Ухвала суду № 93168380, 23.10.2020, Деснянський районний суд міста Києва

2-з/754/150/20

Справа № 754/12484/20

У Х В А Л А

Іменем України

23 жовтня 2020 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Павлова І.Г., подану в інтересах позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ», треті особи: ПН КМНО Іванченко В.Ю., ПН КМНО Золотих О.О. про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання недійсним договору, витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ», треті особи: ПН КМНО Іванченко В.Ю., ПН КМНО Золотих О.О. про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання недійсним договору, витребування майна.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2020 року головуючим суддею по розгляду даної справи визначено суддю Панченко О.М.

Ухвалою суду від 02.10.2020 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.10.2020 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Павлова І.Г. про забезпечення позову було повернуто останньому.

19.10.2020 року до суду надійшла письмова заява представника позивача - адвоката Павлова І.Г. про забезпечення позову (отримана суддею 21.10.2020 року), в якій останній просить суд:

-заборонити вчинення будь - яких реєстраційних дій у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження відносно квартири АДРЕСА_1 , індексний номер об`єкта нерухомого майна: 54088991.

Суд знайомившись із доводами заяви про забезпечення позову, вивчивши дану заяву та позовну заяву з додатками, прийшов до наступного висновку.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема шляхом забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може бути захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Разом з тим, відповідно до пунктів 6, 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та інші відомості для забезпечення позову.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що прохальна частина заяви про забезпечення позову є неконкретизованою, стосується невизначеного кола осіб, а також не містить даних щодо власника майна з приводу якого заявник просить вжити заходи забезпечення позову, що унеможливлює виконання ухвали про забезпечення позову. Крім того, текст заяви про забезпечення позову, в порушення вимог п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-155, 157, 353, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача - адвоката Павлова І.Г., подану в інтересах позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «ПФМ АКЦЕНТ», треті особи: ПН КМНО Іванченко В.Ю., ПН КМНО Золотих О.О. про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання недійсним договору, витребування майна - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м.Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Панченко