Рішення № 93175554, 23.11.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5369/20

Провадження № 2/210/2087/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"23" листопада 2020 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чайкіної О.В., за участі секретаря Кубаєвої В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізрудком» (50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1А, код ЄДРПОУ 00191307) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві,

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 21 вересня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - Позивач) до Публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізрудком» (надалі - Відповідач) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві (а.с. 1-5).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ від 21 вересня 2020 року визначено головуючого - суддю Чайкіну О.В. Ухвалою судді від 28 вересня 2020 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 36).

На виконання вимог статей 178, 191, 278 ЦПК України Відповідачем 20 листопада 2020 року подано відзив на позов, та надано докази його направлення стороні Позивача.

Позивач, у строк, визначений статтями 199, 278 ЦПК України, з урахуванням ухвали про прийняття позову та відкриття провадження у справі, правом подання відповіді на відзив не скористався.

Сторони в судове засідання не викликались.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Клопотань про виклик у судове засідання сторін не надходило. Підстав для призначення судового засідання з ініціативи суду не вбачається. Враховуючи викладене, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що кореспондується з положеннями частини 5 статті 279 ЦПК України.

Стислий виклад позовних вимог та заперечень відповідача.

Позивач зазначає, що він працював на Публічному акціонерному товаристві «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», у шкідливих умовах праці понад 21 рік. У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, Позивачем отримано хронічне професійне захворювання.

Позивачу 15 вересня 2020 року висновками МСЕК встановлено 60% втрати професійної працездатності. 30.07.2019 року, Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому було визначено ступень втрати професійної працездатності - 65% та встановлено третю групу інвалідності з переоглядом 01.10.2021 року.

З обґрунтування позовних вимог вбачається, що у зв`язку з настанням негативних змін у житті Позивача, окрім неможливості відновлення його стану здоров`я, який він мав до виникнення професійного захворювання, обумовлене істотним погіршенням психологічного аспекту життя Позивача. Через хворобу Позивач не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві, це доводиться робити його дружині, що викликає неприхований осуд з боку оточуючих.

Представник Відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у пункті 20 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21.07.2020 року, взагалі не вказано конкретних посадових осіб ПАТ "Кривбасзалізрудком", які відповідальні за виникнення професійних захворювань у Позивача. З окремою думкою наданої на вказаний акт випливає, що Відповідач, як роботодавець, не винен у виникненні професійних захворювань у ОСОБА_1 , оскільки умови праці в яких працював Позивач не створювалися шахтою "Родіна" ПАТ «Кривбасзалізрудком», а є наслідком недосконалості технології розробки корисних копалин підземним способом, в результаті чого на робочому місці параметри шкідливих факторів перевищували гранично-допустимий рівень. Відповідач вважає, що в його діях не встановлено причинний зв`язок з завданою моральною шкодою Позивачу тому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі..

Фактичні обставини, встановлені судом.

З трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що останній працював на підприємстві відповідача ПАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» на посадах: машиніста опрокида шахти «Родіна» КДЗК «Кривбасзалізрудком», 2 роки 3 місяці (24.12.1997р.-16.03.2000р.); слюсаря чергового та з ремонту устаткування шахти «Родіна» ДП «Кривбасзалізрудком», 4 роки 2 місяці (16;03.2000р.-27.05.2004р.); прохідника шахти «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком», 15 років 1 місяць (27.05.2004р.-08.04.2020р.) (а.с.28-30).

На підставі Інформаційної довідки умов праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання від 24.04.2020 №357/4.6-11, наданої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області і затвердженої 24.04.2020р., медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 23.06.2020р. №901, Позивачу встановлено професійне захворювання: «Радикулопатія попереково-крижова Б5, 81 і шийна С6, С7, С8 рецидивуючий перебіг, на фоні полісегментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м`язотонічним і периферичним нейросудинним синдромами вазомоторно- трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періатрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху)» (а.с.23-27).

Згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21.07.2020р. (далі - Акт), умови праці Позивача на посаді підземного прохідника шахти «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком» відносяться: до 3 класу 1 ступеня (шкідливі), за концентрацією аерозолю переважно фібро генної; дії у повітрі робочої зони; до 3 класу 1 ступеня (шкідливі), за рівнем вібрації загальної; до 3 класу 4 ступеня (шкідливі), за показниками шуму.

Відповідно до пункту 17 Акту, працюючи підземним прохідником на шахті «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком» у період з 27.05.2004 по 08.04.2020р., ОСОБА_1 виконував комплекс прохідницьких робіт з проходки гірничих виробок різної конфігурації за допомогою прохідницького обладнання, а саме: буріння шпурів ручними перфораторами, агрегатами та комплексами, проходка висхідних виробок ручним способом, прибирання та навантаження гірничої маси. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої Механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого її застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувались фізичними перевантаженнями. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень режимів експлуатації гірничого обладнання, підпав під вплив рівнів шуму, які перевищували нормативи (а.с.11).

Пунктом 18 Акту визначені причинами виникнення професійного захворювання: Важкість праці: маса вантажу, що підіймається постійно та переміщується вручну перевищувала на 10 кг і складає 40 кг, при допустимій до 30 кг; періодичне перебування у робочій позі стоячи 80,6% при допустимому до 60%, Згідно з Державними санітарними нормами та правилами, затвердженими Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014р. №248. Шум, еквівалентний рівень шуму перевищує на 28 дБА, при фактичному - 108 дБА, при гранично - допустимому рівні 80 дБА.

За довідками МСЕК від 15.09.2020р. серії 12 ААА № 079221 та серії 12 ААБ №627243 Позивачу встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 60%, з яких: 55% - радикулопатія, 5% - тугоухість та 3 група інвалідності з переоглядом 01.10.2021р. Відповідно до рекомендацій МСЕК Позивач потребує «забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, санаторно - курортного лікування» (а.с. 17-18).

Нормативно-правове обґрунтування

ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з Відповідачем, тому правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою ХІ КЗпП України.

Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частин 3-4 статті 153 КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Оскільки закон покладає обов`язок створення безпечних і нешкідливих умов праці, власник або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерплому внаслідок фізичного чи психічного впливу небезпечних умов праці. Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об`єднанням профспілок.

Згідно статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно з нормами Конституції України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Актом форми П-4 розслідування хронічного професійного захворювання від 21 липня 2020 року встановлено та підтверджено, що факт отримання професійного захворювання позивачем відбулося при виконанні ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача.

При цьому, медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, наявність фізичного болю, що викликають складність при звичайних життєвих умовах підтверджуються також підтверджується письмовими матеріалами справи (а.с. 19-21, 17-18).

Виходячи з норм частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до частини 1 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами 1 та 5 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, в даному випадку відповідач несе прямий обов`язок по виплаті позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Висновки за результатами розгляду матеріалів справи

На суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову.

Суд не бере до уваги аргументи зазначені у відзиві, що Відповідач, як роботодавець, не винен у виникненні професійних захворювань у ОСОБА_1 , оскільки умови праці в яких працював Позивач не створювалися шахтою "Родіна" ПАТ «Кривбасзалізрудком», а є наслідком недосконалості технології розробки корисних копалин підземним способом, в результаті чого на робочому місці параметри шкідливих факторів перевищували гранично-допустимий рівень, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 17 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21.07.2020 року, причиною професійного захворювання ОСОБА_1 зазначено: впродовж 15 років виконував роботи які характеризувалися важкою працею та підвищеною концентрацією пилу, та в умовах шуму (а.с. 11-12).

Отже, роботодавець ПАТ «Кривбасзалізрудком» допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Виходячи з наведеного, професійне захворювання позивача, яке завдає фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким не виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці та перевищення нормативів концентрації шкідливих факторів виробничого середовища на робочому місці позивача.

Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманим професійним захворюванням встановлений та доведений матеріалами справи.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» є особою, яка несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди Позивачу.

Акт, складений за фактом отримання Позивачем професійного захворювання підприємством Відповідача не оскаржувався.

Відповідач не скористався обов`язком доведення відсутності своєї вини, та не надав до суду доказів, які б доводили відсутність вини підприємства.

Як вище судом зазначалось, відповідно до Закону України «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України, саме на власника підприємства покладається обов`язок щодо створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові.

З письмових матеріалів справи достовірно встановлено, що відповідачем не було достатньо створено безпечні умови праці, а тому він також несе відповідальність, включаючи і компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду. Відповідачем не доводився факт відшкодування ним позивачу моральної шкоди.

ПАТ «Кривбасзалізрудком» є належним відповідачем, оскільки первісно втрату працездатності з підстав професійного захворювання позивачу встановлено у 2020 році.

З письмових матеріалів справи встановлено, що позивач переносить моральні страждання, оскільки позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, постійно відчуває задишку та біль у грудях, необхідність у постійних медичних оглядах, лікуванні, що призводить до зниження якості життя та зменшення благ, які Позивач мав до моменту отримання професійного захворювання та втрати професійної працездатності.

При визначенні розміру відшкодування, суд враховує роз`яснення, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно чого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Так, обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд враховує, характер та обсяг її душевних та фізичних страждань, тривалість перенесених страждань; зміни в житті викликані втратою професійної працездатності та до моменту звернення до суду, зокрема, 60 % втрати працездатності, інвалідність ІІІ групи, тобто невідворотність та сталість наслідків від професійного захворювання, у зв`язку із чим вважає за можливе стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, грошові кошти в сумі 110000,00 (сто десять тисяч) гривень.

При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача з Публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізрудком» в дохід держави судовий збір в сумі 1100,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141,259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізрудком» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізрудком» (ЄДРПОУ 00191307) на користь ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , суму моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві у розмірі 110000,00 (сто десять тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізрудком» (ЄДРПОУ 00191307) на користь держави судовий збір у розмірі 1100,00 грн. (одна тисяча сто гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний тест рішення складено 27 листопада 2020 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Публічне акціонерне товариство «Кривбасзалізрудком», ЄДРПОУ 00191307, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1А

Суддя: О. В. Чайкіна