Рішення № 93174977, 27.11.2020, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/3446/20

Провадження № 2/311/1163/2020

27.11.2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2020 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Задорожка Д.А.

секретаря судового засідання Листопад В.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Василівка цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

До Василівського районного суду надійшов позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому вказано наступне.

ОСОБА_1 04 травня 2011 року з метою отримання банківських послуг, звернувшись до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підписав заяву б/н.

Відповідач ОСОБА_1 та банк, підписавши заяву між сторонами, уклали договір про надання банківських послуг, на підставі якого було відкрито картковий рахунок, а відповідачу надано у користування кредитні картки. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 12 000,00 грн. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме: щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором.

Позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за договором, внаслідок чого станом на 20 вересня 2020 року у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 11 692 грн. 91 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 168 грн. 04 коп.(простроченим тілом), заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст..625 в сумі 1 683 грн. 93 коп., заборгованість за пенею в сумі 9 840 грн. 94 коп.

Зазначену суму боргу позивач просить суд стягнути з відповідача, а також покласти на нього оплату судових витрат.

В судове засідання представник позивача не з`явився, але надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи судом не заперечував.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій також просив суд, з урахуванням його стану здоров`я, зменшити розмір пені за кредитним договором.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно вимог ст.1048 ЦК України, розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. На підставі ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 та банк, підписавши заяву між сторонами (а.с.19 зворот), уклали договір про надання банківських послуг, на підставі якого було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову (а.с.17), а відповідачу надано у користування кредитні картки (а.с.18). У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 12 000,00 грн. (а.с.17). Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме: щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором.

У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно з наданим банком розрахунком, станом на 20 вересня 2020 року у ОСОБА_1 перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 11 692 грн. 91 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 168 грн. 04 коп.(простроченим тілом), заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст..625 в сумі 1 683 грн. 93 коп., заборгованість за пенею в сумі 9 840 грн. 94 коп. (а.с. 7-10, 11-16).

При укладанні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Підписання анкети-заяви та виконання умов договору щодо погашення кредиту свідчить, що між сторонами виникли та існували тривалий час кредитні відносини, які виконувалися обома сторонами.

Відповідно до Витягу з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.22-45), позивач зобов`язався надати відповідачу кредит та за своїм рішенням встановити розмір кредитного ліміту, який був встановлений у відповідності до пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, а відповідач зобов`язався на підставі п.2.1.1.5.5 погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених договором, слідкувати за витратами грошових коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту (п.2.1.1.5.7), а у разі невиконання зобов`язань за договором на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку (п.2.1.1.5.6.). П.1.1.3.2.4 передбачена можливість зміни банком Тарифів та інших невід`ємних частин договору. При цьому у сторін договору виникають обов`язки: у кредитора: інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, визначених в п.1.1.3.1.9 договору; у позичальника: отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п.1.1.2.1.5). Згідно п.1.1.5.2 договору, неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє від виконання його зобов`язань за даним договором. В разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік (пп.2.1.1.12.2, 2.1.1.12.6). у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п.2.1.1.12.2.1 договору клієнт сплачує банку проценти у подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п.2.1.1.12.6.1 договору на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

На порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконував, передбачені умовами договору платежі для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, своєчасно не вносив.

Доказів належного виконання кредитного договору відповідачем ОСОБА_1 не надано.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги невиконання зобов`язань відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 04 травня 2011 року, суд вважає, що обґрунтованими позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 168 грн. 04 коп.(простроченим тілом), заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст..625 в сумі 1 683 грн. 93 коп., згідно розрахунку заборгованості за договором, доданим до позовної заяви (а.с. 7-10, 11-16).

У відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положення ч.3 ст.509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватись зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Виходячи з загальних положень цивільного законодавства про відповідальність та про забезпечення виконання зобов`язання санкція у вигляді пені спрямована на забезпечення виконання боржником своїх зобов`язань по поверненню позики.

Розмір санкції в грошовому виразі має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до збагачення.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2013 року по справі №1-12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» (п.3.2.) вказав, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених «Керівних принципах для захисту інтересів споживачів» визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Отже, ч.3 ст.551 ЦК України з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.5 ст.12 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1120цс15.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, розмір пені за прострочене зобов`язання за кредитним договором становить 9 840,94 грн., що перевищує розмір збитків (заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 168,04 грн.) Такий розмір неустойки суд вважає таким, що значно перевищує розмір збитків.

Згідно долучених відповідачем доказів встановлено, що він є інвалідом III групи безстроково за загальним захворюванням (онкологічне захворювання гортані).

Враховуючи зазначені обставини у сукупності, очевидну неспівмірність між нарахованою пенею і розміром зобов`язань відповідача, керуючись засадами розумності, виваженості і справедливості, суд приходить до висновку, що на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, розмір пені необхідно зменшити до 3 000 грн., що забезпечить задоволення інтересів кредитора і водночас не порушить баланс між інтересами кредитора та боржника, буде сприяти виконанню боржником своїх зобов`язань з поверненню позики.

В іншій частині позову суд вважає необхідним відмовити.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача сплачену суму судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з наступного розрахунку:

- 11 692 грн. 91 коп. - розмір заявлених позовних вимог;

- 4 851 грн. 97 коп. - розмір задоволених позовних вимог;

- 4 851 грн. 97 коп./11 692 грн. 91 коп. х 100 = 41,5 % - відсоток задоволених позовних вимог;

2 102 грн. 00 коп. (сплачена сума судового збору) х 41,5 % = 872 грн. 33 коп. - розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , (ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (49094 м. Дніпро вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ - 14360570, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , МФО - 305299 АТ КБ «Приватбанк») заборгованість за кредитним договором від 04 травня 2011 року в розмірі 4 851 грн. 97 коп., витрати з оплати судового збору в сумі 872 гривень 33 копійок, а всього - 5 724 (п`ять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 30 коп.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області (згідно п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІI Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області Д.А. Задорожко