Вирок № 93174871, 26.11.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/3772/20

1-кп/310/629/20

ВИРОК

Іменем України

26 листопада 2020 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

в складі головуючого судді Богомолової Л.В.

при секретарі Рибалка Н.М.

за участю прокурора Скуйбеда О.Л.

за участю захисника Амельченко Д.Д.

за участю представника потерпілого Бобрової С.А.

за участю обвинуваченої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка смт. Олександрівка Мар`їнського району Донецької області, громадянка України, освіта вища, одружена, має на утримані двох малолітніх дітей, працює вчителькою Бердянська ЗОШ №20, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,

у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків) , передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 та перебуває в законному шлюбі зі своїм чоловіком ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації «НАІС ДДАІ» МВС України з 30.06.2017 року у власності ОСОБА_3 перебувають автомобіль Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 та Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Згідно п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року № 250 соціальна допомога не призначається у разі, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї є більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

Так, ОСОБА_2 маючи єдиний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами державної соціальної допомоги, призначених для малозабезпечених сімей, 29.11.2017 року, 05.05.2018 року та 12.11.2018 року, в денний час, звернулась до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Захисників України, 27/34 для того, щоб оформити державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї.

Після чого, 29.11.2017 року, 05.05.2018 року та 12.11.2018 року в денний час ОСОБА_2 , будучи офіційно попередженою про обов`язок надання повної та достовірної інформації, шляхом обману, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння державними коштами, призначеними для виплати соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, знаходячись в приміщенні управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Захисників України, 27/34, внесла неправдиву інформацію про відсутність у власності свого чоловіка ОСОБА_3 двох транспортних засобів до офіційного документу - декларації «Про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги», яка затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.03.2007 року № 204, що вплинуло на прийняте рішення про надання соціальної допомоги.

12.12.2017 року управління праці та соціального захисту населення Бердянської міської ради Запорізької області ОСОБА_4 призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям з 01.11.2017 року по 30.11.2017 року включно, у вигляді щомісячної допомоги в розмірі 2865,36 гривень, а з 01.12.2017 року по 30.04.2018 року включно, у вигляді щомісячної допомоги в розмірі 3037,43 гривень.

29.05.2018 року рішеннями управління праці та соціального захисту населення

Бердянської міської ради Запорізької області ОСОБА_4 призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям з 01.05.2018 року по 31.10.2018 року включно, у вигляді щомісячної допомоги в розмірі 2970,16 гривень.

16.11.2018 року управління праці та соціального захисту населення Бердянської міської ради Запорізької області ОСОБА_4 призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям з 01.11.2018 року по 30.04.2019 року включно, у вигляді щомісячної допомоги в розмірі 3536,40 гривень.

Зазначені грошові кошти щомісячно перераховувались з банківського рахунку управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області на особистий банківський рахунок ОСОБА_5 , відкритий у AT КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 .

Таким чином, за період часу з 01.11.2017 року по 30.04.2019 року ОСОБА_2 , діючи з єдиним умислом, з корисливих, мотивів, шляхом обману, заволоділа державними грошовими коштами, призначеними для виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, на загальну суму 58 441, 30 гривень, якими розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила матеріальний збиток державі Україна, в особі управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області на зазначену суму.

Таким чином ОСОБА_2 обвинувачується у заволодінні чужим майном, шляхом обману (шахрайство), тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Крім того ОСОБА_2 , з метою призначення та отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, що передбачена Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» від 01.06.2000 року № 1768-ІІІ та Постановою Кабінету міністрів України від 24.02.2003 року № 250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям», 29.11.2017 року, 05.05.2018 року та 12.11.2018 року в денний час звернулась до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Захисників України, 27/34 та знаходячись в приміщенні управління, будучи офіційно попереджена про надання повних та достовірних відомостей, діючи з єдиним умислом, з метою подальшого використання підроблений офіційних документів, як підстави набуття права власності на державну соціальну допомогу для малозабезпечених сімей, внесла до офіційних документів - декларацій від 29.11.2017 року, 05.05.2018 року та 12.11.2018 року «Про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги», яка затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.03.2007 року № 204, завідомо неправдиву інформацію про відсутність у власності її чоловіка ОСОБА_3 двох транспортних засобів, таким чином підробила документ.

Таким чином ОСОБА_2 обвинувачується у підробленні офіційного документа, який видається чи посвідчується установою і надає права, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

29.11.2017 року, 05.05.2018 року та 12.11.2018 року в денний час ОСОБА_2 , знаходячись в приміщенні управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Захисників України, 27/34, маючи єдиний умисел на використання завідомого підроблених документів, а саме декларацій від 29.11.2017 року, 05.05.2018 року та 12.11.2018 року «Про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги», затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №204 від 22.03.2007 року, з метою незаконного отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, надала зазначені декларації із завідомо неправдивими даними про відсутність права власності на два транспортні засоби у її чоловіка ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Захисників України, 27/34, що вплинуло на прийняте рішення про надання ОСОБА_4 соціальної допомоги.

Таким чином ОСОБА_2 обвинувачується у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.4 ст.358 КК України.

У пред`явленому звинуваченні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину, при вказаних у вироку обставинах, за ч.1 ст.190, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України не визнала та пояснила суду, що при оформленні декларацій на отримання державної соціальної допомоги вона вказала на наявність у чоловіка автомобіля «Джета». Про те, що її чоловік купив автомобіль «Форд Транзит», вона взнала приблизно через три місяці після оформлення декларації, однак до Управління праці та соціального захисту населення не зверталася. Підтверджує, що вона постійно мешкає зі своїм чоловіком, однак в його справи не втручається. Декларації підписувала, але належним чином з ними не ознайомлювалася. Умислу на незаконне отримання вона не мала.

Просить її визнати невинуватою та виправдати, оскільки вона надала ті документи, які їй сказали надати.

Представник потерпілої Боброва С.А. пояснила суду, що вона працює начальником загального відділу Управління праці та соціального захисту населення. Під час оформлення соціальної допомоги особі роз`ясняється порядок оформлення декларації, яку особа підписує власноручно. Якщо в декларації не вказана вся інформація про майновий стан особи, грошова допомога не надається.

Цивільний позов на суму виплаченої соціальної допомоги в розмірі 58441,30 грн. підтримує повністю, просить суд позов задовольнити.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що вона працює головним спеціалістом Управління праці та соціального захисту населення і до її посадових обов`язків належить перевіряти достовірність інформації, зазначеної у деклараціях для отримання соціальної допомоги. Так, у травні 2019 року нею було зроблено запит до МРЕО щодо наявності транспортних засобів у обвинуваченої та членів її сім`ї. Інформація, яка містилась у відповіді МРЕО відрізнялась від інформації, внесеної ОСОБА_1 у декларацію, у них було зареєстровано два транспортні засоби. Після цього було складено відповідний акт, який був переданий у сектор приймання рішень про припинення виплати, оскільки державна допомога не призначається, якщо у сім`ї є зареєстровано два і більше транспортні засоби. При цьому зазначила, що саме декларація є підставою для отримання соціальної допомоги, а перевірка інформації, зазначеної у ній, здійснюється вже після призначення такої допомоги. Крім того, вказала на те, що у декларації повинні вказуватись транспортні засоби, які перебувають як у володінні, так і у користуванні особи, яка подає декларацію, та членів її сім`ї. У заяві є пункт, де особа розписується що вона усвідомлює, що інформація, яку вона зазначає у декларації, є достовірною, тобто заявник несе відповідальність за інформацію, внесену в декларацію. По результатам перевірки особової справи ОСОБА_1 було встановлено, що остання незаконно отримала соціальну допомогу на суму 58441,30 грн.

Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що обвинувачена його дружина, яка звернулася до Управління праці та соціального захисту населення за соціальною допомогою. На той час у них був автомобіль «Фольцваген Джета», а в кінці червня 2017 року він купив другий автомобіль «Форд Транзит», однак дружину про це не повідомив. На той час між ними були погані відносини, вони мешкали в різних місцях. До суду с заявою про розірвання шлюбу не зверталися. Він не вважає, що дружина незаконно отримувала соціальну допомогу.

Винуватість обвинуваченої ОСОБА_1 повністю підтверджена письмовими доказами, наданими прокурором та дослідженими судом відповідно до ст.23 КПК України:

-витягом з ЄРДР №12020080130001226, відповідно до якого кримінальне правопорушення за ч.4 ст.358 КК України внесений до ЄРДР 28.05.2020 року (а.п.40-41),

-заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг (а.п.42-47),

-рішенням про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та розрахунком державної соціальної допомоги ( а.с. 48)

-деклараціями про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (а.п.49-54),

-актом проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявником для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям від 03.06.2019 року ( а.п. 55),

-довідку про нарахування та отримання державної допомоги ОСОБА_1 ( а.п.56),

-довідкою про стан заборгованості №7441 від 19.05.2020 року (а.п.57).

Даючи оцінку поясненням обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що вона не мала умислу на незаконне отримання державних коштів, оскільки їй невідомо було про наявність у чоловіка двох автомобілів, суд не приймає до уваги з наступних питань.

З об`єктивної сторони шахрайство може полягати у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. При цьому, теорія кримінального права визначає обман як повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридичне значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов`язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ.

При цьому, суб`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст.190 КК України, характеризується прямим умислом та корисливою метою. Частина 2 ст.24 КК України визначає прямий умисел як таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Згідно п.10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 24 лютого 2003 року №250, соціальна допомога не призначається у разі, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї є більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

Обвинувачена ОСОБА_1 підтвердила, що справді неодноразово зверталась до Управління праці та соціального захисту населення Бердянської міської ради із заявами про призначення їй соціальної допомоги, при цьому нею заповнювались та подавались декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги. Також обвинувачена зазначила, що їй чоловік повідомив про намір продати автомобіль «Джета», а про час продажу він її не повідомив. Проте, що чоловік купив автомобіль «Форд Транзит» їй стало відомо приблизно через три місяці після оформлення декларації, однак до відома Управління соціальної допомоги вона не доводила.

Крім того, відповідно до Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою КМУ від 24 лютого 2003 року №250, для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім`ї подає органу соціального захисту населення документи, серед яких декларацію про доходи та майно.

Відповідно п.10 вказаного Порядку, соціальна допомога не призначається у разі, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї є більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

У складанні та поданні всіх декларацій про доходи та майновий стан від 29 листопада 2017 року ОСОБА_1 вказувала лише легковий транспортний засіб, що перебував у користуванні сім`ї, в деклараціях від 05 травня 2018 року та 12 листопада 2018 року ОСОБА_1 вказувала на відсутність легкових транспортних засобів.

Проте, ОСОБА_1 достовірно знаючи про наявність у володінні та користуванні сім`ї двох автомобілів, зареєстрованих на її чоловіка ОСОБА_3 : автомобіля «VOLKSWAGEN JETTA», зареєстрованого 26.01.2016 року та автомобіля « FORD TRANSIT», зареєстрованого 30.06.2017 року, навмисно не зазначала вказаний факт у цих деклараціях, оскільки в даному випадку допомога із вказаних підстав призначена не була б.

Посилання обвинуваченої на незнання факту реєстрації транспортного засобу « FORD TRANSIT» за її чоловіком ОСОБА_3 не спростовує наявність у діях останньої складу злочину, оскільки при складанні декларації та поданні її для отримання допомоги, обвинувачена зобов`язана була вказувати транспортні засоби, які перебувають у користуванні чи володінні членів сім`ї, інформацією про що обвинувачена достовірно володіла, оскільки проживала разом однією сім`єю.

Твердження обвинуваченої в судовому засіданні, що деякий час вона з чоловіком не проживала, є голослівними та нічим не підтверджуються.

Суд критично відноситься до пояснень обвинуваченої, що вона не уважно читала декларацію, яку підписувала, оскільки остання має вищу освіту, є досвідченою людиною.

Декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, має всі ознаки офіційного документа.

На законодавчому рівні документ визначено як матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі (ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ із подальшими змінами).

При цьому, поняття офіційного документу містить примітка до ст.358 КК України, де зазначено, що під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру.

Судом встановлено, що декларації, складені і подані ОСОБА_1 містять зафіксовану на папері офіційному бланку, форма якого затверджена наказом Міністерства праці та Соціальної політики №204 від 22 липня 2003 року, інформацію, яка підтверджує певні факти, а саме відомості про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку та перебувають у власності або володінні членів сім`ї. При цьому, вказані факти спричинили наслідки правового характеру, а саме до прийняття рішення Управління соціального захисту населення Бердянської міської ради про призначення ОСОБА_1 соціальної допомоги та подальшу виплату коштів.

Крім того, підроблення офіційного документу може полягати у внесенні в нього неправдивих відомостей. Так, ОСОБА_1 при складенні декларацій 29 листопада 2017 року, 05 травня 2018 року та 12 листопада 2018 року , внесла у них завідомо неправдиві відомості щодо наявності транспортних засобів у власності чи володінні членів її сім`ї.

При цьому, використання завідомо підробленого документа може бути вчиненим у спосіб подання документа, тобто певне коло осіб ознайомлюється із змістом підробленого документа. Але підробка не залишається у винного, а передається уповноваженим особам для посвідчення тих чи інших фактів з метою отримання прав або звільнення від обов`язків.

Також суд вважає встановленим прямий умисел обвинуваченої на вчинення цих злочинів з метою подальшого подання підроблених декларацій до уповноваженого органу для призначення їй соціальної допомоги.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що сукупність доказів, зібраних органом досудового розслідування та досліджених судом, свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених ч.1 ст.358 КК України, ч.4 ст.358 КК України, а також ч.1 ст.190 КК України.

Оцінюючи в сукупності всі обставини по справі суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.190 КК України доведена і її дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману ( шахрайство),

правильно кваліфіковані дії обвинуваченої ОСОБА_1 за ч.1 ст.358 КК України, вина по який доведена, за ч.1 ст.358 КК України, як підроблення офіційного документа, який надається чи посвідчується установою і надає права,

правильно кваліфіковані дії обвинуваченої ОСОБА_1 за ч.4 ст.358 КК України, вина по який доведена як використання завідомо підробленого документа,

що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема,у рішенні у справі «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.

Відповідно до статей 50,65 КК України особі,яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання,необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. У судовому рішенні суд має окремо обґрунтувати «вагомий внесок» кожної обставини, яка пом`якшує або обтяжує покарання.

При призначенні покарання обвинуваченої ОСОБА_1 суд приймає до уваги, що обвинувачена має постійне місце мешкання, позитивно характеризується за місцем мешкання, має двох малолітніх дітей, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не знаходиться, працює вчителькою в школі, раніше не судима, як пом`якшувальні вину обставини.

Обставини, які обтяжують покарання у відповідності до ст.67 КК України, відсутні.

Відповідно до п.п. 1,2 ч.1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений проступок, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Кримінальні правопорушення, вчиненні ОСОБА_1 , передбачені ч.1 ст.190, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, у відповідності до вимог ст.12 цього Кодексу, належать до проступків.

При призначенні покарання, суд враховує характер і ступень тяжкості проступку, конкретні обставини справи, вказані дані про особу ОСОБА_1 , її відношення до скоєного та вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченої ОСОБА_1 можливо без ізоляції від суспільства, призначивши покарання в межах санкції ч.1 ст.190, ч.1 ст.388, ч.4 ст.358 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів, суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Суд вважає, що призначене судом покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов по справі, заявлений управлінням праці та соціального захисту населення підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так,частиною 1ст.128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.1,2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з роз`ясненнями, які містить п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року, із подальшими змінами, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Зважаючи на те, що неправомірними діями ОСОБА_1 державі в особі Управління соціального захисту населення Бердянської міської ради завдано майнової шкоди на загальну суму 58441 грн. 30 коп., тому суд вважає за необхідне цивільний позов задовольнити в повному обсязі.

Речових доказів по справі не має.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України і призначити їй покарання:

за ч.1 ст.190 КК України – сорок неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 грн. (п`ятсот десять гривень 00 копійок);

за ч.1 ст.358 КК України – тридцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 грн. (п`ятсот десять гривень 00 копійок);

за ч.4 ст.358 КК України - тридцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 грн. (п`ятсот десять гривень 00 копійок).

На підставі ст.70 ч.1 КК України призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити сорок неоподаткованих мінімумів доходів громадян в розмірі 680 (шістсот вісімдесят ) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради в розмірі 58441 (п`ятдесят вісім тисяч чотириста сорок одна) гривен 30 копійок, банк отримувача ДКСУ м.Київ МФО 820172, ЄДРПОУ 03193258, р/р UA 828201720343190002000030366.

Вирок може бути оскаржений в Запорізький апеляційний суд через Бердянський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається Підпалої О.А. і прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія цього судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя Бердянського

міськрайонного суду Л.В. Богомолова