Рішення № 93182188, 27.11.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4602/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2020 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого - судді Палюх Н.М.

за участю секретаря Фіс В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського УПП в Чернівецькій області сержанта поліції Руснака Івана Анатолійовича, поліцейського УПП в Чернівецькій області сержанта поліції Лукащука Миколи Ігоровича, Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови від 23.07.2020 серії ЕАМ №2866579,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до поліцейського взводу №1 роти №1 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Руснака Івана Анатолійовича, поліцейського взводу №1 роти №1 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Лукащука Миколи Ігоровича та Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту поліції про визнання протиправними дій та скасування постанови від 23.07.2020 серії ЕАМ №2866579. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.07.2020 поліцейським УПП в Чернівецької області сержантом поліції Руснаком І.А. винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст126 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Відповідно до фабули постанови, ОСОБА_1 здійснив рух по тротуарі транспортним засобом, чим порушив вимоги п.11.13 ПДР, а також не пред`явив посвідчення водія, чим порушив вимоги п.2.4 ПДР. Зазначає, що 23.07.2020 він рухався транспортним засобом Volvo V50 реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул.Універсальній у м.Чернівці. Оскільки у нього було погане самопочуття, з метою придбання ліків, він здійснив зупинку неподалік аптеки, що йому дозволяв п.15.10 ПДР, так як безпосередньо зупинка біля аптеки заборонена знаком 3.34 «Зупинку заборонено». Повернувшись з аптеки, він побачив, що біля його автомобіля знаходились працівники поліції, які звинуватили його в порушенні ПДР та почали вимагати, щоб від пред`явити їм документи, а саме водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів. Однак, він відмовив пред`явити працівникам поліції вказані документи, оскільки заперечив про порушення ним ПДР, а саме п.11.13 ПДР. Надалі працівниками поліції відвезли його до Шевченківського відділу поліції в м.Чернівці, де працівником поліції Русникам І.А. було розпочато розгляд справи за ч.1 ст.126 КупАП, та внаслідок чого він пред`явив працівникам поліції вказані документи. Вважає, що працівники поліції безпідставно вимагали від нього пред`явлення документів, оскільки він не порушував п.11.13 ПДР, а тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП. За цих обставин просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання позивач не з`явився, однак надав до суду заяву, в якій позов підтримав, просить такий задовольнити, а розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідачі Руснак І.А. та Лукащук М.І. , будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, відзив на позовну заяву та докази, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надали.

Представник відповідача УПП в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду відзив, в якому зазначено, що 23.07.2020, близько 23.07 год., працівниками поліції, під час патрулювання було виявлено, що водій транспортного засобу Volvo V50 реєстраційний номер НОМЕР_1 у м. Чернівці по вул.Університецька, 10 порушив ПДР, а саме здійснив рух по тротуару, край якого огороджений парканом, чим порушив п.11.13 ПДР, при цьому на вимогу працівників поліції водій відмовився пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.4 «а» ПДР, внаслідок чого працівником поліції Руснаком І.А. на позивача накладено стягнення в межах санкції статті за ч.1 ст. 126 КУпАП. За цих обставин, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за правилами спрощеного провадження за наявних у справі доказів без участі сторін.

У зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно із нормою ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та встановивши належність, допустимість та достовірність доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку.

Згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення від 23.07.2020 серії ЕАМ №2866579 на позивача накладено адміністративне стягнення за ч.1ст.126 КУпАП у розмірі 425 грн. За вказаною постановою 23.07.2020 о 22.51 год по вул. Унівеситецька, 10 у м. Чернівці, водій, керуючи транспортним засобом, порушив п.11.13, а саме здійснив рух по тротуарі, в ході перевірки водій не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом, чим порушив п.2.4 «а» ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 126 КУпАП.

У відповідності до ч.1 ст.126 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» на водіїв покладено обов`язок мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п. 2.4 «а» ПДР па вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені п.2.1 ПДР.

Пунктом 2.1 «а» ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу зобов`язаний мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245)

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, здійснюючи контроль за дотримання Правил дорожнього руху, працівники поліції мають діяти на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до п.1 ч.1ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

З наведених норм законодавства вбачається, що за наявності факту порушення водієм Правил дорожнього руху, зупинка транспортного засобу є законною, і лише з дотриманням таких умов у інспектора поліції виникає право на реалізацію повноважень вимагати у особи пред`явлення нею документів, зокрема полісу (сертифікату) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою пред`явлення вимоги працівниками поліції до позивача про пред`явлення посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, було покликання працівника поліції на порушення позивачем вимог п.11.13 ПДР.

При цьому, згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена ч. 1, 2, 3, 5 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно матеріалів справи слідує, що відносно позивача не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення п. 11.13 ПДР України, зокрема, порушення, яке пред`являлось позивачу перед прийняттям оскаржуваної постанови. Таким чином, належні та допустимі докази вчинення позивачем вказаного правопорушення в матеріалах справи відсутні.

Оскільки відповідачами належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем п.11.13 ПДР України, суд дійшов висновку про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред`явлення документів в т.ч. посвідчення водія, а позивач, в свою чергу, не був зобов`язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП.

Така позиція суду повністю узгоджується з висновок Верховного Суду, що міститься у постанові від 15.03.2019 у справа №686/11314/17.

За правилами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу положень ст. 61 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги до поліцейського взводу №1 роти №1 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Руснака Івана Анатолійовича, поліцейського взводу №1 роти №1 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Лукащука Миколи Ігоровича, суд зазначає наступне.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлені основні повноваження поліції, яка відповідно до покладених на поліцію завдань: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення адміністративного правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

Згідно ст. 222 КупАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі правопорушення, передбачені частинами першою, другою і четвертою статті 126 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд вважає, що працівники поліції Руснак І.А. та Лукащук М.І. діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки в даному випадку, не діями відповідачів, а рішенням Руснака І.А. (оскаржуваною постановою), позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

При цьому, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі Руснак І.А. та Лукащук М.І. при винесені оскаржуваної постанови вийшли за межі наданих їх повноважень або діяли в непередбачений законом спосіб, а тому відсутні підстави вважати незаконними їх дії при розгляді справи про адміністративне правопорушення та по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки за наслідками вчинення дій поліцейським взводу №1 роти №1 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Руснаком І.А. прийнята постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, належним захистом прав позивача є скасування саме постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки юридичні наслідки для особи у даному випадку має лише рішення у формі постанови, яким останнього притягнуто до адміністративної відповідальності.

Отже, позовні вимоги позивача в частині визнання дії протиправними працівників поліції Руснака І.А. та Лукащука М.І. при винесені постанови від 23.07.2020 серії ЕАМ №2866579 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що Управління патрульної поліції в Чернівецькій області не має статусу юридичної особи, не має відкритих рахунків в органах Казначейства та є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції, який діє на правах самостійної юридичної особи, дотримуючись вимог статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 9, 73-74, 77, 139, 242, 244-246, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 23.07.2020 серії ЕАМ №2866579, винесену поліцейським взводу №1 роти №1 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Руснаком Іваном Анатолійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, згідно п. 15.5 розділу VII Перехідних положень КАС України - через Залізничний районний суд м.Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: поліцейський взводу №1 роти №1 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції сержант поліції Руснак Іван Анатолійович, службова адреса: м. Чернівці, вул.Заводська, 22.

Відповідач: поліцейський взводу №1 роти №1 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції сержант поліції Лукащук Микола Ігорович, службова адреса: м. Чернівці, вул.Заводська, 22.

Відповідач: Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, місцезнаходження: м.Чернівці, вул. Заводська, 22.

Суддя: