здійснено останній платіж, а право на звернення до суду у позивача виникло після 12 грудня 2015 року, тобто після припинення дії договору. З огляду на це наголошує, що заявлені до неї вимоги здійснено з порушенням строків позовної давності, тому просить застосувати до спірних правовідносин норму щодо порушення строків позовної давності та відмовити в позові.

Представник позивача надав до суд відповідь на заперечення відповідача на позов, в якій послався на те, що позичальник була належним чином ознайомлена з умовами та тарифами банку, користувалась кредиткою, про що свідчить виписка по кредитному рахунку. Щодо строків позовної давності, то зазначає, що строк перевипущеної карта діє до останнього дня серпня 2017 року, а позивач звернувся до суду 02 червня 2020 року до спливу позовної давності.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання з проханням розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти вимог позову заперечувала з підстав, викладених у запереченнях до позову.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2013 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання, де вказано, що заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг.

На підставі зазначеного договору 12 грудня 2013 року ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок за карткою НОМЕР_1 та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 13000 грн. 17 грудня 2013 року кредитний ліміт був збільшений до 14000 грн., що вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки.

З довідки про отримання кредитних карток вбачається, що 12 грудня 2013 року відповідачу надано картку НОМЕР_1 терміном дії до серпня 2017 року. Також до підписання заяву від 12 грудня 2013 року в неї були наявні картки, відкриті 19 лютого 2010 року за номером 5457082991710950 терміном дії до лютого 2014 року та від 12 березня 2012 року за номером НОМЕР_2 терміном дії до вересня 2015 року.

Відповідно до наданого розрахунку, позивач зазначає, що розмір заборгованості відповідача станом на 01 квітня 2020 року становить 425667 грн. 59 коп., що складається з заборгованості за кредитом - 13268 грн. 63 коп., заборгованості за відсоткам за користування кредитом - 411598 грн. 96 коп., заборгованості за пенею 800 грн.

Пред`являючи позовні вимоги позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 135657 грн. 40 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 13268 грн. 63 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 12 грудня 2013 року по 26 жовтня 2018 року - 122388 грн. 77 коп.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно до вимог статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за тілом кредиту, стягнути складові його повної вартості, а саме заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку», що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті: www:privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору (п. 2.1.1.12.3, п. 1.1.1.60, п. 2.1.1.5.7, п. 2.1.1.3.3, п. 2.1.1.12.9, п. 2.1.1.12.7.1.1, п. 2.1.1.7.5 Умов та правил надання банківських послуг).

На підтвердження позовних вимог позивач надав витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг» , в яких, в тому числі визначені: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

Суд вважає за необхідним зазначити, що матеріали справи не містять жодних підтверджень того, що саме з наданими витягами з Тарифів та Умов та правил ознайомлювався і погоджувався відповідач, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Підпису відповідача зазначені Тарифи, Умови та правила не містять.

Також як й відсутні підтвердження того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначених розмірах і порядках нарахування.

Таким чином, суду не надано належних доказів на підтвердження діючих на час отримання відповідачем картки Тарифів із визначенням конкретних значень щодо процентної ставки, пені, штрафів, також, як й ненаданні діючі на час отримання відповідачем картки Умов та правил надання банківських послуг.

З урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у вищевказаній постанові по справі № 342/180/17 суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів за користування кредитними коштами у нарахованому розмірі, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www/privatbank.ua/, а також які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12 грудня 2013 року шляхом підписання заяви-анкети.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача, який посилаючись на виписку по рахунку стверджує, що оскільки відповідач до певного часу належним чином виконувала зобов`язання за кредитом та сплачувала кошти, то відповідно й була обізнана з умовами кредитування.

Так, виписка по рахунку, надана до позовної заяви не може свідчити про той факт, що відповідач, здійснюючи поповнення рахунку, безпосередньо обізнана про повний рух коштів по рахунку.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, які просить стягнути позивач.

Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), як і жодних відомостей щодо розміру та умов кредитування.

З огляду на вищевикладене, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками необхідно відмовити.

Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, суд вважає, що право позивача на повернення фактично отриманої суми кредитних коштів підлягає захисту в судовому порядку та до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за тілом кредиту, що відповідно до розрахунку заборгованості становить 13268 грн. 63 коп.

Також слід зазначити, що клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З наданих банком розрахунків заборгованості за договором б/н від 12 грудня 2013 року, вбачається, що останнє надходження на картку відповідача здійснено 21 січня 2019 року в сумі 762 грн., за яким здійснено автоматичне погашення заборгованості.

Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 та 18 червня 2014 року справа № 6- 61цс 14 та зазначив, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.

За таким договором, що визначає щомісячні, платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Як вбачається з довідки, виданої АТ КБ «Приватбанк» строк дії картки відкритої 12 грудня 2013 року за № НОМЕР_1 до серпня 2017 року.

Позивач же звернувся до суду з позовом 16 червня 2020 року - до спливу трирічного строку позовної давності.

Таким чином, строк позовної давності щодо повернення кредиту позивачем не пропущений.

Також слід зазначити, що суд не прийняв позицію відповідача щодо необґрунтованого нарахування пені та штрафів, оскільки позивач, звертаючись до суду фактично пред`явив вимоги лише щодо стягнення тіла кредиту та відсотків за певний період.

Згідно ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ними і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2102 грн. при ціні позову 135657 грн. 40 коп. Позовні вимоги позивача задоволені частково у розмірі 13268 грн. 63 коп., отже на 9,78 %

З огляду на це, пропорційно розміру задоволених вимог, розмір судового збору, що підлягає до стягнення складає 205 грн. 58 коп. (9,78 % від 2102 грн.)

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 549, 551, 629, 633, 634, 1049,1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 133, 258-259, 263-265, 280, 282, 284 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_4 , МФО № 305299 заборгованість за кредитним договором № б/н від 12 грудня 2013 року у розмірі 13268 (тринадцять тисяч двісті шістдесят вісім) гривень 63 копійки, що складається із заборгованості за тілом кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_4 , МФО № 305299 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 205 (двісті п`ять) гривень 58 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 20 листопада 2020 року.

Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова