Рішення № 93170836, 20.08.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14614/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Вовк С. В.,

при секретарі судових засідань Брачун О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхової компанії «Альфа-Гарант про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

I. Позиції учасників справи.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 204 765, 42 грн, яка складається з відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 32 242, 27 грн, відшкодування шкоди, завданої здоров`ю, у розмірі 150 000, 00 грн, а також три проценти річних від простроченої суми, що становить 2 291, 76 грн, суму інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань у розмірі 20 231, 39 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 30 квітня 2017 року, приблизно о 07:30 год. водій ОСОБА_2 , керуючи належним йому автомобілем «Volkswagen Transporter», номерний знак НОМЕР_1 , здійснював рух за межами населеного пункту по «об`їзній дорозі м. Новомосковськ» з боку м. Дніпро в напрямку м. Харків, не врахував дорожню обстановку, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок свого руху вліво, своєчасно не виявив автомобіль «GeelyFЕ-1», номерний знак НОМЕР_2 , що належить позивачу, який рухався по своїй смузі для руху в напрямку м. Дніпро, де в подальшому виїхав на смугу зустрічного руху, по якій рухався автомобіль «GeelyFЕ-1», внаслідок чого в районі 12 км + 900 м «об`їзної дороги м. Новомосковськ», допустив з ним зіткнення. Своїми діями водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п. п. 1.3., 1.5., 2.3. б), 10.1., 10.3., 12.3 Правил дорожнього руху України. В результаті ДТП пасажири автомобіля «GeelyFЕ-1» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 загинули, ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження, позивач отримав легкі тілесні ушкодження. Автомобіль отримав механічні пошкодження.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним за ч. 3 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортним засобом на 3 роки. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено, присуджено стягнути з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду в сумі 32 242, 27 грн та моральну шкоду в сумі 150 000, 00 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» поліс серія АК № 2418353. З метою отримання відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди, позивач звернувся до відповідача, надавши йому копію вироку, однак відповідач йому відмовив, посилаючись на те, що шкоду необхідно стягувати з винуватця ДТП.

У зв`язку з тим, що винуватець ДТП застрахував свою цивільно-правова відповідальність у відповідача, страхова компанія зобов`язана сплатити страхові виплати потерпілому у межах сум, що вказані у страховому полісі.

II. Процесуальні дії та рішення суду.

06 квітня 2020 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі судді, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою судді від 10 квітня 2020 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

15 липня 2020 року від відповідача до суду надійшла заява про закриття провадження у справі, оскільки аналогічно заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 розглянуто Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області у кримінальній справі № 183/3196/17 і постановлено вирок від 29 жовтня 2018 року, який набрав законної сили 22 березня 2019 року.

Також 15 липня 2020 року від ТДВ «СК «Альфа-Гарант» надійшов відзив, в якому відповідач вказав на те, що позивач на власний розсуд обрав спосіб здійснення свого права на отримання відшкодування завданої йому шкоди, шляхом звернення вимоги до особи, яка завдала цю шкоду, а саме: до ОСОБА_2 , а не до страхової компанії. В даному випадку особа, яка завдала шкоди, цивільно-правова відповідальність якої застрахована після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права звернутись до страхової компанії з вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому. Тому підстави для задоволення позову відсутні.

У судове засідання, про яке сторони повідомлялися належним чином, вони, їхні представники не з`явилися.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

III. Фактичні обставини справи.

30 квітня 2017 року, приблизно о 07:30 год. водій ОСОБА_2 , керуючи належним йому автомобілем «Volkswagen Transporter», номерний знак НОМЕР_1 , здійснював рух за межами населеного пункту по «об`їзній дорозі м. Новомосковськ» з боку м. Дніпро в напрямку м. Харків, не врахував дорожню обстановку, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок свого руху вліво, своєчасно не виявив автомобіль «GeelyFЕ-1», номерний знак НОМЕР_2 , що належить позивачу, який рухався по своїй смузі для руху в напрямку м. Дніпро, де в подальшому виїхав на смугу зустрічного руху, по якій рухався автомобіль «GeelyFЕ-1», внаслідок чого в районі 12 км + 900 м «об`їзної дороги м. Новомосковськ», допустив з ним зіткнення. Своїми діями водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п. п. 1.3., 1.5., 2.3. б), 10.1., 10.3., 12.3 Правил дорожнього руху України. В результаті ДТП пасажири автомобіля «GeelyFЕ-1» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 загинули, ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження, позивач отримав легкі тілесні ушкодження. Автомобіль отримав механічні пошкодження.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним за ч. 3 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортним засобом на 3 роки. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено, присуджено стягнути з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду в сумі 32 242, 27 грн та моральну шкоду в сумі 150 000, 00 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» поліс серія АК № 2418353. Страхова сума на одного потерпілого становить: шкода заподіяна життю і здоров`ю - 200 000, 00 грн, шкода, заподіяна майну - 100 000, 00 грн.

З метою отримання відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди, позивач звернувся до відповідача, надавши йому копію вироку, однак відповідач йому відмовив, посилаючись на те, що шкоду необхідно стягувати з винуватця ДТП.

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.3. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою, другою ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиціальні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову. Такі правила спрямовані на додержання процесуальної економії в новому процесі. У випадку встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі, не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Установлено, що вироком Новомосковьского районного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України та задоволено цивільний позов, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 у відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, 286766,69 грн - майнової шкоди й 150000 грн - моральної шкоди.

Оскільки ОСОБА_6 вільно, на власний розсуд, обрав спосіб здійснення свого права шляхом звернення із цивільним позовом у межах кримінального провадження до особи, яка завдала шкоди, а саме - ОСОБА_2 , що підтверджується вироком Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2018 року, то правові підстави для стягнення із ТДВ «СК «Альфа-Гарант» суми шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, яка вже стягнута з ОСОБА_2 відсутні.

Аналогічний висновок міститься в постанові Касаційного цивільного Суду в складі Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №753/3034/16-ц.

Крім того, відповідно до частини першої, другої ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, у разі невиконання ОСОБА_2 судового рішення, позивач не позбавлений права вжиття відповідних заходів впливу на боржника, передбачених чинним законодавством.

За таких обставин, підстави для задоволення позову відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхової компанії «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С. В. Вовк