Рішення № 93167644, 30.11.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/8027/20

Номер провадження 2-др/521/25/20

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2020 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Лічмана Л.Г.

при секретарі - Тимофієнко Н.М.,

за участю представника позивача - адвоката Кириленка А.В.,

представників відповідача - Поліщук І.О. та Хлопка В.Ф. ,

розглянувши заяву представника позивача адвоката Кириленка Андрія Володимировича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140А), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Професійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (м. Одеса, вул. Довга, 88, корп. А) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

21.05.2020 р. до Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_3 з позовною заявою, у якій просила: визнати незаконним та скасувати наказ Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 21.04.2020 р. № 236-к про звільнення ОСОБА_3 з посади завідувача сектору розвитку Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», поновити її на зазначеній посаді, стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.04.2020 р. до дати ухвалення рішення та моральну шкоду у розмірі 30000 грн. 00 коп.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.09.2020 р. позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Зазначеним рішенням питання про стягнення витрат на правову допомогу (професійну правничу допомогу) судом не вирішувалось з підстав того, що сторона позивача зробила заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

07.10.2020 р. поштою до суду надійшла заява представника позивача адвоката Кириленка А.В. про залучення доказів витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15900 грн.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Кириленко А.В, підтримав зазначені вимоги та просив їх задовольнити.

23.10.2020 р. у судовому засіданні представники відповідача Поліщук І.О. та Хлопко В.Ф. надали заперечення щодо витрат на професійну правничу допомогу, які обґрунтовані тим, що у позовній заяві позивачем була заявлена сума витрат, які вона очікує понести у зв`язку із розглядом справи та складає 7900 грн. Стороною позивача протягом судового розгляду та 30.09.2020 р. не надано заяву про розмір витрат 15900 грн. При цьому, заява представника позивача адвоката Кириленка А.В. надана суду 07.10.2020 р., тобто з пропуском строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, що має наслідок залишення цієї заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Професійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» у судове засідання не викликався у зв`язку з відсутністю необхідності.

Дослідивши матеріали наданої заяви, пояснення сторін, відповідні докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.09.2020 р. позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 21 квітня 2020 року № 236-к про звільнення ОСОБА_3 з посади завідувача сектору розвитку Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», поновлено її на цій посаді, стягнуто з Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 квітня 2020 роки до дати ухвалення рішення у сумі 106827 гривень 51 копійок, без урахування податків і зборів, а також моральну шкоду у розмірі 5000 гривень 00 копійок, допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць у сумі 19248 гривень 20 копійок, стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1682 гривні 00 копійок, стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1909 гривень 07 копійок, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Згідно договору про надання правової (правничої) допомоги № 0605/20 від 06.05.2020 р. видно, що його укладено між ОСОБА_3 (Замовник) та Кириленком А.В. ( Адвокат ) (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Адвокат зобов`язується надати за плату правову допомогу з написання позовної заяви та інших процесуальних документів, представництва інтересів Замовника в суді у справі про оскарження наказу про звільнення її з Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» та надавати іншу супутню правову допомогу.

Відповідно до п. 3.1. і 3.3. гонорар Адвоката визначається виходячи зі складності справи, використаного адвокатом часу та характером справи, що знаходить своє відображення у Додатку № 1 та у Звіті про надану правову допомогу, які є невід`ємною частиною цього договору. Здавання наданої правової (правничої) допомоги Адвокатом та приймання їх результатів Замовником оформлюється звітами про надану правову (правничу) допомогу, який підписується сторонами.

Згідно п. 7.5. Договору додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками (за наявності). (т. 1 а.с. 114-116)

З Додатку № 1 до Договору вбачається вартість робіт за 1 годину, які надаються адвокатом, а саме: вивчення матеріалів та інформації, наданих замовником 1000 грн.; підготування позовної заяви 1500 грн.; підготовка та направлення адвокатського запиту 800 грн.; участь у судовому засіданні у суді І інстанції 1000 грн.; написання письмових пояснень 1000 грн.; написання відповіді на відзив 1500 грн. тощо. (т. 1 а.с. 117)

У звіті про надану правову (правничу) допомогу від 21.05.2020 р. відповідно до Договору визначено, що гонорар у звітному періоді склав 7900 грн., що включало в себе: вивчення матеріалів та інформації 1 година 1000 грн.; підготування позовної заяви про поновлення на роботі Замовника та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу 3 год. 4500 грн.; підготовка та направлення адвокатського запиту до КП «МПРС» 1 год. 800 грн.; підготовка та направлення адвокатського запиту до Південного управління у м. Одесі ГУ ДПС в Одеській області 1 год. 800 грн.; підготовка та направлення адвокатського запиту до Одеського міського центру зайнятості 1 год 800 грн. (т. 1 а.с. 118)

Аналогічні відомості вказано у орієнтовному розрахунку витрат. (т. 1 а.с. 119)

Згідно доданому до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Кириленком А.В. звіту про надану правову (правничу) допомогу від 05.10.2020 р. відповідно до Договору та уточненого розрахунку витрат доповнено перелік правової допомоги - участю у судовому засіданні в суді І інстанції 5 год. 5000 грн., написанні відповіді на відзив 2 год. 3000 грн. Таким чином, загальний розмір гонорару визначено у сумі 15900 грн.

На підтвердження здійснення оплати у визначеному розмірі додано квитанцію до прибуткового касового ордера № 2 від 05.10.2020 р. за типовою формою № КО-1, згідно якої грошові кошти сплачено ОСОБА_3 адвокату Кириленку А.В. у розмірі 15900 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 р. № 14 додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК. Воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою вказаної статті ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу (професійну правничу допомогу).

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009). Звернення до суду для захисту конституційного права кожного на правову допомогу безпосередньо на підставі частини третьої статті 8 Конституції України гарантується.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, оформлені у встановленому законом порядку, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Заяву про стягнення судових витрат адвокатом Кириленком В.А. направлено поштою 05.10.2020 р., тобто в межах п`ятиденного строку, визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Таким чином, твердження сторони відповідача про пропуск строку на подання заяви та відповідно необхідність залишення цієї заяви без розгляду, є неспроможними.

Крім того, у судовому рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 30.09.2019 р. питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось. Ухвалюючи рішення судом надана відповідна оцінка доводам та доказам позивача, які відхилені судом майже в повному обсязі, крім доводу порушення трудових прав позивача у зв`язку з прийняттям на роботу на посаду, яка могла бути зайнята позивачем, іншого працівника. Крім того, судом суттєво зменшено розмір стягнутої моральної шкоди з 30000 грн. до 5000 грн. Вказана обставина свідчить про необхідність пропорційного зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь відповідача. Отже, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру стягнення цих витрат до суми 13000 грн. 00 коп.

Така позиція суду ґрунтується також на постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року. (справа № 752/23814/17-ц)

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача адвоката Кириленка А.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суддя Лічман Л.Г. перебував на лікарняному в період з 26.10.2020 року по 27.11.2020 року включно.

Керуючись ст. 263-265, 270 ЦПК України, -

С У Д

В И Р І Ш И В:

Заяву представника позивача адвоката Кириленка Андрія Володимировича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, - задовольнити частково.

Стягнути з Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140А, ЄДРПОУ 38017026) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 гривень 00 копійок.

Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, тобто з 28 жовтня 2020 року.

С У Д Д Я: