Ухвала суду № 93167556, 26.11.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/18974/20

Провадження № 2-з/521/307/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2020 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Бобуйок І.А., розглянувши заяву представника позивачки – ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «КАДОРР-КАМАНІНА», про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності, –

В С Т А Н О В И В :

16.11.2020 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності, третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «КАДОРР-КАМАНІНА».

25.11.2020 року представника позивачки – Швець К.О. подала заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:

-заборонити ТОВ «КАДОРР-КАМАНІНА» (код ЄДРПОУ 40084353), ОСОБА_3 (ШН НОМЕР_1 ) та третім особам вчиняти будь-які дії стосовно відступлення майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 ;

-заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме: квартира АДРЕСА_1 ;

-накласти арешт та заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме: 1/12 частка квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 66.5 кв.м.

В обґрунтування заявлених вимог, представник позивачки посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову, тягне за собою реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява представника позивачки про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 п. 1 та ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частинами 1 та 6 ст. 153 вказаного кодексу передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Заява представника позивача – Швець К.О, відповідно до вимог статті 151 ЦПК України має містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично це є збереженням існуючого стану status-quo між сторонами до ухвалення кінцевого рішення суд.

Відповідно до п. п. 5, 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно до ч. 1 п. 6 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Отже, суд не може накласти арешт на майно без вирішення питання щодо зустрічного забезпечення, оскільки заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 263 ЦПК України, СУД

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника позивачки – ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «КАДОРР-КАМАНІНА», про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: І.А. Бобуйок