Вирок № 93181365, 25.11.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9471/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.11.2020 року Галицький районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Мисько Х.М.,

з участю: секретаря судового засідання Волошин Ю.П.,

прокурора Войценка А.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Хом`яка О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження /внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140050002852 від 02.07.2019 року /про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м.Львова, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

обвинувачений ОСОБА_1 , 02.07.2019 року, приблизно о 16 год. 50 хв., керуючи технічно справним транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ E 320 », реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним заднім ходом по проїзній частині пр.Свободи у м.Львові у напрямку вул.Городоцької, порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, а саме: Р.1 п.1.5; Р.2 п.п.2.3. б), д); Р.10 п.10.9; Р.12 п.12.3, Р.17 п.17.1, які виразилися у тому, що він був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, при русі заднім ходом по смузі для руху маршрутних транспортних засобів створив загрозу безпеці дорожнього руху та при виникненні йому небезпеки у вигляді пішохода ОСОБА_2 , який переходив проїзну частину дороги поза межами пішохідного переходу з права на ліво відносно напрямку руху його автомобіля, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на останнього. Внаслідок порушення ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху, потерпілий ОСОБА_2 відповідно до висновку СМЕ №681/2019 від 16.08.2019 року отримав відкриту тупу черепно-мозкову травму у вигляді перелому кісток склепіння і основи черепу зліва, з крововиливами під оболонки і в речовину головного мозку (чільна права частка), з нагромадженням застійної рідини (гігрома), з дислокаційним синдромом (зміщення речовини головного мозку під тиском рідин, в тому числі й вільної крові), з нейромаляцією- розрушення речовини головного мозку, з наступним проривом крові в шлуночки головного мозку, що ускладнилось гнійним запаленням забійної рани на потилиці, гнійною правобічною бронхопневмонією, з гострою легеневою недостатністю на тлі супутніх захворювань серця, печінки, нирок, підшлункової залози, що призвело до настання смерті.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 , після роз`яснення йому суті обвинувачення, свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю та дав пояснення, які в повній мірі відповідають обставинам, викладеним в описовій частині вироку. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо його не карати, вказавши, що повністю усвідомив протиправність своїх дій.

Потерпіла у кримінальному провадженні – ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, скерувала на адресу суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи у її відсутності. Крім того, вказала, що з обвинуваченим примирилась, будь-яких претензій до останнього не має, а тому, просить його суворо не карати. Разом з тим, при обранні покарання не заперечує щодо застосування відносно ОСОБА_1 положень ст.75 КК України без позбавлення його права керувати транспортними засобами, а також щодо звільнення від відбування покарання із випробуванням.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, такими, що знаходяться в об`єктивному зв`язку з матеріалами кримінального провадження, повністю доводять вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, відтак кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Також, суд враховує п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14. Відповідно до зазначених положень, при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень і поведінку після скоєння злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Обставини, що пом`якшують покарання – щире каяття, повне визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування заподіяних збитків потерпілій, Обставин, що обтяжують покарання – не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого, то встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, має на утриманні дружину та двох неповнолітніх дітей, вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся та примирився з потерпілою.

З врахуванням наведеного, особи обвинуваченого, обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід призначити покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів - в межах санкцій статей особливої частини Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання із випробуванням та встановленням іспитового терміну, а також з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Разом з тим, санкція ч.2 ст.286 КК України надає суду можливість як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи.

Суд вважає за необхідне не застосувати до ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права на керування транспортними засобами, зважаючи на позицію потерпілої, а також на те, що обвинувачений офіційно працевлаштований та до його посадово-функціональних обов`язків входить керування транспортним засобом з метою забезпечення господарської діяльності підприємства. При цьому, суд враховує те, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , останній працював на посадах водія в період з 1996 року по 2020 рік, тобто робота водієм транспортного засобу є єдиним джерелом доходу обвинуваченого та його сім`ї.

На думку суду саме вказане покарання буде справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин по кримінальному провадженню у їх сукупності, що відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого ОСОБА_1 та буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень ним та іншими особами, буде відповідати принципу співрозмірності конкретних кримінально протиправних діянь, вчинених обвинуваченим з призначеним йому покаранням .

У межах даного кримінального провадження проведено судову авто-технічну експертизу, судову транспортно-трасологічну експертизу, судову криміналістичну експертизу відео-, звукозапису, судову автотехнічу експертизу та судову авто-технічну експертизу обставин та механізму розвитку ДТП, загальна вартість проведення яких становить 14915,00 грн. та у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України, підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави у повному обсязі.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази:

-оптичний електронний носій (СВ-R, compact disk), на якому в електронному варіанті міститься відеозапис із відеореєстратора, який знаходився у автомобілі «Toyota Саmry» із р.н. НОМЕР_2 - слід залишити при матеріалах кримінального провадження на окремому аркуші.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст. 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі статті 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування основного призначеного судом покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати, повязані із проведенням судових експертиз в сумі 14915,00 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять тисяч) гривень.

Речові докази, а саме:

-оптичний електронний носій (СВ-R, compact disk), на якому в електронному варіанті міститься відеозапис із відеореєстратора, який знаходився у автомобілі «Toyota Саmry» із р.н. НОМЕР_2 - залишити при матеріалах кримінального провадження на окремому аркуші.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Мисько Х.М.