Ухвала суду № 93175337, 27.11.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7995/20

(2-з/199/115/20)

УХВАЛА

27 листопада 2020 року м. Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Богун О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Олени Павлівни, про визнання недійсними договорів, скасування рішення про проведення державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Олени Павлівни, про визнання недійсними договорів, скасування рішення про проведення державної реєстрації.

Одночасно з пред`явленням позову ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, яка вмотивована тим, що предметом позову є наступні вимоги: визнання недійсними «Договору факторингу б/н» від «28» жовтня 2020 року, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ “Діджи Фінанс»; «Договору про відступлення права вимоги за Договором іпотеки № PCL-302/142/2006 (другої черги), посвідченого 09 червня 2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Тараненко Л.О. за реєстровим № 2031», укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс» та посвідченого «29» жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Оленою Павлівною за реєстровим №376; а також скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Олени Павлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54838647 від 29.10.2020 року 10:37:45 (номер запису про іпотеку: 38903468 (спеціальний розділ)) згідно з яким в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано ТОВ “Діджи Фінанс” (ідентифікаційний код юридичної особи 42649746) як іпотекодержателя об`єкта нерухомості: частини адміністративної будівлі цеху №3 з побутовими приміщеннями, загальною площею 703,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник зазначає, що Договір факторингу та Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки є недійсними. Відповідно, оскільки рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Олени Павлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54838647 від 29.10.2020 року 10:37:45 (номер запису про іпотеку: 38903468 (спеціальний розділ)) згідно з яким в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано права ТОВ “Діджи Фінанс”, було прийняте на підставі недійсних договорів, підлягає скасуванню на підставі ст. 216 ЦК України. Враховуючи, що прийняття рішення про державну реєстрацію ТОВ “Діджи Фінанс” як іпотекодержателя проведено на підставі недійсних Договору факторингу та Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, є реальна загроза, що доки буде розглядатися ця справа ТОВ “Діджи Фінанс” вживатиме заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, що призведе до неправомірного втручання у право власності позивача на предмет іпотеки. Більше того, після вибуття із власності позивача, предмет іпотеки може піддаватися подальшому відчуженню третім особам. У випадку настання вказаних обставин, предмет іпотеки фактично буде вилучено із власності позивача, внаслідок чого виконання судового рішення, у випадку задоволення позовних вимог, буде взагалі неможливим.

Враховуючи вказане, з метою недопущення реальної загрози неможливості виконання судового рішення, у випадку задоволення позовних вимог, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ТОВ “ОТП Факторинг Україна”, ТОВ “Діджи Фінанс” та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Олени Павлівни про визнання недійсними договорів, скасування рішення про проведення державної реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: заборонити всім державним реєстраторам, зокрема, але не виключно, державним та приватним нотаріусам, вчинення реєстраційних дій (прийняття будь-яких рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та/або внесення будь-яких записів (змін) до державного реєстру речових прав на нерухоме майно) стосовно об`єкту нерухомого майна: частина адміністративної будівлі цеху № 3 з побутовими приміщеннями загальною площею 703,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі щодо зміни власника такого об`єкту нерухомого майна.

Ознайомившись із доводами клопотання про забезпечення позову, розглянувши матеріали позовної заяви, приходжу до такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Так, відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Викладені заявником обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами дійсно виник спір з приводу реєстрації прав та їх обтяжень стосовно об`єкту нерухомого майна: частина адміністративної будівлі цеху № 3 з побутовими приміщеннями загальною площею 703,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

На підтвердження реєстрації права власності за заявником та наявності реєстрації прав та їх обтяжень надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 232524481 від 13.11.2020, яка міститься в матеріалах позовної заяви.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

На підставі викладеного, керуючись ч.ч. 1,2 ст.149, п.2 ч.1 ст.150, ст.153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Олени Павлівни, про визнання недійсними договорів, скасування рішення про проведення державної реєстрації – задовольнити.

Забезпечити позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Олени Павлівни, про визнання недійсними договорів, скасування рішення про проведення державної реєстрації, та заборонити всім державним реєстраторам, зокрема, але не виключно, державним та приватним нотаріусам, вчинення реєстраційних дій (прийняття будь-яких рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та/або внесення будь-яких записів (змін) до державного реєстру речових прав на нерухоме майно) стосовно об`єкту нерухомого майна: частина адміністративної будівлі цеху № 3 з побутовими приміщеннями загальною площею 703,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі щодо зміни власника такого об`єкту нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання – АДРЕСА_2 ), до розгляду справи по суті.

Ухвала набирає чинності з дня постановлення – 27 листопада 2020 року, але може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки - до 27 листопада 2023 року.

Суддя О.О. Богун

27.11.2020