Вирок № 93167997, 27.11.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/17552/20

Провадження №1-кп/522/2229/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

у спрощеному провадженні щодо кримінального проступку

27 листопада 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Гаєвої Л.В.

за участю секретаря - Говорової А.М.,

здійснивши судовий розгляд у спрощеному провадженні, на підставі обвинувального акту, у кримінальному провадженні №12020165500000809 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.08.2020 року, у судовому засіданні, у залі Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Запорізької області м. Бердянська, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, із середньою освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, суд

В С Т А Н О В И В:

30 серпня 2020 року приблизно о 10 годині 43 хвилин ОСОБА_1 знаходився в приміщенні магазину «АТБ» за адресою: м. Одеса, вулиця Катерининська, будинок №90, де у нього виник намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

В якості предмета свого посягання він визначив належний потерпілій ОСОБА_2 рюкзак рожевого кольору, тканевий вартістю 300 гривень, який знаходився в камері схову магазину. В указаному рюкзаку знаходились належні на праві власності потерпілій ОСОБА_2 речі: мобільний телефон марки «Nokia», в корпусі бордового кольору вартістю 300 гривень, особисті речі потерпілої, та папка жовтого кольору із наступними документами: із свідоцтвом про народження на ім`я ОСОБА_2 , із свідоцтвом про народження на ім`я ОСОБА_3 , трудова книжка ОСОБА_3 , домова книга для прописки громадян, які не мають матеріальної цінності для потерпілої.

Реалізуючи свій намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , 30.08.2020 року приблизно о 10 годині 49 хвилин, перебуваючи у вище указаному магазині підійшов до камери сховища, та переконавшись, що його дії непомітні для оточуючих, які перебували в цей час у магазині, таємно викрав із ячейки камери схову магазину указаний рюкзак рожевого кольору, тканевий, в якому знаходились: мобільний телефон марки «Nokia», в корпусі бордового кольору, особисті речі, та папка жовтого кольору з документами, які належать потерпілій ОСОБА_2 .

Виконавши всі дії, які ОСОБА_1 вважав за необхідні, з метою доведення свого наміру до кінця швидко покинув місце вчинення кримінального проступку, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 , матеріальний збиток на загальну суму 600 грн.

Як вбачається, із матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_1 не оспорював встановлені під час дізнання обставини, і згодний із розглядом обвинувального акту за його відсутності у спрощеному провадженні, а також беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), про що підписав 05.10.2020 року, у присутності захисника Терлецької К.А. відповідну заяву.

У порядку, передбаченому ст.302 КПК України, прокурор Одеської місцевої прокуратури №3 Богулевський А.В. надіслав до Приморського районного суду м. Одеси обвинувальний акт, у якому зазначив клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Як вбачається, із матеріалів кримінального провадження, та відповідно до заяви потерпілої ОСОБА_2 , вона не заперечує проти розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні без її участі.

Згідно до ч.1 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.302 КПК України встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.381 КПК України, суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Відповідно до заяв учасників процесу про спрощене провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому провадженні не досліджувалися, згідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Приймаючи до уваги вище указане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні указаного кримінального правопорушення повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

У ст.65 КК України передбачено про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує його особу, та те, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - проступку.

Як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 ,суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, що він раніше не судимий.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 відсутні.

У п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 (у редакції від 06.11.2009 року) зазначено, що призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.

Як зазначено у п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 (у редакції від 06.11.2009 року) виправні роботи призначаються тільки працюючим і відбуваються за місцем роботи засуджених.

На думку суду, призначення покарання у вигляді штрафу або виправних робіт є неможливим, так як обвинувачений ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований.

Суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді арешту, або громадських робіт не буде достатнім для виправлення указаного обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень.

З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_1 , наявності вище зазначених двох пом`якшуючих покарання обставин, відсутності обставин, що обтяжують покарання, та відсутні заборони, передбачені ч.3 ст.61 КК України, суд приходить до висновку про те, що йому необхідно призначити покарання у вигляді обмеження волі, із застосуванням ст.75 КК України, та звільнити указаного обвинуваченого від відбування покарання, із випробуванням, та покласти на нього обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.

З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_1 , наявності двох пом`якшуючих покарання обставин, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає недоцільним покладення на обвинуваченого ОСОБА_1 додаткових обов`язків, передбачених ч.3 ст.76 КК України.

На підставі вище зазначеного, суд вважає, що такий вид покарання буде достатній для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Міру запобіжного заходу у зв`язку із відсутністю клопотань учасників судового провадження обвинуваченому ОСОБА_1 не обирати.

Питання про долю речових доказів суд вирішує, відповідно до вимог ст.100 КПК України. Керуючись ст.ст.100, 302, 331, 367-371, 373, 374, 376, 381, 382, 395, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та призначити йому покарання за указаною частиною указаної статті - обмеження волі строком на 1 /один/ рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, з випробуванням строком на 1 /один/ рік.

На підставі ч.1 ст.76 КК України строком на 1 /один/ рік покласти на ОСОБА_1 , наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк відбування покарання, а саме іспитовий строк ОСОБА_1 , по цьому вироку Приморського районного суду м. Одеси, рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 27.11.2020 року.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 не обирати.

Речовий доказ - «DVD - R» диск «VIDEX»із відеофайлом «ch06-20200830» зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Речові докази: папку жовтого кольору із свідоцтвом про народження на ім`я ОСОБА_2 , свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_3 , трудову книжку ОСОБА_3 , домову книгу для прописки громадян, рюкзак рожевого кольору, тканинний, із кольоровими вставками вважати повернутими потерпілій ОСОБА_2 за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 діб з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси у Одеський апеляційний суд.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу. Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя Гаєва Л.В.

27.11.2020