Рішення № 93168304, 18.03.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 760/2322/16

провадження № 2/753/1686/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О.,

секретар судового засідання Кримчук Я.Р.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач 1.- Державне підприємство «Українська залізнична швидкісна компанія»,;

відповідач 2 - Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця),

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія», Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) про захист прав споживачів шляхом стягнення пені та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У лютому 2016 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» (далі по тексту - ДП «Українська залізнична швидкісна компанія», перевізник, відповідач 1) та Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця, відповідач 2) про захист прав споживача послуг перевезення шляхом стягнення пені та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтований такими обставинами. У січні 2016 р. позивач придбав квитки на проїзд залізничним транспортом на швидкісний електропоїзд № 732 «Інтерсіті+» по маршруту Київ-Дніпропетровськ вартістю 513,95 грн. та на швидкісний електропоїзд № 731 «Інтерсіті+» по маршруту Дніпропетровськ-Київ вартістю 503,95 грн. на одну дату - 18.01.2016. При обранні виду транспорту та перевізника позивач керувався інформацією про послуги пасажирського перевезення ДП «Українська залізнична компанія», що розміщена на офіційному веб-сайті Державної адміністрації залізничного транспорту (http:www.uz.gov.ua). Позивач мав намір здійснити ділову поїздку за один день -18.01.2016, що дало б йому змогу прибути до м. Києва таким чином, щоб відпочити, поспілкуватись з сім`єю, вранці вчасно потрапити з дитиною до дитсадка та на своє робоче місце. Вибувши 18.01.2016 з м. Дніпропетровськ згідно розкладу, швидкісний електропоїзд № 731 «Інтерсіті +» зупинився приблизно через 1 год. та вже не зміг надалі самостійно здійснювати рух. Приблизно через 2 год. після зупинки електропоїзд було приєднано до тягача, який доставив електропоїзд із пасажирами на станцію П`ятихатки. В подальшому, приблизно о 02-00 год. 19.01.2016, пасажирам було запропоновано переміститись до електропоїзда іншого класу. До м. Києва даний електропоїзд прибув о 06-30 год. Запізнення прибуття позивача до м. Києва склало 7 год. 30 хв. Позивач звернувся до перевізника з метою отримання відповідного відшкодування збитків за незадовільне надання послуг. 27.01.2016 ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» визнало факт зупинки електропоїзда № 731 «Інтерсіті +», але відмовилось компенсувати збитки посилаючись на наказ Міністерства інфраструктури України від 27.12.2006 № 1196 «Про затвердження Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», яким не передбачено компенсації пасажирам у разі затримки на шляху прямування.

Посилаючись на положення пункту 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просив стягнути з ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» пеню за 7 год. 30 хв. прострочення виконання послуги перевезення пасажирів в розмірі 113,38 грн.

Позивач також зазначив, що неналежне виконання ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» умов договору перевезення завдало йому глибоких психічних та фізичних страждань, компенсацію яких він оцінює в розмірі 5 000 грн.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтовані тим, що після зупинки електропоїзда позивач не мав будь-якої інформації про тривалість зупинки, час прибуття поїзда до Києва та про можливість продовження подорожі, що призвело до психологічної та фізичної виснаженості. Окрім того через деякий час після зупинки електропоїзда серед поля у вагоні № 8, у якому він перебував, вимкнулось електроживлення, було заблоковано роботу туалетів, відключене інформаційне табло, температура в салоні поїзда опустилась нижче 11 градусів за цельсієм. В цей час зник і весь обслуговуючий персонал, через що не було можливості придбати воду та харчі. Пасажири почали справляти свої фізіологічні потреби у тамбурі поїзда, а потім уже хтось відчинив двері у 7 вагоні, куди було запропоновано ходити в туалет. За час затримки поїзда жодних офіційних повідомлень не надходило, державні органи не надали допомоги пасажирам, у зв`язку з чим позивач відчув повну безпорадність, відчай і страх за своє життя. Прибуття до Києва зі значним запізненням порушило його звичайний життєвий ритм та змусило докладати додаткових зусиль задля відновлення свого фізичного та психічного стану.

У запереченнях та у відзиві на позовну заяву, поданих ДП «Українська залізнична швидкісна компанія», зазначено про невизнання позову з підстав його необґрунтованості. Заперечення відповідача мотивовані тим, що запізнення електропоїзда сталося внаслідок непереборної сили (складних погодних умов) та інших обставин, що не залежали від перевізника, а тому відповідно до статті 922 ЦК України перевізник звільняється від відповідальності за порушення умов договору перевезення. Оскільки відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів залізничним транспортом, регулюються ЦК України, Законами України «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», положеннями нормативно-правових актів, які не містять умов про відшкодування моральної шкоди пасажиру - користувачу послуги з перевезення залізничним транспортом, і такої відповідальності не встановлено і укладеним між сторонами договором, правові підстави для відшкодування моральної шкоди також відсутні (а.с. 59-62, 152-156).

Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця» про день та час розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку за її місцезнаходженням, проте відзиву (заперечень) на позовну заяву не подала, її представник в судове засідання не з`явився без повідомлення причин неявки.

ІІ. Рух справи, заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10.02.2016 відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду (а.с. 36).

30.08.2016 відповідачем 1 подано заперечення на позовну заяву (а.с. 59-62).

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28.02.2018 справу передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва (а.с. 131-132).

24.07.2018 6 справу передано до провадження судді Цимбал І.К. (а.с. 141).

Ухвалою від 06.08.2018 справу прийнято до провадження судді Цимбал І.К. та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання (а.с. 142-143).

30.10.2018 відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву (а.с. 152-156).

21.11.2018 відповідачем 1 подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та додаткові пояснення по справі (а.с. 175-176, 177-178).

18.03.2019 від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с. 204).

Ухвалою від 22.04.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с. 208).

13.06.2019 справу передано до провадження судді Трусової Т.О. (а.с. 214).

Ухвалою від 17.06.2019 справу прийнято до провадження судді Трусової Т.О. та у справі призначене судове засідання на 15.10.2019 (а.с. 215).

11.10.2019 відповідачем 1 подано заяву про відкладення розгляду справи (а.с. 223).

15.10.2019 суд відклав розгляд справи на 18.03.2020 (а.с. 226).

В судове засідання 18.03.2020 учасники справи не з`явилися, будь-яких заяв та клопотань від них не надходило.

Оскільки позивачем раніше подана заява про розгляд справи за його відсутності, справа тривалий час перебуває на розгляді в суді, а відповідачем 1 подано відзив на позов, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

18.01.2016 ОСОБА_1 скористався послугами перевізника - ДП «Українська залізнична швидкісна компанія», придбавши квитки на швидкісний електропоїзд № 732 «Інтерсіті+» сполученням «Київ-Запоріжжя» по маршруту Київ-Дніпропетровськ та на швидкісний електропоїзд № 731 «Інтерсіті+» сполученням «Запоріжжя-Київ» по маршруту Дніпропетровськ-Київ, що не заперечується відповідачем та підтверджується наданими позивачем посадочними документами (а.с. 16, 17).

Електропоїзд № 731 «Інтерсіті+» сполученням «Запоріжжя-Київ» відправився зі станції Дніпропетровськ Головний згідно розкладу 18.01.2016 о 17-10 год., проте о 18-26 год. здійснив вимушену зупинку на перегоні «Желєзнякова - П`ятихатки-Пасажирський».

Згідно з даними Акту технічного стану (обстеження) електропоїзда ЕКр1 № 001 виробництва ПАТ «КВБЗ» від 21.01.2016, затвердженого в.о. заступника начальника з технічних питань філії «Українська залізнична швидкісна компанія», зупинка поїзда виникла в несприятливих погодних умовах (дощ, сніг, обледеніння контрактного дроту) внаслідок спрацювання захисту швидкодіючого вимикача через відмову тягових інверторів № 3 та № 4 вагону № 01 та неможливістю зібрати електричну схему тяги вагону № 09 у зв`язку з обледенінням заземлювача постійного струму у ввімкненому стані (а.с. 63-66).

З пояснень позивача, викладених у позовній заяві, та з публікації ПАТ «Укрзалізниця» на сайті www.railway.dn.ua, вбачається, що пасажирів поїзда № 731 на станції П`ятихатки-Пасажирський пересадили в допоміжний швидкісний поїзд, який прибув на станцію Київ-Пасажирський 19.01.2016 о 06-11 год. (а.с. 27).

Згідно з розкладом електропоїзд № 731 мав прибути на станцію «Київ-Пасажирський» 18.01.2016 о 22-49 год., однак внаслідок поломки на шляху слідування запізнився на 07 год. 30 хв., що підтверджується довідкою довідкової служби вокзалу станції Київ-Пасажирський (а.с. 18).

22.01.2016 позивач звернувся до перевізника із заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неналежним наданням послуг перевезення (а.с. 12), проте листом від 27.01.2016 у задоволенні заяви позивача було відмовлено з посиланням на те, що Правилами перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 27.12.2006 № 1196, не передбачено компенсації пасажирам за затримку поїздів на шляху прямування (а.с. 28).

ІV. Норми права і мотиви їх застосування.

Відповідно до положень статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 910 цього Кодексу визначає, що за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні, за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Згідно пункту 2 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 № 252, обслуговування громадян залізничним транспортом регулюється Законами України «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», «Про підприємництво», «Про захист прав споживачів», «Про підприємства в Україні», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», іншими актами законодавства, а також цим Порядком.

Статтею 100 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, установлено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу. Організація перевезень пасажирів, багажу та вантажобагажу встановлюється Порядком обслуговування громадян залізничним транспортом, який затверджується Кабінетом Міністрів України, а умови перевезень - Правилами перевезень пасажирів.

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 ЦК України).

У спірних правовідносинах строк виконання перевізником зобов`язань за договором перевезення пасажира встановлений у посадочному документі (квитку), згідно з яким електропоїзд № 731 мав прибути на станцію «Київ-Пасажирський» 18.01.2016 о 22-49 год.

За положенням статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом установлено, що перевізник прострочив виконання зобов`язання з перевезення позивача залізничним транспортом на 07 год. 30 хв.

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Такими наслідками є, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За положеннями статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (частина 1 статті 547 ЦК України).

Відповідно до статті 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплює стаття 23 ЦК України, яка визначає, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст наведених норм цивільного закону свідчить про те, що неустойка(пеня, штраф) нараховується, а моральна шкода - відшкодовується, лише в тих випадках, якщо їх сплата або відшкодування передбачені законом або договором.

Закони України «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 27.12.2006 № 1196, не містять умови, за яких перевізником пасажиру - користувачу послуги з перевезення залізничним транспортом, має бути сплачена компенсація (пеня) за затримку поїзда на шляху прямування та відшкодовано моральну шкоду, проте при зверненні до суду з даним позовом позивач посилався, зокрема, на положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають, зокрема, право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 22 цього Закону при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Отже наведені норми Закону України «Про захист прав споживачів» у чинній редакції прямо передбачають право споживача на одержання пені за прострочення виконання роботи (надання послуги) та на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Більше того, судом установлено, що незважаючи на те, що Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України не передбачають компенсацію пасажирам за затримку поїздів на шляху прямування, існує Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яку ратифіковано Законом України № 1678-VII від 16.09.2014.

Пункт 28 статті 368 додатку ХХХІІ ДО ГЛАВИ 7 «ТРАНСПОРТ» цієї Угоди передбачає, що Україна повинна впровадити акти законодавства ЄС, у тому числі РЕГЛАМЕНТ (ЄС) № 1371/2007 ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ від 23.10.2007 про права та обов`язки пасажирів залізничного транспорту (надалі-Регламент).

Даний Регламент містить визначення «Запізнення», що означає різницю між часом, коли пасажир повинен був приїхати в місце призначення згідно з опублікованим розкладом, і часом його фактичного або передбачуваного прибуття.

Згідно статті 17 Регламенту відшкодування вартості квитка відбувається, якщо запізнення не було відшкодоване в сумі вартості квитку відповідно до статті 16, пасажир, не втрачаючи право на перевезення, може вимагати від залізничного підприємства компенсації за запізнення, якщо він запізнився на відстані від місця відправлення до місця прибуття, зазначених в квитку. Мінімальні відшкодування з причини запізнення є наступними: (a) 25% вартості квитка в разі запізнення від 60 хвилин до 119 хвилин. (b) 50% вартості квитка в разі запізнення поїзда на 120 або більше хвилин. Ці положення встановлюють критерії, що застосовуються до запізнень і до розрахунку відшкодування. Компенсація за запізнення розраховується по відношенню до ціни, фактично сплаченої пасажиром за послуги, які були надані з запізненням. Якщо договір на перевезення стосується поїздки в обидва кінці, сума компенсації, що підлягає сплаті в разі затримання при поїздці в один чи в інший бік, розраховується по відношенню до половини сплаченої вартості квитка. Так само, сума компенсації, що підлягає сплаті в разі надання послуги з запізненням в рамках будь-якого іншого типу транспортного договору, що дозволяє здійснювати кілька наступних поїздок, розраховується пропорційно загальній вартості квитка… В разі запізнення… протягом більше 60 хвилин пасажири безкоштовно отримують: (a) їжу і охолоджувальні напої в достатньому і розумному обсязі з урахуванням часу очікування, в разі їх доступності на потязі або на вокзалі, або якщо існує можливість їх належного постачання; (b) проживання в готелі або в іншому місці розташування, а також перевезення від вокзалу до місця перебування, якщо виявляється необхідним перебування протягом однієї ночі або протягом кількох ночей, або якщо необхідно додаткове перебування, в разі існування матеріальних можливостей; (c) якщо потяг заблоковано в дорозі, перевезення між місцезнаходженням потягу і вокзалом, іншим пунктом відправлення або кінцевого призначення, в разі існування матеріальних можливостей. За проханням пасажира залізничне підприємство засвідчує на квитку, що залізничні послуги були надані з запізненням, що транспортне повідомлення здійснювалося з перебоями або що послуги були анульовані, в залежності від випадку.

На виконання вищевказаного Закону Кабінет Міністрів України розпорядженням від 17.09.2014 № 847-р «Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» затвердив План заходів з імплементації розділу IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2016-2019 роки. В даному Плані на Мінінфраструктури та ПАТ «Укрзалізниця» (уповноважений орган управління ДП «Українська залізнична швидкісна компанія») покладено зобов`язання до грудня 2017 р. здійснити затвердження дорожньої карти впровадження стандартів якості обслуговування пасажирів залізничним транспортом.

Отже уповноважений орган управління перевізника мав можливість здійснити заходи щодо внесення змін в нормативно - правові акти України з метою приведення їх до стандартів ЄС, що надало б можливість національним перевізникам здійснювати свої договірні зобов`язання, а пасажирам мати певні відшкодування у разі порушення їх прав, на кшталт європейських стандартних вимог до залізничних перевезень пасажирів.

Що стосується посилань перевізника на відсутність його вини у неналежному виконанні зобов`язання з перевезення пасажирів внаслідок непереборної сили, то суд виходить з наступного.

Вiдповiдно до положень статей 14, 14-1 3акону України «Про торгово-промисловi палати в Укpaїнi» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Відтак лише сертифікат Торгово-промислової палати засвідчує існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), проте такого документу відповідачем не надано.

У запереченнях на позовну заяву перевізник також посилається на Акт технічного стану (обстеження) електропоїзда ЕКр1№1 виробництва ПАТ «КВБЗ» від 21.01.2016, у якому зафіксовано, що причиною зупинки поїзда стало спрацювання захисту швидкодіючого вимикача через відмову тягових інверторів №3 та №4 вагону №1 та неможливості зібрати електричну схему тяги вагону №09 у зв`язку з обледенінням заземлювача постійного струму у ввімкненому стані.

Водночас слід зазначити, що пунктом 15 Статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, до мети та предмету діяльності товариства віднесено, зокрема, виробництво, експлуатація, модернізація, деповський, капітальний, поточний та інші види ремонту, технічне обслуговування з відчепленням та надання послуг з технічного обслуговування залізничного рухомого складу, контейнерів і технічних засобів, що експлуатуються на залізничному транспорті.

Відповідно до пункту 9.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411 (далі -Правила) рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху, охорону праці, і своєчасно проходити планово-попереджувальні види ремонту і технічного обслуговування. Запобігання появі несправностей і забезпечення встановлених строків служби рухомого складу має бути головним у роботі осіб, відповідальних за його технічне обслуговування і ремонт.

Відповідно до пункту 4.2 Правил розміщення і технічне оснащення вагонних депо і дільниць, пунктів технічного обслуговування вагонів, промивно-пропарювальних станцій, контрольних пунктів обслуговування вагонів, пунктів підготовки вагонів до перевезень, пунктів передачі вагонів й інших споруд та пристроїв вагонного господарства мають забезпечувати встановлені розміри руху поїздів, якісний ремонт і технічне обслуговування, раціональне використання матеріальних ресурсів, безпечні умови праці.

Ремонтно-екіпірувальні депо і пасажирські технічні станції повинні мати необхідне технологічне устаткування для якісної підготовки пасажирських вагонів у рейс.

Рейс електропоїзду № 732/731 відбувався у зимовий час, тобто були усі підстави припускати високу ймовірність виникнення таких явищ як сніг, мороз та обледеніння дротів.

Водночас перевізником не надано жодних доказів, які б вказували на існування обставин, які перешкодили його структурним підрозділам, що відповідають за організацію утримання та ремонт пасажирських вагонів, та проводять комплексну підготовку пасажирських вагонів у рейс, виконати свої функції з обстеження електропоїзда на предмет його готовності до виконання договірних зобов`язань з перевезення пасажирів у зимовий час.

Отже ураховуючи, що перевізником не надано доказів, які б свідчили про те, що неналежне виконання умов договору перевезення сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або в результаті подій, які він не міг передбачити, суд вважає доведеною вину ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» у неякісному надані позивачу послуги з перевезення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з перевізника на користь позивача пені та відшкодування завданої моральної шкоди, що передбачено Законом України «Про захист прав споживачів».

Оскільки ціна квитка на поїзд № 731 становила 503,95 грн., а прострочення виконання договірних зобов`язань склало 7 год. 30 хв., розмір пені становить 113,38 грн. (503,95х3% х 7,5).

На підставі оцінки наведених у позовній заяві аргументів та наданих позивачем доказів суд дійшов до переконання про доведеність факту завдання позивачу душевних і фізичних страждань та переживань, викликаних неналежним виконанням перевізником своїх договірних зобов`язань.

Перевізником не спростовано наведені позивачем та підтверджені розміщеною в мережі Інтернет інформацією обставини (а.с. 19-26), а саме: не надання пасажирам поїзда № 731 будь-якої офіційної інформації про причини та можливу тривалість зупинки поїзда; вимкнення електроживлення; неможливість скористатися туалетом; низьку температуру у вагоні; відсутність обслуговуючого персоналу та можливості придбати воду і продукти харчування.

Заслуговують на увагу і доводи позивача про те, що неналежне виконання перевізником своїх договірних зобов`язань порушило його життєві плани та зумовило істотні зміни у звичному способі його життя, оскільки він змушений був витрачати час і зусилля на звернення до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди, збирання необхідних документів, звернення до адвоката та до суду, щоб довести порушення своїх прав.

З урахуванням глибини та тривалості моральних страждань суд визнає обґрунтованою компенсацію завданої позивачу моральної шкоди в сумі 5 000 грн. вважаючи, що такий розмір моральної шкоди є цілком розумним і справедливим.

Оскільки саме перевізник допустив порушення умов договору перевезення, належним відповідачем у даній справі є ДП «Українська залізнична швидкісна компанія», а зазначення співвідповідачем Державної адміністрації залізничного транспорту (Укрзалізниці) при відсутності будь-яких цивільно-правових вимог до неї суперечить процесуальному закону і є безпідставним.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.

Стаття 133 ЦПК України відносить до судових витрат витрати на професійну правничу допомогу. Угодою про надання правової допомоги від 05.02.2016 № 7/77 (а.с. 29-31) та згідно з Ордером на надання правової допомоги від 05.02.2016 №166358 (а.с.33) адвокат Кутовий В.В. прийняв на себе зобов`язання надавати правову допомогу ОСОБА_1 .

Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Квитанція до прибуткового касового ордера від 05.02.2016 № 05-02-16 підтверджує здійснення позивачем оплати за надання йому правничої допомоги адвокатом Кутовим В.В. в розмірі 3 500 грн. (а.с. 32).

Водночас ураховуючи, що позивачем не надано детальний опис виконаних адвокатом робіт, акт прийому-передачі правничих послуг, та беручи до уваги, що адвокат Кутовий В.В. лише склав позовну заяву та брав участь в одному судовому засіданні, яке до того ж тривало 3 хвилини і було відкладене (а.с. 120), суд визнає обґрунтованими доводи відповідача про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу наданим послугам.

За таких обставин суд вбачає підстави для покладення на належного відповідача лише частини витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Зважаючи на результат розгляду справи та ураховуючи, що позивач як споживач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір за ставкою, встановленою Законом України «Про судовий збір» для вимог майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 187, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, площа Вокзальна, буд. 1, код ЄДР 38137835) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) пеню в розмірі 113,38 грн., 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 2 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а усього 7 113 (сім тисяч сто тринадцять) гривень 38 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» в дохід держави судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок.

У позові ОСОБА_1 до Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: