Рішення № 93168537, 25.11.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5879/20 Справа №754/9396/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25 листопада 2020 року м. Київ

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Позивач АТ «Таскомбанк» свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Таскомбанк» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим було укладено заяву-договір №012/2517541-СК від 13.05.2016 на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платежів засобів та оформлення платіжної картки. Позивач свої зобов`язання перед відповідачем відповідно до договору виконав у повному обсязі. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 14.01.2020 має заборгованість у розмірі 98661,85грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 44085,56грн; заборгованість за відсотками- 43868,67грн; заборгованість по комісії- 9607,62грн; сума нарахованого штрафу- 1100,00грн.

Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 30.07.2020 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

05.08.2020 сторонам направлено лист з додатками до нього, а саме: позивачу копію ухвалу про відкриття провадження, а відповідачу копію ухвали про відкриття провадження та позовну заяву з додатками.

Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.

30.10.2020 суд повторно повідомляв сторін про розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін та надавав можливість надати пояснення та докази щодо справи.

Однак, відповідачем у встановлений судом строк не подано заперечення проти розгляду справи.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвлити заочне рішення, що відповідає ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та їм правовідносини.

13.05.2016 між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено договір у вигляді Заява - договір №012/2517541-СК на відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу та оформлення платіжної картки.

Відповідно до кредитного договору №012/2517541-СК від 13.05.2016, предметом даного договору є надання позичальнику грошових коштів на наступних умовах: максимальна сума кредитного ліміту - 100 000грн; процентна ставка за встановленим кредитним лімітом - 55% річних; плата за обслуговування кредитного залишку (комісія) - 1% від суми основної заборгованості, яка існує за договором станом на день нарахування; штраф за прострочення обов`язкового мінімального платежу - 100грн за кожен факт прострочення платежу; строк користування - 365 днів з автоматичною прологацією з моменту встановлення кредитного ліміту; цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.

Згідно із пункту 3 кредитного договору №012/2517541-СК від 13.05.2016 позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, згідно договору.

Відповідно до абзацу 4 пункту 3 кредитного договору №012/2517541-СК від 13.05.2016 позичальник надав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку згідно внутрішніх нормативних документів Банку. Підписанням даної заяви засвідчив про пряму і безумовну згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

З пункту 5 розділу 1 кредитного договору №012/2517541-СК від 13.05.2016, вбачається, що позичальник засвідчив, що ознайомлений та погоджується з усіма умовами обслуговування та користування рахунком, визначений в заяві -договорі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 ЦК України регламентує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Банком зобов`язання за договором виконались, а відповідач порушив умови договору в частині неповернення кредиту та несплати відсотків за його користування та не виконав взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань.

Посилаючись на те, що неналежно відповідач виконує взяті на себе зобов`язання, АТ «Таскомбанк» просив стягнути з нього заборгованість в сумі 98661,85грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 44085,56грн; заборгованість за відсотками - 43868,67грн; заборгованість по комісії - 9607,62грн; сума нарахованого штрафу - 1100,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Згідно статей 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в розмірі 98661,85грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 44085,56грн; заборгованість за відсотками - 43868,67грн; заборгованість по комісії - 9607,62грн; сума нарахованого штрафу - 1100,00грн.

Вказаний розмір заборгованості здійснений відповідно до умов договору та підтверджений наданими до суду розрахунками.

Однак, відповідачем вказаний розрахунок жодними доказами не спростований та доказів на підтвердження належного виконання вимог договору з боку відповідача суду надано не було.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав в зв`язку з чим утворилась заборгованість по сплаті коштів, тому суд вважає позов обґрунтованим та доведеним, що дає підстави для задоволення в повному обсязі.

На підставі ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати в розмірі 2102,00грн.

Керуючись статтями 2, 7, 10-13, 76-83, 133, 141, 263-268, 280-282 ЦПК України, статтями 11, 207, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість у розмірі 98661 (дев`яносто вісім тисяч шістсот шістдесят одна гривня) 85 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві гривні) 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк», Код ЄДРПОУ 09806443, адреса місцезнаходження: м.Київ, вулиця С.Петлюри, 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2020.

Суддя В.В. Бабко