Рішення № 93167967, 04.11.2020, Приморський районний суд м. Одеси

04.11.20

Справа № 522/10715/18

Провадження № 2/522/1791/20

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Чернявської Л.М.

За участю секретаря судового засідання Пейкова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича, ОСОБА_5 , третя особа ТОВ «САНВІТО ПЛЮС» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися 19 червня 2018 року до суду з позовом до ОСОБА_4 , державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича, ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвіто Плюс» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання за свій рахунок відновити зруйнований житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з позовом позивачі подали до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,5 кв.м. до набрання чинності рішенням у справі заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо відчуження у будь-який спосіб житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,5 кв.м.; заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, до набрання законної сили рішенням за результатами розгляду цієї справи по суті, вчиняти будь-які дії, пов`язані із державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень щодо нерухомого майна, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,5 кв.м.; заборони вчиняти будь-які дії щодо вселення або виселення в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,5 кв.м.

При цьому, в остаточних позовних вимогах, поданих до суду 03 червня 2019 року, позивачі просять:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36661846 від 17 серпня 2017 року прийняте державним реєстратором Іскровим О.В. Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації»;

- скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 21918378 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на нерухоме майно, а саме житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витребувати у ОСОБА_6 та повернути у власність позивачів житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , скасувавши в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію від 01 червня 2018 року права власності ТОВ «Санвіто Плюс» та державну реєстрацію від 11 червня 2018 року права власності ОСОБА_6 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_6 за свій рахунок відновити зруйнований житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що 19 квітня 2006 року між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 818/1-06, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 49900 доларів США строком до 18 квітня 2011 року. В цей же день, а саме 19 квітня 2006 року між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Задорожнюк В.К., відповідно до якого з метою забезпечення кредитного договору Іпотекодавці (позивачі по справі) передали в іпотеку двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_2 . В подальшому, у зв`язку з невиконанням зобов`язань заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2010 року було задоволено позов ПАТ АБ «Порто-Франко» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 заборгованість за кредитом в розмірі 422281 грн. Однак, не зважаючи на стягнення за рішенням суду за кредитним договором, кредитором було звернуто стягнення у позасудовому порядку, а саме перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. Таким чином, позивачі вважають незаконним використання позасудового порядку за наявності рішення суду, у зв`язку з чим звернулись з позовом до суду.

21 червня 2018 року ухвалою суду провадження у справі відкрито, справу встановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі.

Крім того, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2018 року накладено арешт на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 52,5 кв.м., а у задоволенні заяви в іншій частині - відмовлено.

27 липня 2018 року державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскровим Олегом Вікторовичем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 36661846 від 17 серпня 2018 року, з підстав їх необґрунтованості. Свої заперечення відповідач обґрунтовував тим, що проведення реєстрації було проведено ним відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

10 серпня 2018 року представником ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу на ухвалу від 21 червня 2018 року про відкриття провадження в частині порушення правил підсудності.

13 серпня 2018 року представником ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу на ухвалу від 21 червня 2018 року про відкриття провадження в частині накладення арешту на житловий будинок.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_9

19 листопада 2018 року від представника ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала з підстав їх необґрунтованості, виходячи з того, що набуття ОСОБА_4 права власності на спірне майно, виникло відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» з дотриманням процедури оцінки та повідомлення позивачів, яке в подальшому відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зареєстровано.

21 грудня 2018 року від представника ОСОБА_5 надійшла заява про залучення у справі правонаступника після смерті ОСОБА_6 його доньку ОСОБА_5

22 грудня 2018 року від представника ТОВ «Санвіто Плюс» надійшла заява про закриття провадження в частині позовних вимог до ТОВ.

07 березня 2019 року від представника ОСОБА_5 надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову. 08 квітня 2019 року від представників позивачів подано заперечення на заяву про скасування заходів забезпечення позову. 08 квітня 2019 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси відмовлено представнику ОСОБА_5 у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.

03 червня 2019 року від представника позивачів подано заяву про забезпечення доказів, а саме про витребування від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірену копію реєстраційної справи про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_2 . Ухвалою від 03 червня 2019 року задоволено заяву представника позивачів щодо витребування доказів.

03 червня 2019 року представником позивачів подано заяву про уточнення позовних вимог.

Також, представником позивачів подано 03 червня 2019 року заяву про залучення ОСОБА_5 , як спадкоємиці, у якості правонаступника відповідача ОСОБА_6 , у зв`язку зі смертю останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Ухвалою суду від 03 червня 2019 року прийнято уточнення позовних вимог та залучено до участі у справі у якості правонаступника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_5 .

В той же день, 03 червня 2019 року ухвалою суду задоволено заяву про забезпечення доказів та витребувано докази. 05 липня 2019 року надійшли завірені скан-копії документів реєстраційної справи.

01 серпня 2019 року від представника ОСОБА_5 адвоката Сопільняка В.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити у задоволенні позову.

26 листопада 2019 року від представника позивачів надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

26 листопада 2019 року від представника позивачів надійшла заява про виключення співвідповідача ТОВ «Санвіто Плюс» та залучити їх у якості третьої особи, а також надано додаткові пояснення.

05 грудня 2019 року ухвалою суду виключено зі складу співвідповідачів ТОВ «Санвіто Плюс» та залучено його до участі в справі в якості третьої особи.

27 грудня 2019 року від представника ОСОБА_4 надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи.

01 червня 2020 року від представника позивачів надійшла заява про надання додаткових матеріалів для призначення судової почеркознавчої експертизи.

01 червня 2020 року представник відповідача ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.07.2020 року в задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.07.2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивачів підтримала подану позовну заяву, наполягаючи на її задоволенні з підстав зазначених у позовній заяві.

Представники відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вважаючи їх необґрунтованими, заперечували проти задоволення позову посилаючись на відсутність підстав для цього.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

Дослідивши обставини справи та докази надані учасниками справи, вислухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом, 19 квітня 2006 року між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 818/1-06, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 49900 доларів США строком до 18 квітня 2011 року.

В цей же день, а саме 19 квітня 2006 року між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Задорожнюк В.К., відповідно до якого з метою забезпечення кредитного договору Іпотекодавці (позивачі по справі) передали в іпотеку двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно п.5.1 Іпотечного договору, іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або у позасудовому порядку продає від свого імені предмет іпотеки чи приймає предмет іпотеки у свою власність.

Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 04 серпня 2006 року № 1900 окремо розташовану одноповерхову будівлю за адресою: АДРЕСА_3 , яка складається із квартири АДРЕСА_4 було визнано самостійним домоволодінням з самостійною поштовою адресою - АДРЕСА_5 , власником якого в рівних часках були ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 .

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2010 року було задоволено позов ПАТ АБ «Порто-Франко» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 заборгованість за кредитом в розмірі 422281 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2013 року було визнано предметом іпотеки за іпотечним договором від 19 квітня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., за реєстровим номером У-237, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 , що складається у цілому з: 1, 4 - коридори, 2 - кухня, 3 - санвузол, 5, 6 - жилі, загальною площею 44,9 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м. та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 . Звернуто стягнення на предмет іпотеки та виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 із домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 .

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 серпня 2014 року вищезазначене рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2013 року залишено без змін.

09 лютого 2016 року Приморським районним судом м. Одеси було роз`яснено рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2013 року, відповідно до якого воно є самостійною та окремою підставою для внесення до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області відомостей про відповідну заборону, а також іпотеку стосовно нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 . Ухвала набрала законної сили 03 березня 2016 року.

16 березня 2016 року між АБ «Порто-Франко» та ТОВ «Альянс Фінанс» був укладений договір про відступлення права вимоги, шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі і за Кредитним договором № 818/1-06 від 19 квітня 2006 року, укладеним між ПАТ АК «Порто-Франко» та ОСОБА_1

13 квітня 2016 року між ТОВ «Альянс Фінанс» та ОСОБА_4 був укладений Договір про відступлення прав вимоги, шляхом відступлення прав вимоги за іпотечним договором реєстровий номер У-237 та за Кредитним договором № 818/1-06 від 19 квітня 2006 року, укладеним з ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_1 .

Відповідно до п.1.2 договору відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включають: всі права Іпотекодержателя, що передбачені умовами іпотечного договору; право звернення стягнення на предмети іпотеки у відповідності до іпотечного договору.

18 липня 2016 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси замінено стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим листом, виданим Приморським районним судом м. Одеси 11 листопада 2010 року по справі № 2-3249/10 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 на користь АБ «Порто-Франко» заборгованості за кредитним договором в розмірі 424011,41 грн., а саме замінено стягувача АКБ «Порто-Франко» на стягувача ОСОБА_4 . Ухвала набрала законної сили 26 липня 2016 року.

26 липня 2016 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси змінено спосіб виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2013 року за виконавчим листом № 522/17950/12-ц від 30 вересня 2013 року, зазначено що звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 19 квітня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., за реєстровим номером У-237, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 , що складається у цілому з: 1, 4 - коридори, 2 - кухня, 3 - санвузол, 5, 6 - жилі, загальною площею 44,9 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м. та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 є підставою для звернення стягнення на житловий будинок за новою (зміненою) адресою: АДРЕСА_1 , що складається у цілому з: 1, 4 - коридори, 2 - кухня, 3 - санвузол, 5, 6 - жилі, загальною площею 44,9 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м. та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 .

Вказаною ухвалою здійснено заміну сторони виконавчого провадження стягувача з ПАТ АБ «Порто Франко» на нового стягувача ОСОБА_4 у виконавчому провадженні по виконанню виконавчих проваджень № 522/17950/12-ц від 30.09.2013 року, виданих Приморським районним судом м. Одеси про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказаною ухвалою було встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження було з`ясовано, що розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 32 від 30 січня 2014 року змінено поштову адресу предмета іпотеки в житловому будинку, загальною площею 44,9 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м. під АДРЕСА_5 на нову адресу: житловий будинок АДРЕСА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2016 року визнано предметом іпотеки за іпотечним договором від 19 квітня 2006 року окремо розташовану одноповерхову житлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , що складається у цілому з: 1, 4 - коридори, 2 - кухня, 3 - санвузол, 5, 6 - жилі, загальною площею 44,9 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м. та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 та встановлено спосіб виконання рішення, зазначивши, що предметом іпотеки будинку АДРЕСА_1 є підставою виникнення обтяження та внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про заборону та іпотеку щодо нерухомого майна: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

21 листопада 2016 року заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 з домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили та не оскаржене позивачами.

02 лютого 2017 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 818/1-06 яка складає 52851 долар США звернути стягнення на предмет іпотеки - окремо розташовану одноповерхову житлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу Іпотекодержателем предмету іпотеки будь-якій третій особі-покупцеві за ціною 318150 грн. Рішення набрало законної сили 10 квітня 2017 року.

09 червня 2016 року ОСОБА_4 на адресу позивачів було направлено вимогу-повідомлення про усунення порушення основного зобов`язання, яким ОСОБА_4 повідомила позивачів про свій намір прийняти у свою власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та про можливість позивачів виконати основне зобов`язання, а саме: повернути заборгованість за кредитним договором № 818/1-06 від 19 квітня 2006 року в сумі 52851 долар США протягом тридцятиденного строку з моменту отримання цієї вимоги-повідомлення, яке було направлено та отримано позивачами.

03 серпня 2017 року ФОП ОСОБА_11 виготовила звіт про незалежну оцінку житлового будинку, загальною площею 44,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

17 серпня 2017 року державним реєстратором «Одеська обласна філія комунального підприємства «Центр державної реєстрації» - Іскровим О.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 .

В цей же день, державним реєстратором «Одеська обласна філія комунального підприємства «Центр державної реєстрації» - Іскровим О.В. було проведено запис № 21918378 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Для реєстрації за ОСОБА_4 права власності державному реєстратору Іскрову О.В. було надано іпотечний договір, серія та номер: У-237, виданий 19.04.2006 року, видавник ОМНО Приватний нотаріусом Задорожнюк В.К.; договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором, серія та номер: 452, виданий 13.04.2016 року, видавник: ОМНО Приватний нотаріус Задорожнюк В.К.; вимога-повідомлення про усунення порушення основного зобов`язання, виданий 09.06.2016, видавник ОСОБА_4 рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та опис; звіт ФОП ОСОБА_11 ; рішення Приморського районного суду № 522/1674/16-ц, виданий 06.10.2016 року; ухвала Приморського районного суду № 522/3249/10 від 18.07.2016 року.

На підставі іпотечного застереження за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , про що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зроблено відповідний запис № 21918378.

25 травня 2018 року ОСОБА_4 передала майновий внесок у статутний капітал ТОВ «Санвіто Плюс» у вигляді майна, а саме: житловий будинок що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

01 червня 2018 року за актом-приймання передачі передала будинок АДРЕСА_1 ТОВ «Санвіто Плюс».

Згідно витягу від 15.06.2018 року, наданого представником позивача, право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу від 11 червня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А.

Матеріали справи містять заяву про вчинення кримінального правопорушення подану представником ОСОБА_1 до СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області.

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що 06 червня 2018 року невстановлені особи частково зруйнували стіни спірного будинку, розбили вікна та пошкодили дах.

Таким чином, судом встановлено, що спірний будинок є частково зруйнований.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 9007.

Спадкоємцем після його смерті є ОСОБА_5 , яка залучена до участі в справі як правонаступник.

Так, правовідносини пов`язані із зверненням стягнення на іпотечне майно та захистом права власності врегульовані Цивільним кодексом України від 2003 року № 435-IV ( далі ЦК ) та Законом України « Про іпотеку» 2003 року № 898-IV ( далі Закон 898-ІV).

Частинами першою та другою статті 16 ЦК визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ч.1,2 ст. 368 ЦК держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом ( ч.1 ст. 388 ЦК).

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) ( ч.1 ст. 572 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ч.1,3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, в цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Правовими нормами ч.1-4 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Згідно Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістом статті 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 р. по справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.

Право іпотекодержателя на застосування застереження, передбаченого п. 5 Іпотечного договору не є абсолютним. Можливість його реалізації залежить від цілого ряду умов. На момент підписання Іпотечного договору, сторони не могли визначити істотні умови застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя з об`єктивних причин. Саме у зв`язку з цим, договором передбачено надсилання повідомлення, де, насамперед, має бути зазначено який саме позасудовий спосіб звернення стягнення обрано Іпотекодержателем, якими є строки добровільного виконання зобов`язання, за яку ціну буде звернено стягнення і т.п.

Таке повідомлення й фактично є способом погодження істотних умов застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Факт отримання позивачами вимог-повідомлень підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень № 6502901570741; 6502901570733; 6502901570725, відміткою на самих повідомленнях, засвідчених їх підписами.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_4 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, було надано повний пакет документів, в тому числі вимога-повідомлення, в якої визначений спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, зазначена сума боргу, яку боржникам запропоновано погасити в тридцятиденний строк та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд критично ставиться до доводів представника позивачів щодо неотримання ними вказаних рекомендованих поштових відправлень, так як вони не відповідають обставинам справи та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Доводи представника позивачів щодо відсутності оцінки іпотечного майна, також спростовані матеріали справи, так як згідно реєстраційної справи наданої на виконання ухвали суду, ОСОБА_4 державному реєстратору Іскрову було надано звіт, виконаний ФОП ОСОБА_11 03 серпня 2017 року.

Між тим, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд відхиляє доводи представника позивачів з посиланням на заборону фактичного стягнення майна з боржників, яке передбачене Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки позивачами не доведено, що спірне житло використовується ними як місце постійного проживання і що у них у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Дана позиція висловлена в постанові ВС від 16.09.2020 року справа № 208/5301/15-ц (61-23681ск18).

Отже, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивачів щодо скасування запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на спірний будинок.

Щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень суд вважає за необхідне зазначити, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача.

В частині позовних вимог позивачів щодо витребування майна від добросовісного набувача, суд також доходить до висновку про відмову в їх задоволенні, виходячи з наступного.

У разі відчуження майна за відплатним договором відповідно до ч.1 ст.388 ЦК власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пп.1-3 зазначеної норми). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Позовні вимоги про витребування майна від добросовісного набувача пов`язані з вимогами про скасування запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 .

Враховуючи те, що суд встановив безпідставність вимог про скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 , то слід дійти висновку, що майно вибуло в законний спосіб, а відтак відсутні підстави передбачені ст.388 ЦК України.

Крім того, позивачі вказують на те, що спірний будинок є зруйнованим та однією із заявлених вимог вказують на зобов`язання добросовісного набувача відновити його до попереднього стану.

При цьому, суд звертає увагу на те, що об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.

Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилася, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень гл.83 ЦК.

Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень ч.1 ст.184 ЦК річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Відтак, обраний позивачами спосіб захисту не є належним.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Слід також вказати, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263-265, 353 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича, ОСОБА_5 , третя особа ТОВ «САНВІТО ПЛЮС» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2018 року, шляхом зняття арешту з житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 52,5 кв.м. та зареєстрований за ОСОБА_6 .

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено та підписано 27 листопада 2020 року, оскільки суддя перебувала на лікарняному з 12 листопада по 26 листопада 2020 року.

Суддя Л.М.Чернявська