Рішення № 93182075, 24.11.2020, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/2331/20

Номер провадження 2/725/382/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2020 Першотравневий районний суд м.Чернівців

в складі:

головуючого судді Скуляк І. А.

при секретарі Ботнар Т.П.

за участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн. НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Перша Чернівецька державна нотаріальна контора (ЄДРПОУ 02901536, 58002, м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 13) про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року позивач звернувся до Першотравневого районного суду м.Чернівці із вказаним вище позовом.

Посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно - квартиру АДРЕСА_2 .

Вказував, що згідно заповіту від 21.05.2009 року все своє майно батько заповів своїй дружині - ОСОБА_2 .

Стверджує, що через те, що ОСОБА_2 свідомо та навмисне приховала від нього смерть батька, він пропустив строк на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

28 липня 2017 року державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори видано дружині батька - відповідачці ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Втім, вважає, що він має право на обов`язкову частку вказаного спадкового майна, так, як є повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця, а саме інвалідом ІІ групи.

У зв`язку із цим, він звернувся до Першої чернівецької державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку у спадщині після смерті батька.

Проте державним нотаріусом йому повідомлено, що спадкова справа закрита, так як відповідачці вже видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказане вище нерухоме майно та рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів, так як відповідачка ОСОБА_2 не зазначила у заявах про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину про наявність спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку спадщині, тобто про нього.

Посилається на те, що про смерть свого батька він дізнався у січні 2019 року від випадкового перехожого, тому і пропустив строк на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

На підставі вищевикладеного просив суд визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , терміном у три місяці.

18 червня 2020 року до суду від представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Снігура С.В. надійшов відзив на позов, в якому посилався на те, що його довірителька ОСОБА_2 позовні вимоги не визнає та заперечує щодо їх задоволення, оскільки позивачем не з поважних причин пропущено строк для прийняття спадщини. Просив у задоволені позову відмовити.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 та його представник позов підтримали та підтвердили викладені у ньому обставини.

Суду пояснили, що у ОСОБА_1 з батьком ОСОБА_3 були хороші відносини. Однак дружині батька, відповідачці ОСОБА_2 , це не подобалося, у зв`язку із чим, вона усілякими способами намагалася їх посварити. Зустрічі з батьком відбувалися рідко, так як ОСОБА_1 проживає в іншій області. Останній раз вони бачилися за тиждень до смерті батька. Після цього ОСОБА_1 неодноразово приїздив у м.Чернівці та намагався провідати батька, однак відповідачка його запевняла, що батька немає вдома. Тільки в 2019 році, під час його повторного візиту, ОСОБА_1 дізнався від сусідів, що батько помер. Вважають, що відповідачка навмисно не повідомила ОСОБА_1 про смерть тата. Просили суд позов задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Снігур С.В. просив у задоволені позову відмовити з підстав, викладених ним у відзиві на позов.

Вважає, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про поважність пропуску строку для прийняття спадщини. Він не був позбавлений можливості цікавитися життям батька шляхом телефонних дзвінків, листування тощо.

Розгляд справи відбувався у відсутність відповідачки ОСОБА_2 .

Представник третьої особи у судовому засіданні пояснив, що порушень з боку нотаріуса і нотконтори не було так, як свідоцтво про прийняття спадщини видавалося в рамках Закону. Крім того зазначив, що, на його думку, підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що з позивачем він знаходиться в дружніх відносинах. Із відповідачкою він не знайомий. Також вказав, що з позивачем він приїжджав у відрядження в м. Чернівці в 2017 році, де ОСОБА_1 заходив до батька, а він їхав по своїх справах. Також пояснив, що в подальшому він разом з ОСОБА_1 ще один раз приїжджали у відрядження в м. Чернівці, проте, зі слів ОСОБА_1 , останнього до батька не пустили.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, пояснення свідка ОСОБА_4 , дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, судом встановлено, що батькові позивача - ОСОБА_3 , на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_2 . (а.с.7, 11).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер (а.с.10).

28 липня 2017 року державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Літун М.В. відповідачці видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.11).

Крім того, судом встановлено, що син ОСОБА_3 - позивач ОСОБА_1 також звернувся до Першої чернівецької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно зі статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як було встановлено судом, листом В.о. завідувача Першої чернівецької державної нотаріальної контори №1017/02-14-164/2017 від 14.06.2019 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, з огляду на те, що за змістом його заяви від 03.06.2019 року про видачу свідоцтва про право на спадщину, він постійно не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом 6-місячного строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, заяви про прийняття спадщини не подавав, а тому, згідно ст. 1272 Цивільного кодексу України він вважається таким, що спадщину не прийняв. (а.с.12).

Згідно вимог ч.1,ч.2 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається із копії пенсійного посвідчення позивача, ОСОБА_1 є інвалідом другої групи (а.с.5).

Проте, згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини, оскільки із відповідною заявою до нотаріуса звернувся тільки 03 червня 2019 року, тобто аж через два роки після смерті батька.

Варто зазначити, що ч.3 ст.1268 ПЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч.2 ст.1272 ЦК України).

Згідно ч.3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення позивачу додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Такими визнаються зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходженням спадкового майна; складні умови праці, які зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

На думку суду, позивач не надав безспірних доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини. Факт перебування позивача за межами Чернівецької області, а саме в м. Калуш, Івано-Франківської області сам по собі не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем та його представником не доведено у відповідності до положень ч.1 ст.81 ЦПК України обставини неможливості внаслідок наявності об`єктивних та непереборних труднощів надіслання (подачі) позивачем поштою у встановлений ч.1 ст. 1270 ЦК України строк до нотаріуса заяви про прийняття спадщини після смерті його батька, а також неможливості його прибуття до нотаріуса особисто.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1220, 1261, 1269, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 60,209,212-215,218,367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити в повному об`ємі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці І. А. Скуляк