Рішення № 93176764, 27.11.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/5276/20

Провадження 2-о/206/1072/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Сухорукова А.О.

присяжних : Лещенко К.М.,

Бублейник Ю.Ю.

при секретареві Панюшкіній О.В.

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Дніпро цивільну справу за заявою Комунального підприємства "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради про надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги в примусовому порядку,

за участю:

прокурора Путров А.В.

представника заявника,лікаря-психіатра Шевченко І.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника звернувся до суду із заявою про надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги в примусовому порядку.

В обґрунтування заяви зазначив, що 20.11.2020р. ОСОБА_1 була госпіталізована до психіатричного стаціонару.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2020 року було відкрито провадження у справі (а.с. 11).

25 листопада 2020 року до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 по справі, в яких вона зазначає, що після останньої госпіталізації у квітні 2020 року знаходилась у стані глибокої депресії. Відвідувала цілительницю, яка повідомила, їй, що вона може допомагати людям. 20 листопада 2020 року ОСОБА_1 збиралася поїхати на прийом до лікаря та у Центр зайнятості, але син відмовився її відвезти та дати грошей. Коли вона повідомила, що поїде сама, - син насильно повіз її до психіатричної лікарні. У лікарні відмовились її госпіталізувати, оскільки ОСОБА_1 не надавала згоду на госпіталізацію. Син відвіз її додому. Коли вони повернулись додому, у дворі будинку зустріли дівчину, яка складала акт про порушення та техніку, яка демонтувала електричні дроти. ОСОБА_1 повідомила, що це зробила вона та її батько, після чого, її чоловік викликав швидку допомогу та її госпіталізували примусово (а.с.14-15).

У судовому засіданні лікар - психіатр підтримав заяву, прокурор не заперечував проти задоволення заяви.

Заінтересована особа ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши думки та пояснення учасників процесу, суд вважає, що заява підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 16 Закону України « Про психіатричну допомогу» особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в психіатричному закладі, ця особа підлягає негайній виписці. У випадках, коли госпіталізація особи до психіатричного закладу в примусовому порядку визнається доцільною, представник психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.

В силу ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність.

У судовому засіданні було встановлено, що 20.11.2020 р. ОСОБА_1 була госпіталізована до КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної Ради за направленням лікаря-психіатра Локатош лікарні КЗ «ОЦЕМД та МК`ДОР у зв`язку із наявністю у неї тяжкого психічного розладу внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї та оточуючих..

Згідно ч.ч.2-5 ст. 27 Закону України «Про психіатричну допомогу» виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного.захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов`язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.

При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом. Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону. Рішення, прийняте лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів при наданні психіатричної допомоги, викладається у письмовій формі та підписується лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів.

При обстеженні її психічного стану в КП «ДБКЛПД» ДОР комісія лікарів виявила, що хвора багатослівна, мова по принципу монологу, прискорена за темпом. Висловлювання непослідовні, розірвані. Заявляє, що у неї тяжка депресія, при цьому починає посміхатися. Говорить про свої надзвичайні здібності, вважає, що її призначення вилікувати та зціляти людей. Звинувачує євреїв у своїх бідах, розпалює міжнаціональну ворожнечу, при цьому сама являється єврейкою. Здійснює неадекватні речі. Краде у чоловіка гроші. Висловлює маячні ідеї особливих здібностей та поганого відношення до неї з боку сім`ї.

ОСОБА_1 було поставлено попередній діагноз - біполярний афективний розлад, поточний маніакальний епізод з психотичними симптомами.

Лікар-психіатр Шевченко І.Ю. підтвердила обставини щодо поведінки та діагнозу захворювання та підтвердила, що ОСОБА_1 необхідно пройти курс лікування у стаціонарних умовах.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 року № 2-рп/2016 судовий контроль за госпіталізацією недієздатної особи до психіатричного закладу в порядку, передбаченому статтею 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», є необхідною гарантією захисту прав і свобод, закріплених, зокрема, статтями 29,55 Основного Закону України. Суд після незалежного і неупередженого розгляду питання щодо госпіталізації недієздатної особи до психіатричного закладу має ухвалити рішення стосовно правомірності обмеження конституційного права такої особи на свободу та особисту недоторканість.

В Постанові Верховного Суду від 13.06.2018 року по справі №206/5657/17, провадження №61-168 св 18, за заявою Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради» заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Дніпропетровська місцева прокуратура № 1 Дніпропетровської області, зазначено, що у пункті 39 рішенні по справі «Вінтерверп проти Нідерландів» від 24 жовтня 1979 року Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що за виключенням випадків крайньої необхідності, людина не повинна позбавлятися свободи до тих пір, доки не буде переконливо доведено, що вона дійсно є душевнохворою. Сама сутність того, в чому потрібно переконати компетентні державні органи - наявність психічного розладу, вимагає об`єктивної медичної експертизи.

При цьому, Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні не конкретизує виду, форми чи способу проведення такої медичної експертизи, а наголошує на неухильному дотриманні принципу законності дій, пов`язаних з позбавленням волі особи. Законність відповідних дій Європейський суд з прав людини пов`язує неухильним дотриманням усіх вимог процесуальних та матеріально-правових норм законодавства, яке повинно співпадати з принципам статті 5 пункту 1 «е» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (кожен має право на свободу та особисту недоторканість; нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законне затримання осіб для запобігання поширення інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг).

При вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку до компетенції суду відноситься перевірка законності дій уповноважених державних органів у контексті вимог статей 14, 16 ЗУ «Про психіатричну допомогу», в поєднанні з вимогами статей 279-282 ЦПК України ( в редакції, чинній на час розгляду справи суду першої інстанції).

Враховуючи, що особа виявляє ознаки тяжкого психічного розладу, суд вважає за необхідне госпіталізувати її в психіатричний заклад в примусовому порядку, оскільки існують підстави, передбачені ст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу» для її госпіталізації до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди.

Аналогічний висновок викладений і в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року по справі №689/1338/16-ц.

Стаття 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод захищає одне з найголовніших прав людини-право на свободу, однак п."е" цієї статті передбачає затримання психічнохворих, зокрема для надання необхідної їм допомоги.

Керуючись ст. ст. 2,5,10,141,259,263-265,268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Госпіталізувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради ( місцезнаходження 49115, м. Дніпро, вул. Бехтєрєва,1) для надання психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди.

Роз`яснити, що заява фізичної особи або її законного представника про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути подана через три місяці з дня ухвалення рішення суду про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку або її продовження, госпіталізацію у примусовому порядку, її продовження.

Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30 листопада 2020 року.

Головуючий суддя: Сухоруков А.О.

Присяжні: Лещенко К.М.,

Бублейник Ю.Ю.