Вирок № 93178276, 19.11.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

415/4255/20

1-КП/415/1125/20

ВИРОК

Іменем України

19 листопада 2020 року місто Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю секретаря Кайданович Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12020130240001027 від 13 червня 2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Славів Черняхівського району Житомирської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, судимого 08 червня 2006 року Черняхівським районним судом Житомирської області за ст.115 ч.1 КК України до 7 років позбавлення волі, 30 травня 2013 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.70 ч.1, ст.71 КК України до 3 років 01 місяця позбавлення волі, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.162 ч.1, ст.185 ч.3 КК України, –

за участю сторін кримінального провадження та учасників судового провадження:

прокурора Панасенка В.В.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

встановив:

02 червня 2020 року, в нічний час, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), проникнувши у приміщенні літньої кухні, на території подвір`я, по АДРЕСА_3 , повторно, таємно викрав – пательню ТМ «Біол», діаметром 26 см, вартістю 254 гривні 58 копійок, 2 алюмінієві пательні, діаметром по 24 см кожна, на суму 200 гривень, 2 алюмінієві пательні з рифленням, діаметром по 24 см кожна, на суму 433 гривні 34 копійки, чавунну пательню, діаметром 22 см, вартістю 250 гривень, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №19/113/9/1-764е від 24 червня 2020 року, на загальну суму 1137 гривень 92 копійки.

Крім того, 02 вересня 2020 року, приблизно о 07 годині, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне проникнення до житла, умисно, незаконно, без згоди власника, проникнувши до будинку АДРЕСА_4 , що на праві приватної власності належить потерпілій ОСОБА_3 , порушив недоторканність житла громадян.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ст.162 ч.1, ст.185 ч.3 КК України, а саме:

– незаконне проникнення до житла, що порушило недоторканність житла громадян (ст.162 ч.1 КК України),

– таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у інше приміщення, повторно (ст.185 ч.3 КК України).

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.162 ч.1, ст.185 ч.3 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальних актах, визнав повністю, від надання пояснень – відмовився, і, відповідаючи на питання, зазначив, що час та місце скоєння ним інкримінованих органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальних актах, а саме:

викрадення майна потерпілого ОСОБА_2 , а саме, посуду у виді декількох пателень, проникнувши до приміщенні літньої кухні, на території подвір`я, за місцем мешкання останнього, по АДРЕСА_3 , після сумісного вживання алкогольних напоїв, на початку червня 2020 року, в нічний час,

проникнення на територію подвір`я та до будинку, – по АДРЕСА_4 , що належить потерпілій ОСОБА_3 , без згоди та дозволу, скориставшись відсутністю вдома господарів, на початку вересня 2020 року, в ранкових час,

– викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному – щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії та мотивуючи свою протиправну поведінку: можливістю швидкого отримання грошових коштів за реалізацію пателень на пункті прийому металобрухту (щодо крадіжки майна потерпілого ОСОБА_2 ), та – непереборним бажанням відпочити (щодо перебування у будинку потерпілої ОСОБА_3 ). Завдана потерпілому ОСОБА_2 майнова шкода – відшкодована повністю: шляхом повернення викраденого.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальних актах, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений ОСОБА_1 , правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши сторонам положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, – суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, і, відповідно, ухвалюючи судове рішення за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.162 ч.1, ст.185 ч.3 КК України, – яке, на підставі ст.370 КПК України, – повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому, законним – є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених КПК України, обґрунтованим – є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до ст.94 КПК України, вмотивованим – є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, – вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні:

– незаконного проникнення до житла, що порушило недоторканність житла громадян (ст.162 ч.1 КК України),

– таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням у інше приміщення, повторно (ст.185 ч.3 КК України),

– доведено, і дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно і обґрунтовано кваліфіковано за ст.162 ч.1, ст.185 ч.3 КК України, відповідно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання: скоєні обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальні правопорушення, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до категорії кримінальних проступків (ст.162 ч.1 КК України) та тяжких злочинів (ст.185 ч.3 КК України), обвинувачений ОСОБА_1 – не працює, однак, має постійне місце проживання і у побуті за місцем мешкання та за місцем реєстрації – характеризується позитивно (том 1 а.с.61,66, том 2 а.с.35), у скоєному – щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень (том 1 а.с.75-77, том 2 а.с.49-50), добровільне відшкодування завданих збитків (том 1 а.с.28,34), а також, стан здоров`я та наявність ряду тяжких і хронічних захворювань.

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно зі ст.67 КК України, суд визнає рецидив кримінальних правопорушень.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальні правопорушення, які, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до категорії кримінальних проступків та – тяжких злочинів, крім того які – є умисними, одне з яких – є корисливим та вчиненим проти власності, інше – є пов`язаним з порушенням особистих прав і свобод людини і громадянина, закріплених положеннями ст.30 Конституції України, що – є непорушеним, – суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання – у виді штрафу, у межах, установлених у санкції ст.162 ч.1 КК України, з урахуванням майнового стану винного, та, положень ст.53 КК України, а також, – у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ст.185 ч.3 КК України, з урахуванням положень ст.63 КК України, при цьому, беручи до уваги данні про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який – не працює, однак, – має постійне місце мешкання, позитивно характеризується за місцем проживання та у побуті, у судовому засіданні – в повному обсязі визнав свою провину, щиро розкаявся та вибачався за скоєне, активно сприяв розкриттю інкримінованих кримінальних правопорушень, і, одночасно, враховуючи обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також, враховуючи відсутність тяжких наслідків від скоєного, суму спричиненої кримінальним правопорушенням, передбаченим ст.185 ч.3 КК України, майнової шкоди, повне відшкодування останньої та думку потерпілого ОСОБА_2 – під час розгляду справи у судовому засіданні, який на призначенні обвинуваченому суворого покарання не наполягав, суд, – оцінюючи зазначені обставини в їх сукупності, – вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства та, відповідно, без відбування покарання, – із застосуванням положень ст.75 КК України, – зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст.76 ч.1 п.1, ст.76 ч.1 п.2 КК України, що, на переконання суду, відповідно до вимог ст.65 КК України, буде необхідним й достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, оскільки, покарання, на підставі положень ст.50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

І, оскільки, обвинувачений ОСОБА_1 скоїв більш одного кримінального правопорушення, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 остаточного покарання, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень, – шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підстав щодо застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 – суд не вбачає, і зазначене питання учасниками даного кримінального провадження – не ставилось.

Процесуальні витрати у справі – у сумі 1307 гривень 60 копійок (а.с.38), пов`язані із залученням експертів під час проведення судової товарознавчої експертизи за №19/113/9/1-764е від 24 червня 2020 року (а.с.39-46), з метою встановлення заподіяної потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди, в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, – підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави (отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300).

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_2 – не заявлений, що не позбавляє останнього права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Речові докази у справі: алюмінієві пательні, у кількості 5 штук, чавунна пательня, що знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2 (том 1 а.с.28,34,35), – підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_2 .

Керуючись ст.349 ч.3, ст.369-ст.371, ст.373, ст.374 КПК України, суд, –

ухвалив:

ОСОБА_1 – визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.162 ч.1, ст.185 ч.3 КК України, та призначити йому покарання:

за ст.162 ч.1 КК України – у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень,

за ст.185 ч.3 КК України – у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання – у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , до набуття вироком законної сили, – не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави (отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300) – 1307 (одну тисячу триста сім) гривень 60 копійок за проведення судової товарознавчої експертизи за №19/113/9/1-764е від 24 червня 2020 року.

Речові докази у справі: алюмінієві пательні, у кількості 5 штук, чавунну пательню, що знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2 , – повернути потерпілому ОСОБА_2 .

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського Апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: