Ухвала суду № 93170346, 03.09.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30604/20-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Вовк С. В.,

за участі секретаря судових засідань Брачуні О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПАРІС» про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 2-3383-1/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «ЕРСТЕ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/0398/74/05252 від 04 жовтня 2007 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року до суду надійшла заява ТОВ «ФК» Паріс» про заміну сторони стягувача у вказаній справі на підставі укладеного 28 лютого 2019 року між ним ПАТ «ФІДОБАНК», який є правонаступником ВАТ «ЕРСТЕ БАНК», договору відступлення права вимоги, зокрема права вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/0398/74/05252 від 04 жовтня 2007 року.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву про вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні за його відсутності.

Боржники в судове засідання не з`явились, про розгляд заяви повідомлялись належним чином.

Згідно з частиною третьою ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

За приписами частини першої статті 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено розділом VI ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Печерського районного суду від 02 листопада 2010 року у справі № 2-3383-1/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» 62 139 ( шістдесят дві тисячі сто тридцять дев`ять ) доларів США 01 цент, що станом на 2 листопада 2010 року, згідно офіційного курсу НБУ (100 доларів США - 791 грн. 77 коп.) становить 491998 ( чотириста дев`яносто одну тисячу дев`ятсот дев`яносто вісім ) грн. 03 коп. заборгованості за кредитним договором № 014/0398/74/05252 від 04 жовтня 2007 року, а також 1 700 ( одну тисячу сімсот ) грн. 00 коп., на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 120 (сто двадцять) грн. 00 на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

28.02.2019 року між ПАТ «ФІДОБАНК», який є правонаступником ВАТ «ЕРСТЕ БАНК», та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПАРІС» укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/0398/74/05252 від 04 жовтня 2007 року, договором поруки № 014/0398/74/05252/1 від 04 жовтня 2007 року.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до судової практики Європейського суду судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovak, № 2132/02 від 13 червня 2006 року, «Ліпісвіцька проти України», заява № 11944/05, рішення від 12 травня 2011 року).

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, § 40).

Відповідно до пункту частини першої ст. 512 Цивільного кодексу України, передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

У відповідності зі ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту 512, 513 Цивільного кодексу України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до частини першої ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно зі ст. 190 Цивільного кодексу України, вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу ст. 512, 513, 514, 516 та 517 Цивільного кодексу України можна зробити однозначний та цілком логічний висновок про те, що заміна кредитора в зобов`язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов`язання на боці кредитора.

Відповідно до частини першої ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що існують підстави, передбачені законом, для задоволення заяви та заміни сторони стягувача його правонаступником.

Доводи представника боржника не є спроможними, оскільки не містять фактичних даних із зазначенням конкретного нормативно-правового обґрунтування, яке б вказувало на порушення процедури відступлення права вимоги із правовими наслідками у формі нікчемності договорів відступлення прав вимоги в силу закону, адже недійсними такі договори судом не визнавалися, презумпція правомірності правочину не спростована.

Керуючись ст.ст. 1-20, 352, 353, 442, 446 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПАРІС» про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 2-3383-1/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «ЕРСТЕ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/0398/74/05252 від 04 жовтня 2007 року- задовольнити.

Замінити стягувача з Публічного акціонерного товариства «ЕРСТЕ БАНК» (код ЄДРПОУ 34001693)на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПАРІС» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 77а, код ЄДОПОУ 38962392)у справі № 2-3383-1/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «ЕРСТЕ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С. В. Вовк