Рішення № 93181192, 26.11.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4599/20

Провадження № 2/635/2355/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області в складі суду:

головуючого судді - Даниленко Т.П.,

за участі секретаря судового засідання - Саніної Т.О.,

учасники справи:

позивач: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», місце реєстрації: 62300, Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова,

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» (далі -ДП «ХЛНДС») звернулось до Харківського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якій просить суд стягнути з відповідача 2 610,36 грн. матеріальної шкоди та 20 000,00 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок самовільної порубки дерева.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.12.2018 у кварталі 271 виділ 2 Дергачівського лісництва ДП «ХЛНДС» затримано відповідача під час вчинення самовільної порубки дерева. Вказані дії відбувались в присутності інженера з охорони та захисту лісу ДП «ХЛНДС» ОСОБА_2 та майстра лісу ОСОБА_3 . В цей же день вказаними посадовими особами складено акт огляду місця вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до якого розмір збитків, завданих відповідачем складає 2610,36грн. Інженером з охорони та захисту лісу ДП «ХЛНДС» ОСОБА_2 щодо відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 65 КУпАП. Відповідно до відмітки та особистого підпису у протоколі встановлено, що відповідач з порушенням згоден.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_4 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судовому засіданні надав пояснення щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, визнав факт завдання ним шкоди майну ДП «ХЛНДС».

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази в їх сукупності дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Стаття 7 ЛК України передбачає, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

ДП «ХЛНДС» є постійним лісокористувачем лісового фонду, де вчинено незаконну порубку дуба.

Відповідно до ст.19 ЛК України на постійних лісокористувачів покладено обов`язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 67 ЛК України передбачено, що у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів як заготівля деревини.

У ст. 69 ЛК України вказано, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток.

Відповідно до вимог ст. ст.105,107 ЛК України порушення лісового законодавства у виді незаконного вирубування та пошкодження дерев і чагарників тягне для винних у цьому осіб за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

За ч.1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ч.1ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Врегульовані вищевказаними нормами наслідки порушення вимог природоохоронного (в т. ч. лісового) законодавства у вигляді обов`язку винної особи відшкодувати заподіяні збитки відповідають загальним положенням Цивільного кодексу України, які визначають поняття та порядок відшкодування збитків.

Статтею 22 ЦК України встановлено загальні правила відшкодування збитків та передбачено, зокрема, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У даному випадку спірні правовідносини щодо відшкодування збитків, заподіяних порушенням лісового законодавства, кваліфікуються як відносини із відшкодування позадоговірної шкоди.

Статтею 1166 ЦК України встановлено загальні підстави відшкодування шкоди у позадоговірних (деліктних) зобов`язаннях та передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже для відшкодування шкоди за правиламист.1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом вищенаведеної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду);

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються судом в їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зіст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час судового розгляду даної справи представником позивача були надані належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження своїх позовних вимог, на підставі яких судом встановлені обставини та факти, що обґрунтовують вказані вимоги.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, 25.12.2018 у кварталі 271 виділ 2 Дергачівського лісництва ДП «ХЛНДС» затримано ОСОБА_1 під час вчинення самовільної порубки дерева. Зазначені події відбувались в присутності інженера з охорони та захисту лісу ДП «ХЛНДС» ОСОБА_2 та майстра лісу ОСОБА_3 . В цей же день вищевказаними посадовими особами складено акт огляду місця вчинення правопорушення.

Згідно вказаного акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 25.12.2018 зазначеними діями відповідача ДП «ХЛНДС» завдано матеріальну шкоду на суму 2610,36 грн., що підтверджується детальним розрахунком вартості матеріального збитку.

Крім того, 25.12.2018 інженером з охорони та захисту лісу ДП «ХЛНДС» ОСОБА_2 щодо відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 65 КУпАП.

У відповідності до вказаного протоколу ОСОБА_1 25.12.2018 о 12 годині 15 хвилин у кварталі 271 виділ 2 Дергачівського лісництва ДП «ХЛНДС» здійснив незаконну порубку дубу звичайного (сухостій), що є порушенням ст. 105 Лісового кодексу України. Внаслідок порушення вимог лісового законодавства ОСОБА_1 державі заподіяна шкода у вигляді пошкодження дерев до ступеня припинення росту.

ОСОБА_1 у графі протоколу «пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності» зазначив, що згоден з протоколом про адміністративне правопорушення, власносручним підписом підтвердив зазначений факт.

За таких обставин, суд вважає доведеним завдання відповідачем матеріальної шкоди позивачу.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням відповідачем дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності ДП «ХЛНДС» не доведено, тому в частині стягнення з ОСОБА_1 суми моральної шкоди слід відмовити.

Враховуючи наведене, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилається представник позивача як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 352, 354, п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» майнову шкоди в розмірі завданих збитків від втрати дерев у розмірі 2610,36 (дві тисячі шістсот десять гривень тридцять шість копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» судовий збір у сумі 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні).

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Поний текст рішення складено 26.11.2020.

Суддя Т.П. Даниленко