Рішення № 93180559, 27.11.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2520/19 2/335/153/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., секретаря судового засідання Каравайко В.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Запоріжжя у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання рішення недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) „Кей-Колект", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. про визнання недійсним та скасування рішення ТОВ „Кей-Колект", приватного нотаріуса Суперфіна Б.М. (номер запису про право власності 10573107 в державному реєстрі прав нерухомого майна від 28.07.2015 року) про реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ „Кей-Колект", та , про визнання недійсним та скасування рішення ТОВ „Кей-Колект", приватного нотаріуса Суперфіна Б.М. (номер запису про право власності 10666200 в державному реєстрі прав нерухомого майна від 04.08.2015 року) про реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ „Кей-Колект". В позові зазначив, що ним з ПАТ „Укрсиббанк" 29.09.2006 року та 25.09.2007 року були укладені договори про надання споживчого кредиту. В забезпечення виконання зобов"язань ним 29.09.2006 року та 25.09.2007 року укладені договори іпотеки, де предметом іпотеки було належне йому слідуюче нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 . Приватний нотаріус Суперфін Б.М. прийняв рішення про державну реєстрацію прав, на підставі якого право власності на іпотечне майно перейшло до відповідача по справі - ТОВ „Кей Колект". Він не отримував повідомлення від відповідача про порушення ним умов договору та пропозицій щодо погашення суми боргу та задоволення вимог за рахунок предметів іпотеки. Крім того приватний нотаріус порушив вимоги Закону України „Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно і його обмеження", якими передбачена реєстрація нерухомого майна за місцем знаходження майна.

Ухвалою суду від 28.03.2019 року задоволена заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, заборонено будь-які реєстраційні дії стосовно квартири АДРЕСА_1 , та квартири АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 30.01.2020 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, від Головного територіального управління юстиції у місті Києві витребувано копію матеріалів реєстраційної справи щодо рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, номер запису про право власності:10573107, індексний номер:23192088 від 28.07.2015 року; відомості щодо здійснення нотаріальної діяльності приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М.

Ухвалою суду від 31.03.2020 року замінено неналежного відповідача приватного нотаріуса Суперфіна Б.М. на належного відповідача - Головне територіальне управління юстиції у м.Києві.

30.01.2020 року від представника Головного територіального управління юстиції у м.Києві надійшов відзив, в якому управління просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Головного територіального управління юстиції у м.Києві, розгляд справи проводити у їх відсутність. У відзиві відповідач посилається на те,що після 30.04.2016 на підставі положень Закону України від 26.11.2015 № 834-У111 «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Головне територіальне управління юстиції у м.Києві не має повноважень щодо вчинення будь-яких реєстраційних дій.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у ньому.

Представник відповідача - ТОВ «Кей Колект» у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки, відзиву на позов не надав.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлені обставини і визначені до них правовідносини.

26.09.2006 року ОСОБА_1 уклав договір іпотеки № 11046769000/3 з АКІБ „УкрСиббанк", на підставі якого передав в іпотеку нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , в забезпечення виконання усіх грошових зобов"язань за кредитним договором № 11046769000 від 26 вересня 2006 року.

25.09.2007 року ОСОБА_1 уклав договір іпотеки № 11221788000/3 з АКІБ „УкрСиббанк", на підставі якого передав в іпотеку нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , в забезпечення виконання усіх грошових зобов"язань за кредитним договором № 11221792000 від 25 вересня 2007 року.

За заявою уповноваженої особи ТОВ „Кей-Колект" від 28.07.2015 року до компетентних органів, зареєстровану в реєстрі за № 2850 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М. про реєстрацію права власності на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , 28 липня 2015 року приватний нотаріус Суперфін Б.М., як державний реєстратор прав на нерухоме майно, прийняв рішення про державну реєстрацію іншого речового права (іпотека) квартири АДРЕСА_1 , за ТОВ „Кей-Колект".

За заявою уповноваженої особи ТОВ „Кей-Колект" від 04.08.2015 року до компетентних органів, зареєстровану в реєстрі за № 28983 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М. про реєстрацію права власності на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_2 , 04 серпня 2015 року приватний нотаріус Суперфін Б.М., як державний реєстратор прав на нерухоме майно, прийняв рішення про державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_2 , за ТОВ „Кей-Колект".

Згідно з листом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 27.02.2020 №4800/6-20, з приводу виконання ухвали суду від 30.01.2020 року про витребування доказів, матеріали реєстраційних справ від приватного нотаріуса Суперфіна Б.М. до архіву Управління державної реєстрації не надходили.

Згідно з листом Міністерства юстиції України від 20.01.2020 року, наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2017 року № 774/5 свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю на ім`я Суперфіна Б.М. ліквідовано, приватна нотаріальні діяльність Суперфіна Б.М. припинена, за неодноразові порушення вимог чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій.

Спір між сторонами виник з приводу порушення права власності позивача на житлове приміщення внаслідок дій ТОВ "Кей-Колект" під час реалізації прав, передбачених договором іпотеки, та дій приватного нотаріуса щодо реєстрації такого права за іпотекодержателем, пов`язаними з діями останнього, тому суд вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Отже, спір пов`язаний з реалізацією іпотекодержателем своїх прав на предмет іпотеки, процедура якої передбачає їх здійснення лише за участі нотаріуса (державного чи приватного) або державного реєстратора, дії якого оскаржуються опосередковано через неправомірність дій іпотекодержателя.

Саме такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року (провадження № 14-275цс18), від 07 листопада 2018 року (провадження № 11-961апп18), від 12 грудня 2018 року (провадження № 14-486цс18), від 23 січня 2019 року (провадження № 14-501цс18), від 13 березня 2019 року (провадження № 14-56цс19), а також від 27 березня 2019 року (провадження № 14-656цс18), відступати від яких Велика Палата Верховного Суду підстав не вбачає.

Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, у тому числі, й статтями 35-37 Закону № 898-IV.

Зокрема, частиною першою статті 35 Закону № 898-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

За змістом статті 36 Закону № 898-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

На підставі частини першої статті 37 Закону №898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Положеннями частини другої статті 37 Закону №898-IV передбачено, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Предметом оскарження у цій справі є дії та рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію за ТОВ "Кей-Колект" права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Судом встановлено, що Розділом 2 договорів іпотеки від 26.09.2006 р., та 25.09.2007 р. передбачено право іпотекодержателя на звернення стягнення переданого в іпотеку майна у разі невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором.

Пунктом 4.1 договору іпотеки визначено, що звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках, зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки, або у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця, або у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором, або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

Як передбачено пунктом 4.2 цього договору звернення стягнення здійснюється на підставі: або рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса, або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до пункту 4.3 договорів іпотеки від 26.09.2006 р., та 25.09.2007 р. у випадках, зазначених в підпунктах 2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно із статтею 35 Закону № 898-IV. У разі невиконання іпотекодавцем вимог, зазначених в повідомленні, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору іпотеки та відповідно до статті 36 Закону № 898-IV.

За змістом розділу 5 вказаних договорів, у разі настання обставин, зазначених у пункті 4.1 цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, в якому зазначає який із способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені частиною третьою статті 36 Закону № 898-IV, застосовується іпотекодержателем для задоволення своїх вимог. У разі застосування передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення вимог іпотекодержателя, право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення.

Частиною першою статті 2 Закону № 1952-IV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1952-IV у вказаній редакції державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт. Умови оплати праці державного реєстратора визначаються Кабінетом Міністрів України згідно із законодавством.

Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону № 1952-IV у вказаній редакції державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 1952-IV у зазначеній редакції державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов`язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Нотаріус як спеціальний суб`єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Згідно із частиною 9 статті 15 Закону № 1952-IV у зазначеній редакції державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Частиною 13 указаної статті передбачено, що порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Частиною першою статті 16 Закону №1952-IV у зазначеній редакції встановлено, що заява про державну реєстрацію прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, який вчиняє таку дію.

Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію.

Частиною першою статті 19 Закону № 1952-IV у вказаній редакції встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов`язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до частини другої 2 статті 30 Закону № 1952-IV у зазначеній редакції дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 3425-XIІ нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до частини першої статті 3 цього Закону у зазначеній редакції нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом № 1952-IV.

Перелік нотаріальних дій, право на вчинення яких має нотаріус, наведений у статті 34 Закону № 3425-XIІ і цей перелік не є вичерпним.

Поряд з тим нотаріусу з огляду на його правовий статус, делеговані функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реалізовувати які він може лише у випадках і в порядку, визначених Законом № 1952-IV.

Згідно із пунктом 2 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 "Про заходи взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб", чинного на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

За змістом пункту першого цього Порядку встановлено, що у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін`юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяви про державну реєстрацію права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права), що виникають на підставі на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Таким чином, за наслідками аналізу наведених вище положень закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, можна дійти висновку, що нотаріус має право здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в тому разі, якщо це пов`язано з вчиненням ним нотаріальної дії з таким об`єктом нерухомості.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9,15 Закону № 1952-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин,та статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Судом встановлено, що іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов`язку, передбаченого як Законом № 898-IV, так і Порядком № 1127 щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення нотаріусом завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом набуття права власності, внаслідок чого дійшов висновку, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ "Кей-Колект" проведена всупереч норм чинного законодавства.

Також судом встановлено, що нотаріус, будучи наділеним повноваженнями державного реєстратора (за винятком тих, які передбачено пунктами 4, 6 частини першої статті 9 Закону №1952-IV), може реалізовувати їх лише разом з вчиненням нотаріальної дії, зокрема при посвідчені ним правочину, внаслідок якого в особи виникає речове право на об`єкт нерухомості (частина 9 статті 15 Закону № 1952-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У такому випадку нотаріус одночасно з вчиненням нотаріальної дії проводить і державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до статті 15 Закону №1952-IVв редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Суд також дійшов висновку про відсутність у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення безпосередньої нотаріальної дії з майном.

Крім того, у пункті 2.2.1 договорів іпотеки визначено, що іпотекодержатель зобов`язаний попередити іпотекодавця про відступлення прав за цим договором чи за кредитним договором.

Доказів повідомлення іпотекодателя про відступлення прав як за кредитним договором, так і за договором іпотеки матеріали справи не містять.

Саме такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року (провадження № 14-661цс18),від 24 квітня 2019 року (провадження № 14-2цс19).

На підставі ст.141 ЦПК України суд покладає витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн. на відповідача ТОВ «Кей-Коллект».

Керуючись ст.ст.2,3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Коллект», Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 28.07.2015 року про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 04.08.2015 року про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Дата складання повного рішення: 30.11.2020 року.

Суддя Рибалко Н.І.